Як відбуваються світові війни

Як відбуваються світові війни

      Пересічні люди вважають, що будь-яка країна може будь-коли оголосити війну будь-якій іншій країні у разі загострення їх стосунків. При цьому не береться до уваги та обставина, що кожна війна має спиратись на економічний підмурок тим потужніший, чим більшого розмаху плануються майбутні військові дії. За останні півтора століття людство має досвід декількох великих війн, аналіз яких дозволяє зрозуміти, що є стартовою подією і запускає механізм такої підготовки, і що є економічним підмурком великої війни, без опертя на який вона неможлива. Почнемо з аналізу передумов Першої світової війни.

      Велика війна починається, коли в неї втягуються декілька країн. Цьому передує укладання державами відповідних союзних договорів. Причини Першої світової війни неможливо побачити без розуміння наслідків Франко-Прусської війни (19 липня 1870 - 10 травня 1871). Її причиною стала боротьба за панівне становище в Європі та прагнення Пруссії об'єднати німецькі держави. Франція програла цю війну. 18 січня 1871 року у Версалі було проголошено створення Німецької імперії. За Франкфуртським миром Франція втратила Ельзас і частину Лотарингії та сплатила значну контрибуцію. Отже завершилося об'єднання Німеччини під проводом Пруссії. Німеччина стала однією з найсильніших держав Європи. Цілком задоволена свої новим статусом Німеччина намагалась його закріпити. Зробити це вона спробувала системою міждержавних договорів. У 1879-1782 роках такі договори були укладені з Італією і Австро-Угорщиною. Про підготовку нової війни тут мова не йшла. Метою договорів було фіксація в Європі існуючих кордонів. Союз не передбачав спільних загарбницьких дій. Військові зобов'язання вступали в силу лише у разі неспровокованого нападу третьої сторони на учасників союзу. Його ідейним архітектором був рейхсканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк.

      Проте Франція прагнула повернути Ельзас і Лотарингію, що через утворення союзу Німеччини, Австро-Угорщини і Італії стало практично неможливим. Зробити прагнення реваншу реальним для Франції можна було лише через укладення союзу з державою, що також прагнула якщо не реваншу, то територіальної експансії. Такою країною всю свою не дуже довгу історію була Московія. І такий союз був сформований відповідним договором і ратифікований урядами цих держав у 1894 році.

      Для Німеччини мета цього союзу була цілком очевидною. Саме його укладення дало старт гонки озброєнь з обох сторін, оскільки велика війна не можлива без їх запасу. Військові витрати обох сторін почали швидко зростати. Але військові витрати завжди відволікають матеріальні ресурси від цивільних галузей економіки, що безпосередньо працюють на добробут людей. Їх виправданням є сподівання на військову перемогу і покриття збитків за рахунок репарацій з країни, що програла. Це означає, що ймовірність виникнення війни прямо пропорційна попереднім військовим витратам і війна стає неминучою при досягненні витратами певного високого порогового рівня. З моменту підписання франко-російського союзу і початку гонки озброєнь пройшло 20 років і у 1914 році Перша світова війна почалась. Але їй передували ряд «генеральних репетицій» - міжнародних криз, під час яких країни перевіряли готовність союзників і нарощували військові бюджети. Це Марокканські кризи (1905–1906, 1911) між Німеччиною та Францією. Це Боснійська криза (1908–1909), що загострила відносини між Росією та Австро-Угорщиною. Це Балканські війни (1912–1913), які перетворили Балкани на «порохову бочку» Європи.

      Перейдемо тепер до аналізу Другої світової війни. Її стартовою подією можна вважати Версальський договір щодо Німеччині від 28 червня 1919. Для Німеччини він означав визнання її одноосібної провини за розв'язання війни та зобов'язання виплатити фантастичні як на той час репарації у розмірі 132 млрд золотих марок. Також він означав втрату 13% території та всіх колоній (Ельзас і Лотарингія відійшли Франції, Познань і Західна Пруссія - Польщі, створено «Польський коридор» і вільне місто Данциг). Крім того він означав жорсткі військові обмеження - заборону мати авіацію, танки, підводний флот, важку артилерію та призовну армію (ліміт рейхсверу - 100 тис. осіб).

      Невиправдане і безпрецедентне приниження Німеччини було для всіх очевидним. «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років». Так сказав маршал Фердинанд Жан Марі Фош (1851-1929) – один із найвідоміших полководців Першої світової війни. (У 1918 році він був Верховним головнокомандувачем союзних військ Франції, Великої Британії, США та інших союзників на Західному фронті).

      Пройшло рівно 20 років і його прогноз повністю справдився. Але як Німеччина опинилась у такому принизливому стані? Мова про військову поразку Німеччини на кінець 1918 року не йшла, але економічне і політичне становище Німеччини було вкрай важким при тому, що її війська знаходились на чужій території, зокрема на Французькій.

      8 січня 1918 року президент США Вудро Вільсон представив програму з 14 пунктів* Конгресу США, як проект справедливого повоєнного устрою світу та основу для мирних переговорів після завершення Першої світової війни. Ця програма носила загальний характер, була доволі виваженою і не була спрямована саме проти Німеччини

      У жовтні–листопаді 1918 року уряд Німеччини погодився на перемир'я на умовах «14 пунктів», сприйнявши їх цілком серйозно і сподіваючись на м'який мир без анексій та контрибуцій. Проте на Паризькій мирній конференції 1919 року Франція (Жорж Клемансо) та Велика Британія (Девід Ллойд Джордж) відкинули більшість ідеалістичних ідей Вільсона, нав'язавши Німеччині жорсткі репарації та територіальні втрати. Це породило у Німеччині відчуття «обману» з боку Антанти і цілком зрозуміле прагнення реваншу.

