Друга світова війна є ключовою подією, що визначила весь хід світової історії у повоєнні роки. Її відлуння впливає на політичну, економічну і соціальну картину світу навіть у 21 сторіччі за більше, ніж 80 років після закінчення. Найважливішим її вислідом є тотальне послаблення Європи, як колишнього центру земної цивілізації. Європа, як ціле, програла цю війну. Її етнічне, інтелектуальне, економічне і політичне ядро - Німеччина було радикально послаблене. Воно і досі знаходиться під окупацією переможця цієї війни - Сполучених штатів Америки і не є самостійним політичним гравцем на світовій арені. Лідерські позиції Німеччини у світі залишились у минулому. Втратили своє лідерство і решта країн Європи: зникла велична Британська імперія, над якою ніколи не заходило сонце, зникли колоніальні надбання інших країн європейського континенту, одна з європейських валют - британський фунт стерлінгів перестав бути резервною світовою валютою, поступившись американському долару. Нарешті, весь європейський континент захопив руйнівний комплекс лівих ідей. Відповідно весь комплекс правих ідей: етносу, нації, національної гідності і суверенітету тощо, який написала на своєму прапорі націонал-соціалістична Німеччина, через її програш у цій війні був дискредитований. На мою думку, Європа натепер переживає період моральної, економічної і політичної слабкості. Чисельно скорочуються її провідні етноси, чисельно зростає кількість вихідців з решти світу.
Хто ж винен у світовій катастрофі під назвою «Друга світова війна»? Натепер це питання здається риторичним. Ну ясно, що націонал-соціалістична Німеччина. А які ще можуть бути варіанти відповіді? Адже саме вона 1 вересня 1939 року напала на Польщу, поклавши тим самим початок Другої світової війни. Вже 3 вересня Франція і Велика Британія оголосили війну Німеччині. Тому саме 3 вересня логічно вважати початком Другої світової війни, а не 1 вересня, як це прийнято натепер. А чому Франція і Велика Британія не оголосили війну Радянському союзу, коли 17 вересня він розпочав військові дії проти поляків? А чому Франція і Велика Британія не оголосили війну Радянському союзу, коли він 30 листопада 1939 року напав на Фінляндію, 15 червня 1940 року на Литву, 17 червня 1940 року на Латвію і Естонію, 28 червня 1940 року на Румунію?
А чому розпочавши розпочавши 3 вересня 1939 року Другу світову війну нібито заради збереження незалежності Польщі, Велика Британія і Франція по закінченні цієї війни передали її Радянському союзу?
Ці факти свідчать на користь того, що Друга світова війна була акцією плановою і за цим планом Франція і Велика Британія мали воювати саме з Німеччиною, а не з Радянським союзом, щоб не витворяв у світі цей останній. Чи була війна між Німеччиною і Польщею неминучою? Моя відповідь - ні.
Вся відповідальність за виникнення Першої світової війни була покладена на Німеччину. У висліді поразки у Першій світовій війні Німеччина понесла величезні територіальні втрати (13% своїх етнічних територій та всі колонії) і змушена була сплачувати колосальні репарації переможцям 132 млрд золотих марок (еквівалент ~100 000 тонн золота). Очевидна несправедливість такого ставлення до Німеччини заклало одну з головних передумов наступної світової війни. 28 червня 1918 року, на мою думку, був запущений зворотній відлік часу до початку Другої світової війни. Це був день підписання Версальського мирного договору у Дзеркальній залі Версальського палацу, що формально завершив Першу світову війну. На користь такого твердження є наступні слова Фердинанда Фоша (1851–1929) – маршала Франції, одного із головних стратегів перемоги Антанти у Першій світовій війні. Після підписання Версальського договору він заявив: «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років.» Дивовижна прозорливість - саме так і сталось.
Чого домагалась Німеччина від Польщі напередодні 1 вересня 1939 року? Вона вимагала повернення Данцига, який після Першої світової війни став «вільним містом» під контролем Ліги Націй, але фактично перебував під польським впливом. Вона також прагнула створити екстериторіальний транспортний коридор через польські землі, щоб з’єднати Німеччину з відрізаною від неї Східною Пруссією. Чи були ці вимоги занадто обтяжливими для поляків? Чи варті вони були наступної поразки Польщі у війні, втрати її незалежності на багато багато десятиліть, аж до розвалу Радянського союзу? Безумовно ні. Але непоступливість Польщі базувалась на її впевненості не стільки у власних силах, скільки у силах своїх союзників. Ключовим моментом для розуміння ситуації є підписання англо- польського договору 25 серпня 1939 року, який разом із французькими союзницькими зобов’язаннями мав забезпечити Польщі необхідну військову підтримку. Проте реальної допомоги Польща не отримала, що стало однією з причин швидкої поразки Польщі у вересні 1939 року.