      Відлік часу до початку Другої світової війни розпочався. Одним очевидним її учасником, зрозуміло, мала бути Німеччина. Так само очевидним був і другий її учасник – фактичний правонаступник Російської імперії Радянський союз. Проте економіка цієї країни через бездарну внутрішню політику комуністичного керівництва знаходилась у жалюгідному стані. Її участь у великій війні з цієї причини була не можливою. Потрібна була індустріалізація країни і на цій матеріальній основі озброєння її сучасною зброєю з багатократною перевагою, враховуючи бездарність всього керівництва Радянського союзу включно з військовим, над майбутнім супротивником – Німеччиною. А бажання експансії з крахом Російської імперії нікуди не зникло. Воно від моменту виникнення Московії у середні віки було основою менталітету корінного населення цієї країни.

      Німеччина дещо запізнилась щодо Московії з програмою військового будівництва. Якщо індустріалізація Московії почалась у 1929 році, то масштабне військове будівництво в Німеччині розпочалось з приходом до влади націонал-соціалістів у 1933 році. При цьому, якщо індустріалізація в Радянському союзі спиралась на всебічна організаційну, технологічну і фінансову допомогу американського олігархічного капіталу, то в Німеччині військове будівництво здійснювалось за рахунок переважно власних економічних і технологічних ресурсів та ефективної організаційної політики німецького керівництва. І Друга світова війна почалась у 1939 році як і передбачав маршал Фош, через 20 років після моменту укладання Версальського мирного договору. Почали її Німеччина і Радянський союз спочатку як союзники спільним нападом на Польщу. І лише за два роки вони стали її основними учасниками вже як непримиренні супротивники. При цьому початку цієї війни передували агресивні дії майбутніх основних її учасників Німеччини, Італії, Японії і Радянського союзу, так само як це було і перед початком Першої світової війни.

      Перейдемо тепер до аналізу передумов Третьої світової війни. Я пишу світової, тому що в ній економічно і військово задіяні Сполучені штати Америки і провідні країни Європи, Північна Корея, Іран і Китай, хоча на тисячі кілометровому фронті цієї війни гинуть переважно мешканці Московії і українці. Пострілом стартового пістолету, що запустив військову підготовку цієї війни з боку Московії можна вважати Будапештський меморандум від 5 грудня 1994 року: «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї»**. Насправді жодних реальних гарантій безпеки Україні він не надавав. Найрадикальніший його перший пункт звучить так: «1.Російська федерації, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені штати Америки підтверджують їх зобов’язання згідно з принципами заключного акту НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України». А які дії підписантів передбачені у разі недотримання цього пункту? А ніякі. І лише у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї підписанти будуть домагатись негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. А якщо агресія здійснюватиметься без застосування ядерної зброї? То тоді і цього сумнівного кроку не буде? А якщо агресором стане один з підписантів, а всі вони є членами Ради Безпеки, то і цей сумнівний крок у разі його здійснення буде легко нейтралізований. Цей меморандум виглядає як запрошення майбутнього агресора до нападу на Україну, демонструючи йому відсутність будь-яких гарантій безпеки для жертви.

      Як можна була українському керівництву в обмін на такий сумнівний документ віддати третій за величиною ядерний потенціал майбутньому агресору? Як можна було на багато років забути про потреби української армії? Як можна було спокійно дивитись на невпинне зростання військового потенціалу російської армії не дбаючи жодним чином про розвиток української армії? Дивовижно, як Будапештський меморандум нагадує програму з 14 пунктів Вудро Вільсона, яка стала пасткою для керівництва тодішньої Німеччини.

      Але дев’яності роки були руйнівними з точки зору економіки для всіх колишніх республік Радянського союзу. Ціни на нафту були низькими на рівні 20 доларів за барель, що не давало можливості Московії в повній мірі відновити її військову могутність. Ситуація змінилась після 2000 року. Ціни на нафту різко пішли вгору, досягши у липні 2008 року 145 доларів за барель. Відповідно до цього почали швидко зростати військові витрати Московії:

      Рік Україна Росія

      Військові витрати

      2000 кілька млрд $ ≈ 9 млрд $

      2010 кілька млрд $ ≈ 40-50 млрд $

      2021 ≈ 6,8 млрд $ ≈ 66 млрд $

      2025 ≈ 84 млрд $ ≈ 190 млрд $

      Для чого Московії було потрібне таке шалене нарощування військових витрат? Хто їй загрожував? – А ніхто. Отже мета була якась інша. Неважко було зрозуміти цю справжню мету будь-кому, крім українського керівництва. В Україні фінансування армії залишалось цілком символічним – переважно на рівні забезпечення платні військовослужбовцям.

      Як показує наш попередній аналіз, підготовка великої війни потребує на проходження всіх потрібних етапів приблизно 20 років. Ці 20 років спливли у 2014 році і Московія почала агресію проти України. 27 лютого 2014 року російські військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду Криму в Сімферополі, після чого фактично встановили контроль над півостровом.

      Можливо українське керівництво думало, що це максимальна ціна, яку Україна має сплатити за можливість подальшого безтурботного для цього керівництва існування? Тому Українська реакція була на диво млявою? Такою ж млявою була і реакція світової спільноти. І тоді президент Московії зрозумів, що його зоряний час настав. 24 лютого 2022 року почався широкомасштабний наступ Московії на Україну. Його метою було вже не загарбання якоїсь частини української території, а знищення України як такої, знищення української національної ідентичності з подальшою зачисткою захоплених територій від корінного українського населення. Тобто продовження геноциду українського народу у «кращих традиціях» радянської влади у двадцятому сторіччі.

      Підсумок. Підготовка світової війни з усіма її етапами вимагає 20 років. Стартовою подією такої підготовки звичайно є підписання якогось важливого договору або меморандуму. Про неминучість майбутньої війни свідчать масштабні військові провокації напередодні її початку. У разі Третьої світової війни сюди слід віднести російську провокацію у вересні 2003 року в районі українського острова Тузли в Керченській протоці. Репетицією майбутнього вторгнення в Україну і перевіркою реакції міжнародної спільноти на подібну агресію був і напад Московії на Грузію, здійснений у серпні 2008 року.

      Дивовижна недалекоглядність українського керівництва протягом цих 20 років була одним з важливих провокуючих факторів цієї війни. Недалекоглядність не лише у царині військового будівництва, але і у релігійній, освітній, культурній політиці держави. Тепер війна стала фактом. Нерозв’язані питання передвоєнних років мають бути оперативно розв’язані під час самої війни. Це одна з головних передумов нашої перемоги у нинішній війні і максимального відтермінування майбутньої війни з тим самим супротивником. І ще. Як можна вести переговори про підписання чергового мирного договору з країною, яка жодного разу за роки свого існування не дотрималась жодного з підписаних нею договорів?

      Забезпечити тривалий мир на Європейському континенті можна лише суттєвим зростанням військової потужності як України, так і Європи. Останнє можливе лише при відродженні військової могутності Німеччини. Саме неадекватне приниження Німеччини після Другої світової війни і тим самим суттєве військове послаблення Європи в цілому створило одну з передумов нинішньої війни. Слід пам’ятати, що в першій половині двадцятого сторіччя абсолютним злом планети була не Німеччина, а Радянський союз. Саме в Радянському союзі у мирний час демографічні втрати українців у висліді трьох голодоморів-геноцидів склали за даними СБУ 15.5 млн осіб, а ще були мільйони переселених до Сибіру, ув’язнених у концтаборах і просто розстріляних поза прийнятою у цивілізовану світі судовою процедурою. Всі провідні «демократичні» країни Заходу соромливо промовчали, спостерігаючи цей геноцид. І лише націонал-соціалістична Німеччина підняла свій голос протесту, вбачаючи у радянському комунізмі загрозу цивілізації. Лише Німеччина матеріально підтримувала українських націоналістів у їх боротьбі за незалежність України у період між світовими війнами. Саме Німеччина у 1918 році забезпечила 8 місяців мирної розбудови Української держави під проводом гетьмана Павла Скоропадського. Німеччина серед європейських країн є і найбільшим економічним та військовим донором України у нинішній війні. І саме вона надала притулок найбільшій кількості українських біженців.

      Наш шлях до об’єднаної Європи обраний правильно, але потрібно невідкладно розв’язати всі життєво важливі питання внутрішньої політики не чекаючи завершення війни. Успішно їх вирішивши, ми прискоримо нашу перемогу.

      *Додаток 1.

      Програмні пункти Вудро Вільсона

      1.Відмова від таємної дипломатії: Лише відкриті мирні договори, укладені гласно; жодних таємних міжнародних угод у майбутньому.

      2.Свобода морів: Абсолютна свобода судноплавства поза територіальними водами як у мирний, так і у воєнний час.

      3.Вільна торгівля: Максимальне усунення економічних бар'єрів та встановлення рівних умов торгівлі для всіх держав, що приєднаються до миру.

      4.Скорочення озброєнь: Гарантії того, що національні озброєння будуть скорочені до мінімуму, достатнього лише для внутрішньої безпеки. 5.Неупереджене колоніальне врегулювання: Вирішення всіх колоніальних суперечок із врахуванням інтересів місцевого населення нарівні з претензіями держав-метрополій.

      6.Колишня Російська імперія: Звільнення всіх зайнятих німецькими військами територій та надання Росії можливості самостійно визначити свій політичний устрій (на той момент США ще виступали за збереження єдності колишньої імперії, окрім Польщі, що ускладнювало визнання УНР).

      7.Бельгія: Повне звільнення та відновлення її державного суверенітету без будь-яких обмежень.

      8.Франція: Звільнення всієї французької території, відбудова зруйнованих районів і повернення Франції Ельзасу та Лотарингії, анексованих Німеччиною у 1871 році.

      9.Італія: Виправлення кордонів Італії відповідно до чітко визначених етнічних (національних) меж.

      10.Народи Австро-Угорщини: Надання народам імперії найширшої можливості для автономного розвитку (у січні 1918 року Вільсон ще не вимагав розпаду імперії, але до осені 1918 року США змінили позицію на користь повної незалежності її народів).

      11.Балкани: Евакуація військ із Румунії, Сербії та Чорногорії, відновлення їхніх територій і надання Сербії вільного виходу до моря.

      12.Османська імперія: Гарантування суверенітету турецьким частинам імперії, забезпечення автономного розвитку іншим національностям під османським правлінням та відкриття протоки Дарданелли для вільного міжнародного судноплавства.

      13.Польща: Створення незалежної Польської держави на землях із безперечно польським населенням, забезпечення їй вільного виходу до моря та міжнародних гарантій незалежності.

      14.Ліга Націй: Створення загального об'єднання націй для надання взаємних гарантій політичної незалежності та територіальної цілісності як великим, так і малим державам.

      **Додаток 2.

      Меморандум

      про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до

      договору про нерозповсюдження ядерної зброї

      Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки вітаючи приєднання України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручі до уваги зобов’язання України про ліквідацію всієї ядерної зброї, що знаходиться на її території, у визначений період часу, відзначаючи зміни ситуації в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибокого скорочення ядерних сил, підтверджують таке:

      1.Російська федерації, Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені штати Америки підтверджують їх зобов’язання згідно з принципами заключного акту НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України.

      2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності, чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використана проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі статутом Організації Об’єднаних націй.

      3. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного Акту НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.

      4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов’язання домагатись негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання Україні допомоги як державі – учасниці договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

      5. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують щодо України їх зобов’язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території, чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників з боку такої держави або в союзі з державою, яка не володіє ядерною зброєю.

      6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, наслідком якої постає питання стосовно цих зобов’язань.

     

З ким ми воюємо? Чи існує в Московії домінуючий етнос???

PromPoliinform (27.10.2026) https://prompolit.info/2026/10/27/hto-taki-russkiye-chi-isnuye-v-moskoviyi-dominuyuchij-etnos Народний оглядач (20.10.2026): https://www.ar25.org/article/chy-isnuye-v-moskoviyi-dominuyuchyy-etnos.html

      Кревна спорідненість людей в сучасному світі продовжує відігравати принципово важливу роль. Ми найбільше любимо своїх дітей, що є нашою кров’ю і плоттю. За всіх обставин дбаємо про своїх батьків. Закон про спадкування майна після смерті людини чітко визначає порядок такого спадкування іншими людьми в залежності від рівня їх спорідненості з померлим. Потужним мотиватором наших вчинків є відчуття приналежності до великої спільноти людей, пов’язаної кревним родством, що називається етносом. Коли ми вимовляємо слова «український народ» ми звичайно уявляємо саме таку кревну спільноту людей.