Як це нагадує Будапештський меморандум щодо України, який мав гарантувати безпеку України з боку Сполучених штатів, Великої Британії і Росії у разі її практично повного стратегічного роззброєння. Після завершення цього роззброєння один з гарантів, а саме Росія, на Україну напав і вже 12 років триває кривава війна за незалежність України. Існування незалежної Польщі у 1939 році заважало вступу у війну проти Німеччини Радянського союзу, оскільки саме Польща розділяла територіально ці дві держави. І саме знищення незалежної Польщі, на мою думку, було частиною сценарію розгортання Другої світової війни.
Проте жодні політичні пасьянси не здатні викликати апокаліптичні наслідки, якщо для кривавої війни не підготовлене матеріальне підґрунтя. Польща програла війну Німеччині за лічені тижні саме тому, що матеріально не була готова до довготривалих і виснажливих військових дій.
Для розпалювання війни потрібні мінімум два учасники. Один такий учасник був цілком зрозумілий - це цілеспрямовано принижена Німеччина. Потрібен був хоча б ще один учасник з протилежного боку. Найкраще на цю роль підходила колишня російська імперія. В цій країні людське життя цінилось найнижче з усіх європейських країн. Одночасно ця країна мала найвищий мобілізаційний ресурс. І традиційно народ цієї країни був схильний до підтримки зовнішньої експансії свого уряду незалежно від політичного і ідеологічного кольору його прапорів. І ще одна важлива обставина - цей народ було не шкода.
Єдиною завадою на шляху виснажливої війни з будь-ким у цього народу була його економічна немічність, що стало цілком очевидним в ході Першої світової війни.
Замирення на 20 років, зафіксоване Версальським мирним договором, було цілком достатнім для вирішення цієї проблеми через індустріалізацію і на її основі глобальної мілітаризації новітньої російської імперії під назвою Радянський союз. І така індустріалізація була проведена. Швидка індустріалізація Радянського союзу потребувала колосальних матеріальних ресурсів. В Європі, розореній Першою світовою війною, таких ресурсів не було. В Радянському союзі, що пережив не лише поразку у Першій світовій війні, але і тривале саморуйнування у ході багаторічної так званої громадянської війни, потрібних коштів також не було. Єдиним реальним, а не символічним переможцем у Першій світовій на кшталт Франції, були Сполучені штати Америки. Саме вони і стали головним джерелом фінансування індустріалізації в Радянському союзі.
Більшість проектів індустріальних гігантів для Радянського союзу були розроблені у цій країні, десятки тисяч американських інженерів і робітників працювали на радянських новобудовах, цілі підприємства демонтовувались у Сполучених штатах і перевозились у Радянський союзу. Для полегшення цього процесу цей економічний центр тодішнього світу пішов навіть на економічну депресію, яка охопила весь світ. Ця світова депресія надзвичайно полегшила виконання всіх задач індустріалізації. Це не випадковий збіг обставин, що у 1928 році був офіційно ухвалений перший п’ятирічний план - початок масштабних індустріальних будівництв, а у 1929 році відбувся нібито спонтанний крах фондового ринку США і розпочалась світова економічна криза.
Закони збереження керують не лише фізичним світом, але і світом людей. Якщо десь чогось стає більше, то це може бути лише за рахунок того, що десь того самого стає менше.
Але ж на будівельних майданчиках і у заводських цехах працювали також і інженери та робітники Німеччини та інших європейських держав? Саме так. І лише цій категорії фахівців слід було сплачувати платню з державного бюджету Радянського союзу. Але це вже були порівняно невеликі кошти і вони були цілком під силу радянській владі.