      Зараз ми ведемо жорстоку війну на виживання. Щодо нас, то жодних сумнівів немає, що мова йде про переважно єдиний і дуже давній етнос. Принаймні 5500 років до Нової ери нашу землю вже населяли так звані трипільці – один з найдавніших землеробських народів світу. З тих часів заселення території нинішньої України тривало неперервно. По різному у різні часи називалось це населення. Починаючи з першого тисячоліття до Нової ери і по наші дні воно вже ввійшло в історичні джерела під нібито різними етнічними назвами кімерійців, скіфів, сарматів, половців, слов’ян. Всі ці народи були не лише спорідненими між собою в межах території України, але і майже всі народи Європи виявились їх близькими родичами не зважаючи на різні етнічні назви.

      Ми пізнаємо світ переважно через порівняння. Найкращою базою для такого порівняння є математика. Тут відповідь категорична: безпосередньо порівнювати можна лише дійсні числа. Отже для визначення ступуню спорідненості народів, необхідно кожний з них описати певним інформативним дійним числом. Наприклад, використання дійсних чисел дозволяє нам порівнювати внутрішній валовий продукт країн на душу населення. Так для Японії, Польщі і України він буде таким:

      Країна Номінальний ВВП (USD) ВВП на душу населення (USD) Темп зростання ВВП (%) Населення (млн)

      Японія ~4,46 трлн ~36,391 0,6% ~123,4

      Польща ~1,11 трлн ~30,651 3,1% ~36,4

      Україна ~225 млрд ~6,980 2,0% (IMF), але інші прогнози 0,5–1,2% ~39,5

      Наведена характеристика надзвичайно інформативна. Зокрема вона свідчить, що кількості матеріальних благ, створених на душу населення у Польщі і Японії мало відрізняються, в той час як в Україні вона майже у 5 разів менша. Це жодним чином не означає, що поляки і японці етнічно споріднені, а з українцями поляки на протилежних полюсах. Насправді все з точністю до навпаки. Тобто для аналізу спорідненості народів ця характеристика не придатна.

      Зауваження: У 16 сторіччі наші предки майже зруйнували Річ Посполиту – спільну державу українського і польського народів, щоб урочисто присягнути на вірність московському царю. За цю історичну помилку ми заплатили життями 15.5 млн українців, знищених трьома штучними голодоморами на території України у ХХ сторіччі, мільйонами українців, переселених до Сибіру, ув’язнених у концтаборах, сотнями тисяч українців, розстріляних під час масових репресій, і більше як 10 млн жертв у Другій світовій війні, де ми воювали на боці нашого історичного ворога Московії проти нашого історичного союзника - Німеччини.

      В якості саме адекватної характеристики спорідненості народів ми пропонуємо порівнювати склад населення відповідних країн за їх групами крові. Всього з урахуванням резус-фактора їх існує вісім. Чому використання для аналізу спорідненості частот, з якими зустрічаються одні й ті ж групи крові у різних народів дозволяє судити про ступінь спорідненості цих народів? Як перевірити адекватність такої характеристики? Для цього існує один народ, територія якого розділена навпіл по географічній паралелі, - це Корея. Не викликає жодних сумнівів у тому, що до такого поділу цю країну населяв один народ. Проте частоти, з якими зустрічаються різні групи крові на півночі і півдні колись єдиної країни, дещо відрізняються. Це було б природньо і для будь-якої іншої країни. Але такі відмінності жодним чином не ставлять під сумнів впевненість у тому, що мова йде про один народ. Отже рівень спорідненості півдня і півночі Кореї можна взяти за еталон спорідненості інших народів. Якщо для якихось двох народів відмінність буде меншою за таку для двох Корей, то мова йде фактично про один народ у ще більшій мірі, ніж південні і північні корейці. Якщо відмінність більша, то тут є предмет для дискусій.

      Але на початку статті зазначалось, що математика дозволяє безпосереднє порівняння лише дійсних чисел. Як же 8 груп крові перетворити в одне дійсне число для подальшого його використання в порівняннях? Для цього існує доволі простий спосіб - групи крові можна вважати координатами точки восьмивимірного простору. Населенню кожної країни буде відповідати тоді одна точка такого простору. Відстань між ними і буде визначати рівень спорідненості різних народів. В якості одиниці вимірювання цієї відстані доцільно взяти відстань між точками, що відповідають Північній і Південній Кореям. Нижче наведена таблиця з такими відстанями між Російською федерацією і іншими країнами світу у зазначеному масштабі.

      Країна Відстань від Московії

      Ефіопія 0.79

      Алжир 0.86

      Туніс 0.99

      Албанія 1.01

      Йорданія 1.03

      Іран 1.07

      Зауважимо, що відстань дорівнює одиниці, якщо 2 країни відрізняються між собою так само за групами крові як Північна і Південна Кореї. З таблиці видно, що на такому рівні спорідненості з населенням Московії не знаходиться жодний європейський народ. І лише на меншому рівні спорідненості виникає маленький європейський народ албанців. Зате серед нібито близьких родичів населення Московії розташовані такі неочікувані для інших європейських народів етноси як ефіопи, алжирці, тунісці. Легко переконатись, що така невідповідність виникає тоді, коли ми беремо навмання якісь числові значення частот груп крові і пробуємо їх порівняти з групами крові конкретних етносів. Близькість якщо і виникає, то в самих неочікуваних місцях або не виникає взагалі.

      Зауважу, що останнім часом прийнято говорити про фіно-угорське етнічне походження московитів. Проте числа цього не показують. Така спорідненість якщо і є у частини населення Московії, то це населення не становить провідного етносу країни. Так само традиційно самі московити звичайно прираховують себе до слов’ян. Проте жодний слов’янський народ в їх найближчі родичі не потрапляє.

      Але по кожній країні в літературі наводяться статистичні дані, що відповідають середнім значенням частот груп крові по населенню кожної країни. Якщо серед населення певної країни є переважаючий етнос, як це все ще спостерігається в переважній більшості країн світу, то ми відразу побачимо спорідненість цього населення хоча б з населенням країн сусідів. Якщо така картина для Московії не спостерігається, то це може означати лише відсутність домінуючого етносу у цій країні. Тобто Московія є такою сумішшю різних рас і народів, що виділити серед них провідний за чисельністю етнос не можливо. Тоді кого ми маємо право називати «русскімі» в етнічному сенсі цього слова? Швидше за все нікого. Слово «русскій» фактично означає не етнічну приналежність тої чи іншої людини до певного етносу, а лише механічну її приналежність до населення Московії. До речі, а чому ця назва практично єдина серед народів світу є не іменником, а прикметником? І чи так вже історично давно вони стали використовувати цей термін в якості самоназви? А до того як вони себе називали? Може московити, а країну Московією? Саме так. Цікаво, що в часи, коли вони її взяли для себе, русинами називали себе нинішні українці. Принципово важливо, що називали себе іменником русин, а не прикметником «русскій». На землях Західної України існувало і королівство Руське. Добре відомий навіть нашим сучасникам і його знаменитий король – Данило Галицький.

      Можливо така ж картина як для московитів спостерігається і для інших європейських народів? Перевіримо це на прикладі України.

      Країна Відстань від України

      Північна Македонія 0.26

      Боснія і Герцеговина 0.28

      Хорватія 0.36

      Сербія 0.36

      Австрія 0.44

      Словенія 0.47

      Польща 0.48

      Румунія 0.49

      Фінляндія 0.50

      Болгарія 0.52

      Туреччина 0.52

      Словаччина 0.54

      Чеська Республіка 0.57

      Швеція 0.62

      Ізраїль 0.64

      Йорданія 0.65

      Білорусія 0.68

      Латвія 0.68

      Угорщина 0.69

      Албанія 0.70

      Грузія 0.71

      Молдова 0.74

      Ліхтенштейн 0.77

      Німеччина 0.93

      Люксембург 0.93

      Данія 1.02

      Швейцарія 1.08

      Кіпр 1.10

      Естонія 1.11

      Греція 1.12

      Австралія 1.12

      Іспанія 1.12

      Сполучені штати (білі) 1.20

      Бельгія 1.25

      Південна Африка (білі) 1.26

      Бразилія 1.27

      Франція 1.28

      Ліван 1.31

      Азербайджан 1.31

      Норвегія 1.36

      Нова Зеландія 1.38

      Нідерланди 1.39

      Португалія 1.42

      Канада 1.46

      Італія 1.47

      Московія 1.50

      Велика Британія 1.52

      Як і слід було очікувати, всі слов’янські народи виявились до нас приблизно вдвічі ближчими, ніж північні корейці до південних, - це македонці, хорвати, серби, словенці, поляки, болгари, словаки, чехи, білоруси. Тобто, на відміну від московитів, приналежність українців до слов’ян даним алгоритмом цілком підтверджується. Цікаво що і більшість інших європейських народів, що не є слов’янами, а саме румуни, фіни, шведи, латиші, угорці, албанці, молдавани, ліхтенштейнці, австрійці, німці, люксембуржці також споріднені з нами більше, ніж північні і південні корейці. Такі європейські народи становлять приблизно 2/3 від їх загальної кількості. Навіть такий неординарний народ як євреї належить до наших дуже близьких родичів. (Відповідні дані взяті для Ізраіля, що може означати, що більшість його населення своє етнічне корені має саме в українській і польській, а не палестинській землі.).

      Немаловажним є і те, що серед великих європейських народів найбільше споріднених народів на Європейському континенті мають саме українці (22). За цим показником найближче до них німці (20) і поляки (20). Цей факт цілком узгоджується з твердженням, що саме українська земля була етнічною колискою Європейської цивілізації.

      А де населення Московії? А воно дуже далеко за межами близької спорідненості з українцями. З європейських країн дещо далі від неї знаходиться лише Велика Британія. Надто довго вона володіла половиною світу. Багато його представників знайшли свій дім саме на Британських островах. Серед населення Лондона англійці складають менше 30%. Ще довший час і у не менших масштабах існувала Велика Римська імперія. Потоком йшли раби в метрополію з усіх кінців світу. Саме тому поряд з Московією і Італія. Цікаво, що навіть турки і грузини є нашими близькими генетичними родичами, значно ближчими від середньостатистичного московита (русского).

      До якого глобального висновку підводять дані міркування? А до того, що в Російській федерації відсутній провідний етнос. Термін «русскій» не означає етнічну приналежність, а лише фактично громадянство цієї країни. Утримувати в покорі таку строкату спільноту людей можна лише простими і зрозумілими ідеями. Однією з таких універсальних ідей є ідея зовнішньої військової експансії. Можливо саме тому Імперія, що виникла у середні віки на півночі ЄвроАзії, а тепер називає Російською федерацією, не пропустила жодної великої війни – війни за нові території, за підкорення інших народів, за привласнення їх національних багатств. Як раз і на завжди радикально вирішити питання існування в світі джерела постійної військової загрози і територіальної експансії на півночі Євро-Азії? Думаю, що ідеально було б повернути цю спільноту людей до її етнічних коренів, тобто Російська федерація має піти шляхом Радянського союзу. Можливо тоді і термін «русскій» отримає свою етнічну прив’язку і ми нарешті зможемо їх вочевидь побачити. Можливо у своєму новому статусі «русскіє» виявляться цілком іншим народом і у нас ще будуть з ними цілком добросусідські стосунки. А тепер у нас з ними точиться кривава війна, вислід якої ще далеко не очевидний. І ця війна не лише наша. Ця війна доленосна для всієї Європи, як би вона не намагалась ухилитись від такого глобального її сприйняття. Це війна за майбутнє всіх європейських народів.

      А як відповісти на питання: З ким ми воюємо?