Розмови про те, що індустріалізація фінансувалась переважно за рахунок власних коштів, за рахунок вилучення продовольства у населення і продажу його за кордоном, слід розцінювати не більше, ніж спробу маскування геноциду українського народу під приводом вилучення продовольства для потреб індустріалізації. 10.5 млн осіб втратила Україна в 1933 році і трохи більше 1 млн тонн зерна було продано за кордон у цьому ж році в умовах катастрофічного падіння цін на продовольство на світовому ринку внаслідок економічної кризи. Кожна тонна проданого зерна дозволила заробити 20-25 доларів США. Це була вартість 10 українських життів. А ще знищувались казахи і донські козаки. Цього зерна було достатньо для їх фізичного виживання, але до смішного мало для реалізації будь-якого індустріального проекту. Так будівництво Дніпрогесу коштувало декілька сотень мільйонів доларів за тодішнім курсом. Точні числа і досі не розсекречені. Такою ж приблизно була і вартість Магнітогорського металургійного комбінату та сотень і тисяч інших великих підприємств. А за продане у 1933 році зерно Радянський союз міг виручити щонайбільше 30 млн доларів. Зауважу, що типовим валовим збором зерна у незалежній Україні тепер є 60 млн тонн на рік. Це для порівняння економічної ефективності вільного суспільства і рабовласницького суспільства радянського зразка.
Індустріалізація в Радянському союзу була успішною і цілком завершилась напередодні 1939 року - року, який маршал Фердинанд Фош у 1919 році визначив як кінець замирення. Рівень мілітаризації Радянського союзу досяг безпрецедентного у світі рівня. Загальна кількість основних видів озброєння у рази перевищувала сумарні запаси озброєння не лише Німеччини, а і решти світу. Шаленими темпами зростала чисельність радянської армії. Це вже не була армія мирного часу, хоча війна ще не почалась, а армія військового часу у мирний час. Причому прискорений процес нарощування збройних сил тривав і надалі. Відбувалось не лише масштабне озброєння армії, а і її переозброєння новітніми засобами війни. Почався процес масового висування підрозділів радянської армії впритул до німецько-радянського кордону. Якщо до оцінки ситуації застосовувати підхід Гайнца Гудеріана (1888–1954) - генерал-полковника Вермахту, автора книги «Achtung – Panzer!» (1937), де він виклав теорію швидкої танкової війни, а саме його слова: «Війна починається не після мобілізації, а з її початком. Мобілізація - це вже війна», то Німецька-радянська війна почалась задовго до її офіційного початку 22 червня 1941 року. І почала її радянська сторона. Якби німці залишили право першого пострілу цієї війни за Радянським союзом, то враховуючи наведене у таблиці і на діаграмах співвідношення збройних сил потенційних учасників конфлікту, у німців не було б жодних шансів не те що перемогти, а просто вистояти помітний час. Мінімальний шанс на перемогу давала лише атака німецьких збройних сил на радянські війська в момент їх розгортання у прикордонній смузі. У німців не було вибору. Перед нападом на Польщу у них такий вибір був. Але спокусившись на той авантюрний крок у 1939 році, у 1941 році вони вже змушені були діяти поза власною волею.
Сучасні історики сперечаються вже не з приводу того, чи збирався Радянський союз нападати на Німеччину, а з приводу того - коли. Варіанти відповіді лежать в інтервалі від однієї доби, до двох тижнів.
Підготовка до Другої світової війни мала ще один важливий аспект — це ідеологічна підготовка. Слід було повністю дегуманізувати ворога і створити реальну, чи уявну моральну перевагу над ним ще задовго до першого пострілу війни. У Радянському союзу був фізично знищений і то лише за один рік кожний четвертий українець, кожний другий казах і кожний третій донський козак. Такий безпрецедентний геноцид людство не знало за всю свою історію. Правда про цю людську трагедію, якби вона досягла свідомості мешканців так званих «демократичних» країн цивілізованого світу унеможливила б будь-яку їх участь у війні на боці Радянського союзу, а саме така участь і планувалась за сценарієм майбутньої війни. Дивовижним чином «вільні» і «незалежні» засоби масової інформації «демократичних» країн словом не обмовились про цю трагедію людства, що цілком лежала на сумлінні людожерського радянського режиму. Навпаки, в пресі інспірувались статті, які подавали життя радянського союзу у позитивному дусі. Зате в провідних західних газетах не бракувало статей з антинімецьким змістом. Вони роками вибудовували в уяві західного обивателя образ кровожерного націонал-соціалістичного режиму Німеччини. Для того, щоб не дискредитувати «світлий» термін соціалізм, присутній в назві правлячої в Німеччини партії, яка, до речі, прийшла до влади через вибори, його замінили на скорочене - нацизм, яке більшість обивателів сприймало не як скорочення, а як особливий термін для позначення потойбічного зла.