     

      Додаток. Коефіцієнт кореляції населення України і країн світу

      У статті запропонований оригінальний підхід щодо встановлення спорідненості українців з народами світу, базований на метричних співвідношеннях у восьмивимірному просторі частот груп крові. Проте подібний аналіз можливий і на базі математичної статистики. Відповідь на питання про близькість груп крові українців та інших народів світу може дати коефіцієнт кореляції, який засвідчує близькість між собою двох випадкових величин. В якості цих випадкових величин можна взяти групи крові двох різних народів. Кожна з цих випадкових величин може набувати вісім значень відповідно до кількості існуючих груп крові. Коефіцієнти кореляції існують різні. Найпростіший математичний сенс має коефіцієнт кореляції Пірсона. Він дорівнює 1, якщо дві випадкові величини збігаються, набуваючи однакових значень, тобто насправді є однією і тою самою випадковою величиною. Він дорівнює -1, якщо вони є протилежними, тобто значення різних випадкових величин відрізняються лише знаком. Він дорівнює нулю, якщо між двома випадковими величинами відсутній зв’язок.

     

      Країна Коефіцієнт кореляції щодо України

      Північна Македонія 0.9988

      Боснія і Герцеговина 0.9988

      Сербія 0.9973

      Хорватія 0.9969

      Австрія 0.9960

      Словенія 0.9959

      Польща 0.9956

      Туреччина 0.9954

      Кіпр 0.9951

      Фінляндія 0.9945

      Румунія 0.9943

      Словаччина 0.9936

      Болгарія 0.9935

      Угорщина 0.9932

      Швеція 0.9927

      Чеська Республіка 0.9926

      Ліхтенштейн 0.9918

      Ізраїль 0.9911

      Латвія 0.9906

      Йорданія 0.9905

      Молдова 0.9901

      Білорусія 0.9899

      Грузія 0.9881

      Албанія 0.9880

      Люксембург 0.9876

      Німеччина 0.9876

      Марокко 0.9868

      Швейцарія 0.9868

      Данія 0.9836

      Литва 0.9830

      Мальта 0.9818

      Франція 0.9806

      Coefficient of correlation for North and South Koreas" 0.9802

      Сполучені штати (білі) 0.9794

      Португалія 0.9786

      Норвегія 0.9784

      Арменія 0.9768

      Греція 0.9759

      Нідерланди 0.9754

      Австралія 0.9751

      Іспанія 0.9738

      Бельгія 0.9732

      Південна Африка (білі) 0.9721

      Канада 0.9718

      Італія 0.9714

      Естонія 0.9702

      Бразилія 0.9674

      Ліван 0.9673

      Японія 0.9650

      Фіджі 0.9633

      Нова Зеландія 0.9613

      Папуа Нова Гвінея 0.9606

      Азербайджан 0.9576

      Алжир 0.9571

      Московія 0.9562

      Куба 0.9544

      Сирія 0.9498

      Єгипет 0.9488

      Велика Британія 0.9475

      Якщо висновки на основі метричного підходу мають цілком однозначний характер, то висновки на основі статистичного підходу мають ймовірнісний характер. Цікаво, що взаємне розташування країн в обох підходах у більшості випадків подібне. Виключень не багато. При статистичному підході ключові висновки такі ж, як і разі метричного підходу, а саме:

      1.Більшість європейських народів наші близькі родичі, при чому ближчі, ніж північні корейці до південних. Це стосується всіх слов’яномовних народів, крім московитів.

      2.Дуже близькими родичами для українців є більшість германських народів, зокрема: австрійці, німці, швейцарці, данці, шведи. Особливо близькими є австрійці. Навіть французи виявились нашими близькими родичами.

      3.Як це не дивно, на перший погляд, але нашими близькими родичами є євреї.

      4.А от населення Московії виявилось від нас дуже далеким, таким же далеким, як алжирці або кубинці.

      5.Висновок щодо московитів про те, що серед них немає провідного етносу залишився незмінним в обох підходах. Поширюючи кордони своєї держави від маленької цяточки землі у межиріччі Волги і Оки на безкраї простори ЄвроАзії, московити здобули не лише колосальні за площею землі, де фактично загубилась їх стартова територія, але самі загубились серед підкорених народів.

Валентин Андрійович Сминтина

Валентин Андрійович Сминтина

      Не стало Валентина. Це величезна втрата не лише для його рідних, а і для всіх, хто його добре знав. Він по праву був прапором нашого курсу, мабуть найпотужнішого курсу фізичного факультету за всі роки існування Одеського університету.

      Шістдесяті роки двадцятого сторіччя, почались польоти у космос, створення потужної ракетної техніки, ядерної зброї, атомних електростанцій, різноманітних прискорювачів елементарних частинок. Популярність фізики у суспільстві і, особливо, серед молоді зашкалювала. Практично всі успішні учні середніх шкіл мріяли стати фізиками. А тут ще у 1966 році через попередній перехід середньої школи від одинадцятилітньої системи освіти до десятилітньої наклались випуски десятих і одинадцятих класів. Це практично подвоїло всі конкурси у вузи країни. Як наслідок – на першому курсі фізичного факультету Одеського університету підібрався унікальний за своїм творчим потенціалом колектив молодих хлопців і дівчат. Ми прийшли в університет не лише за дипломами, а в першу чергу за творчими досягненнями. І вони у нас були. 9 докторських і не менше 30 кандидатських дисертацій згодом був у творчому доробку нашого курсу. Вчитись було важко – такий факультет, але цікаво. Вчились сумлінно, мріяли про великі наукові досягнення. І згодом для багатьох вони стали реальністю.