Московія Німеччина Кількість танків у 1941 році 25000+ 3582 Кількість моторизованих дивізій у 1941 році 30 13 Кількість танкових дивізій у 1941 році 61 17 Кількість літаків у 1941 році 20000+ 4500 Кількість артсистем у 1941 році 117600 42000 Кількість солдат у 1942 році 11 млн осіб 8,5 млн осіб Населення країни у 1941 році 194,1 млн осіб 111 млн осіб Брак механічних засобів пересування німецька армія компенсувала 3-ма млн коней
Одностайність «вільної» західної преси у висвітленні всіх світових подій у передвоєнні роки примушує задуматись над її причинами. Незаангажованого спостерігача не покидає думка, що всі ці засоби масової інформації насправді ефективно керувались з одного центра. І цей реальний контроль був тотальним, але під вивіскою нібито вільної преси.
Зазначу, що лише офіційно об`явлена тотальною преса передвоєнної Німеччини єдина у всьому світі наважилась писати правду про геноцид українців. Навіть папа римський - сумління людства, який через українських греко-католицьких священників знав всю правду про геноцид українців, не наважився слово сказати на захист українців, і навіть просто висловити їм співчуття. Таким був тотальний ідеологічний контроль за життям суспільства у нібито вільному світі. І це суспільство наважувалось на тлі такої планетарної трагедії, яка відбувалась у мирний час, вибудовувати образ всесвітнього зла з зовсім іншого народу і зовсім іншої країни?
Доволі цікавим є порівняння кількості в`язнів концтаборів у Німеччині і Радянському союзі в останній передвоєнний 1938 рік. У Німеччині це число склало 25-30 тисяч осіб, у Радянському союзі - 2260 тисяч осіб. Тобто співвідношення 1 до 100 на користь Радянського союзу. Але світ нічого не знав про радянських в`язнів і знав дуже багато про німецьких в`язнів. Тут ми привели з боку Радянського союзу офіційні дані. Неофіційні оцінки перевищують їх у десятки разів.
Чи були концтабори винаходом Німеччини або Радянського союзу? Ні одне, ні друге. Практика концтаборів була доволі поширеною у світі і саме завдяки так званим «демократичним» країнам. Вже у часи Другої світової війни у концтаборах на території США утримувались: 120 тисяч цивільних японців, 11 тисяч цивільних німців, 3 тисячі цивільних італійців, 2 тисячі латиноамериканців. Це попри 3.5 млн військовополонених німців.
Радянський союз був єдиною країною світу, де в мирний час практикувались масові розстрілі людей, про які світ також нічого не знав. Лише у 1937-1938 роках тут було розстріляно від 680 000 до 750 000 осіб і значно більше відправлено у концтабори. Це було ціле покоління людей від влади, які прийшли в керівні структури країни ще в перші роки радянської влади. Вони були далеко не безневинними жертвами, оскільки саме їх руками здійснювався терор мирного населення у попередні роки.
Чим була німецька і румунська окупація для населення України - благом, чи трагедією? Я думаю, що читач сам відповість на це запитання, якщо я наведу лише одне число. За результатами моїх досліджень у селах Балтського району - це північ Одеської області - у передвоєнні роки середній вік померлих складав 17–20 років. За 3 роки румунської окупації він зріс до 30-35 років. Є багато свідчень того, що в зоні німецької окупації ситуація складалась аналогічним чином. Зазначу, що натепер у незалежній Україні він перевищує 70 років. Ці числа є зайвим свідченням печерного рівня життя у Радянському союзі, який «демократичні» засоби масової інформації у передвоєнні часи подавали як вітрину світлого майбутнього людства. Більше того, за три роки в зоні німецької окупації в селі предків моєї дружини, і в зоні румунської окупації на півночі Одеської області в селі моїх предків від голоду не померла жодна людина і жодна людина не була арештована.
Вище я вже писав, що Друга світова війна була плановою. Виникає закономірне питання, а якою була мета цього плану? Відповідь людство отримало у 1944 році, хоча війна ще тривала. З 1 по 22 липня 1944 у Бреттон-Вудсі була проведена міжнародна валютно-фінансова конференція, яка заклала основу сучасної світової економічної системи. Саме там було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк, а також запроваджено нову валютну систему, що зробила долар США головною резервною валютою світу. «Верстат» з друкування світових грошей перемістився з європейського континенту у Сполучені штати. Отже Друга світова війна була лише успішним бізнес-проектом. Які люди могли замислити такий кривавий і надприбутковий для себе бізнес? Для їх назви я можу придумати лише один термін — діти диявола.
Тепер моя оцінка ролі Німеччини в історії України. Саме германські племена сприяли становленню на берегах Дніпра у давні часи першої держави українського народу - під назвою Русь. Завдяки Німеччині у 1918 році українці отримали перший успішний досвід будівництва незалежної держави, яка проіснувала 8 місяців. Німці виявились у тридцяті роки минулого століття єдиною нацією, яка надала велику моральну і навіть матеріальну підтримку українцям під час найбільшої трагедії в їх історії — геноциду 1933 року. У часи Другої світової війни німці об`об“єктивно були нашим стратегічним союзником у визволені України з під гніту всесвітнього зла з центром у Москві. Під час нинішньої кривавої війни з Московією німці надають нам найбільшу з усіх країн світу моральну, матеріальну і військову допомогу. Наша вдячність німецькій нації має бути безмірною, наше майбутнє, як незалежної держави, може розглядатись лише у контексті дружніх, союзницьких німецько-українських стосунків.
А як ми маємо ставитись до поляків? Думаю, ми маємо вважати поляків не просто братнім народом, а одним з нами народом. У далекому майбутньому ми маємо створити з ними одну спільну державу, але натепер і ще доволі довго потому ми маємо жити у двох різних державах, але сприймаючи себе одним народом. Слід пам`ятати, що прабатьківщина слов`ян порівну належить лише нам і полякам, що 50% і поляків, і українців чоловічої статі мають у своєму генотипі гаплогрупу R1A, носіями якої були іранські народи: кімерійці, скіфи, сармати. Ми сотні років вже жили в одній державі, яка називалась надзвичайно символічно - Річ Посполита (Справа Загальна). Такою має бути і назва нашої майбутньої спільної держави.
Принципово важливим є налагодження дружніх, добросусідських стосунків німців і поляків. Німці, поляки і українці мають стати однією економічною, політичною і ментальної потугою на Сході Європи, що раз і назавжди зупинить експансію Московії на Захід Європи.
А як ми маємо ставитись до румунів? Давня територія Румунії і України 7.5 тисяч років тому стала спільною колискою найдавнішої землеробської цивілізації Європи - Трипільської культури. 25% українців і румун чоловічої статі і дотепер є носіями гаплогруп трипільців.
Взагалі, дослідження свідчать, що майже всі європейські народи включно з турками і кримськими татарами відрізняються між собою менше, ніж відрізняють південні корейці від північних. Але ж ніхто не піддає сумніву, що корейці один народ. Так і народи Європи мають поступово навчитись себе сприймати як один народ. Але слід пам`ятати, що германські племена зіграли особливу роль в державотворчому процесі, економічному і культурному процвітанні Європейського континенту. Я собі уявляю майбутнє Європи не як механічну суміш всіх європейських народів, а як щось на зразок Священної Римської імперії німецької нації — першого Рейху, який існував тисячу років на теренах Європи при очевидному лідерстві Німеччини і зумовив цивілізаційне лідерство Європи у світі.
Німці повинні розуміти, що якість майбутнього Європи залежить в першу чергу від них. Якщо вони зуміють подолати в собі комплекс приниження за результатами катастрофічної поразки у двох світових війнах, то у Європи є шанси повернути собі статус світового лідера у всіх сенсах. Інакше це і надалі буде малоефективна бюрократична структура, на других і третіх світових ролях, якою вона стала за результатами поразки у Другій світовій війні.
А майбутнє Московії я бачу таким. Повернення до етнічної основи кожного з народів у її нинішньому складі і створення відповідних національних держав. Сукупність таких незалежних держав вже не становитиме небезпеки для Європи і світу. Подальшою перспективою для них має бути їх залучення до загальноєвропейських інтеграційних процесів у всіх царинах людської діяльності.
Чи є нинішня російсько-українська війна плановою? Думаю, що так. І сценарій її написаний тими сами дітьми диявола, але це вже тема для іншої розмови.
Доктор фіз.-мат. наук, професор,
академік Академії наук вищої школи України
Валерій Швець
Немає коментарів:
Дописати коментар