      Буквально відразу, вже на першому курсі, Валентин привернув до себе увагу однокурсників і своєю зовнішністю, і своєю елегантністю, і старанністю, і результатами своєї праці. Високий стрункий юнак з гарними рисами обличчя. З товаришами тримався рівно і впевнено, схильність до лідерства простежувалась вже тоді. Вчився фактично на відмінно і це на найважчому факультеті університету. Я цю планку подолав лише на третьому курсі, а він вже на першому. Перші три курси ми навчались з Валентином в одній групі, а останні три жили в гуртожитку в одній кімнаті. Так що у роки професійного становлення Валентин був у мене на очах. Достойною він був людиною у всіх сенсах. Це було видно по всьому. І всі його подальші творчі, організаційні і адміністративні досягнення сприймались природньо і як абсолютно заслужені. Ще декілька років після закінчення університету ми жили в одному житловому мікрорайоні і навіть ходили один до одного в гості. А потім його адміністративна кар’єра пішла стрімко вгору. Він переїхав в інший, далекій від мене район Одеси, і ми майже втратили один одного з поля зору. Правда раз на місяць ми зустрічались на засіданнях спеціалізованої вченої ради Одеського університету, до участі в якій з подачі Валентина я був запрошений.

      Створити наукову школу з 27 докторів наук і 70 кандидатів – чи багато людей в Україні подолали цю наукову планку? І це попри колосальний тягар адміністративної відповідальності за долю великого і видатного в Одесі і Україні викладацького і наукового колективу.

      Дуже непересічною і просто талановитою людиною був Валентин Андрійович. Світлу пам’ять про нього збережу до кінця своїх днів. Він заслуговує найбільшої шани і від всіх, хто його знав. Пам’ятаймо і пишаймось такою людиною. Це велике подарунок долі, велике щастя, що життя такої видатної людини пройшло поряд з нами, на наших очах. Самим своїм існуванням він позитивно впливав і на наше життя.

      Професор Швець Валерій Тимофійович

Трунар Європи або історична роль Московії

      Чорноморські новини. - 24.09.2026. - четвер. - № 36 (22612)

      Народний оглядач. - 27.8.2026. - https://www.ar25.org/article/rozpad-moskoviyi-yak-yedynyy-shlyakh-do-vidrodzhennya-ta-liderstva-ukrayiny-v-yevropi.html

      Погані фашисти напали на миролюбний Радянський союз (СРСР), який за допомоги демократичних країн Заходу в цій кривавій війні врешті решт переміг. Тим самим СРСР відвернув від всього «прогресивного» людства страшну загрозу його існуванню. Слава Радянському союзу. Приблизно так увійшла Друга світова війна у радянські і не лише у радянські підручники історії. Чи дійсно все було так просто? Коли і хто цеглинка за цеглинкою вибудовував фундамент Другої світової війни? Чи була у Другої світової війни глобальна мета і якщо так, то яка? Хто реально виграв цю війну. Хто її програв? Спробую відповісти на ці запитання.

      Формальний початок війни, у даному разі 1 вересня 1939 року, точно не є її реальним початком. Військовому теоретику німецькому генералу Гайнцу Ґудеріану, одному з головних стратегів концепції «бліцкригу», належать геніальні слова: «Війна починається не після мобілізації, а з її початком. Мобілізація — це вже війна».. Ці слова дають змогу зрозуміти, чому 1 серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Російській імперії. Це тому, що 30 липня 1914 року остання розпочала загальну мобілізацію.

      Якщо з Першою світовою війною все більш-менш ясно, то з Другою все не так просто. У середині двадцятих років армія СРСР налічувала приблизно 600 тисяч осіб. Такої армії з надлишком вистачало для мирної країни, враховуючи, що жодна інша країна світу їй не загрожувала. Ціла низка міжнародних договорів гарантували безпеку СРСР: 1932 р. - угоди про ненапад із Польщею, Фінляндією, Латвією, Естонією, Францією, що не завадило СРСР пізніше їх порушити майже всі; у 1933 р. Сполучені штати (США) офіційно визнали СРСР і встановили дипломатичні відносини; у 1933-1935 рр. відносини встановлені з Іспанією, Румунією, Чехословаччиною, Болгарією та іншими країнами Європи і світу; у 1934 р.- СРСР прийнято до Ліги Націй, що стало символом його міжнародної легітимності.

      Такі дії світової спільноти СРСР оцінив як її слабкість і, одночасно, як запрошення до нарощування власної військової потуги, спрямованої проти цієї ж спільноти. Ідея світової революції, принесеної на багнетах радянської армії залишалась на порядку денному. Це було попри те, що у 1924 році СРСР офіційно проголосив концепцію побудови соціалізму в окремо взятій країні. Лицемірство цього кроку з точки зору реальних дій радянської влади було очевидним. Якщо у 1924 році чисельність радянської армії становила 600 тисяч осіб, то у подальшому СРСР почав її стрімко нарощувати. Так у 1933 році армія налічувала вже 1.3 млн осіб, у 1935 році після введення загального військового обов’язку (і це в мирний час) - 1.5 млн осіб, у 1938 роках - 2 млн осіб, у 1939 – 2.4 млн осіб, у 1940 році – 3.5-4 млн осіб. Перед початком Другої німецько-російської війни вона вже налічувала 5.3 млн осіб і була на той момент найчисельнішою армією світу.

      Чи було таке стрімке нарощування радянської армії спровоковане відповідним збільшенням армій провідних країн Європи? Відповідь однозначна – ні. Франція мала у передвоєнні роки відносно невеликі щодо радянських військові сили: 650 тисяч у 1933 році, 900 тисяч у 1939 році (до загальної мобілізації). Ще меншими були військові сили Великої Британії: 200 тисяч у 1933 році, 230 тисяч у 1937 році. У 1939 році. США мали 17 ту за чисельністю армію у світі у 333 тисяч осіб, меншу навіть за армію Португалії. Мета такого стрімкого нарощування радянських військових сил могла бути лише одна – експорт революції в інші країни Європи через їх окупації.

      Питання з Німеччиною! Версальський мирний договір обмежував чисельність її армії у 100 тисяч осіб і такою вона була до 1933 року. Проте політична ситуація суттєво змінилась 30 січня 1933 року, коли президент Пауль фон Гінденбург призначив Адольфа Гітлера канцлером Німеччини. У висліді ця країна поступово стала другою країною Західної Європи, після Італії, де встановився авторитарний режим з однією правлячою партією і відсутністю офіційної опозиції. Згодом до них приєдналась Іспанія. Зауважу, що ці три країни не могли йти у жодне порівняння з тоталітарним Радянським союзом, який першим у світі запровадив однопартійну політичну систему з повним навіть не придушенням, а фізичним винищенням опозиції, де контроль комуністів над населенням країни був настільки потужним, що вони змогли без суттєвого спротиву винищити голодом десятки мільйонів людей (лише в Україні і на Кубані у 1932-1933 роках українці понесли демографічні втрати у 10.5 млн осіб), мільйони людей переселити до Сибіру, мільйони людей запроторити у концтабори, сотні і сотні тисяч розстріляти.

      Слід зазначити, що вирішальний економічний внесок у поразку Німеччини у Першій світовій війні належав США. В першу чергу це стосується колосальної матеріальної підтримки країн Антанти. Саме у висліді цієї війни США перетворились у провідного світового кредитора, посівши місце найбільшої економічної потуги світу. Можна сміливо сказати, що Першу світову війну програла не лише Німеччина, а і вся Європа. Людські втрати США у цій війні були порівняно невеликими – 67 тисяч загиблими і 43 тисячі померлими від «іспанки». Головним постачальником гарматного м’яса виявилась Російська імперія, не отримавши при цьому жодних позитивних здобутків.

      Щоб не надати Російському імператору обіцяні йому протоки Босфор і Дарданелли, його західні союзники профінансували в Російській імперії січневу революцію 1917 року, що знищила в ній монархію. Німці пішли ще далі. Вони профінансували більшовицький державний переворот у жовтні 1917 року і уклали з більшовиками вигідний для себе Брестський мир. Зауважу, що цей мир був і на користь незалежної України, оскільки відповідно до нього російські війська залишили територію України, яка отримала під керівництвом гетьмана Павла Скоропадського можливість багатомісячної мирної і цілком успішної розбудови власної держави. Подальший програш Німеччиною Першої світової війни і недолугі спроби українських соціал-демократів на чолі з Винниченком і Петлюрою перехопити управління Україною у гетьмана Скоропадського привели до поразки українських визвольних змагань.

      Втрати головних учасників війни

      Країна Загиблі Полонені Загальні втрати

      Росія ~1,7–1,8 млн ~2,5 млн ~9–10 млн

      Німеччина ~2 млн ~1,1 млн ~7 млн

      Франція ~1,4 млн ~0,5 млн ~6 млн

      Австро-Угорщина ~1,5 млн ~2,2 млн ~7,5 млн

      Британія ~0,9 млн ~0,2 млн ~3,2 млн

      Вирішальний внесок США у поразку Німеччини дозволив їм стати головною діючою стороною на Версальській мирній конференції. У висліді цілком логічним було те, що саме 14 пунктів, запропонованих американським президентом Вудро Вільсоном лягли в основу Версальського мирного договору.

      Перша світова війна суттєво послабила економічне становище Британської імперії. Британський фунт-стерлінгів був до початку війни головною світовою резервною валютою. Війна завдала по його позиціям у світі потужного удару, хоча і не знищила їх остаточно. В чому перевага міжнародної валюти, що контролюється окремою країною? В тому, що в міру зростання світової економіки зростає і потреба в цій валюті. Дана країна може просто, образно кажучи, друкувати відповідну кількість своєї валюти для задоволення потреб міжнародної торгівлі, не забезпечуючи цей друк пропорційним зростанням власної товарної маси. Далі ця валюта у різний спосіб поступає у світову економіку, наприклад через купівлю товарів в інших країнах. Тобто у цьому разі самі гроші з символа вартості перетворюються у реальний надприбутковий товар.

      Вже тоді провідні засоби масової інформації США і Західної Європи схоже ефективно контролювались з єдиного центру, оскільки жодна інформація про геноцид і репресії у СРСР не потрапляли на шпальти цих видань, що допомагало переможному входженню СРСР у спільноту цивілізованих країн світу. Навіть Римський папа не наважився подати свій голос на захист десятків мільйонів невинно убієнних радянських людей. Єдине виключення становили засоби масової інформації Німеччини після приходу до влади націонал-соціалістів. Лише тут на державному рівні прекрасно розуміли, яку загрозу становив СРСР не лише для власних громадян, але і для країн світу.

      Друга світова війна була запрограмована умовами Версальського мирного договору. Не лише німці, але і верховний головнокомандувач союзних військ у Першій світовій війні маршал Франції Фердинанд Фош вважав умови договору занадто принизливими для Німеччини. Після підписання цього договору 28 червня 1919 року він заявив: «Це не мир. Це перемир’я на двадцять років.». Він не помилився.

      Базовою ідеєю передвиборчої програми націонал-соціалістів (нацистів) було скасування цього договору. Здійснити це можна було лише застосуванням сили або загрозою такого застосування. Для цього таку силу потрібно було мати. Ще одна обставина не залишилась в Німеччині непоміченою, на відміну від решти світу, - це стрімке нарощування військової потуги Радянського союзу. Цілком реальною у недалекому майбутньому була і окупація СРСР Німеччини та інших країн Західної Європи,. Така окупація була б набагато гіршою обтяжливих умов Версальського мирного договору. Ці обставини робили необхідним нарощування німецьких збройних сил і вони почали в порушення Версальського договору поступово зростати. У 1934 році її армія вже налічувала 180 тисяч осіб проти 2 млн у радянській, у 1937 році – 800 тисяч осіб проти 2.5 млн у радянській, у 1938 році – 1.5-2 млн осіб проти 2.8 млн у радянській, Армія – це не просто люди. Армія – це озброєні люди. А озброєння коштує дорого. Вже у часи Першої світової війни російська армія попри доволі розвинуту промисловість потерпала від нестачі озброєння. В умовах зруйнованої більшовиками економіки СРСР годі було і мріяти про випуск сучасної зброї при відсутності потужної промисловості. І така промисловість була в СРСР створена. Під час індустріалізації у 1928–1941 роках в СРСР побудували 1,5–2 тисячі нових великих промислових підприємств. Лише в першу п’ятирічку (1928–1932 рр.) тут збудували близько 1,5 тис. заводів, з них понад 400 — в Україні. До речі, це було одним з головних джерел нинішньої проблеми «російськомовних» в Україні. Реальна ціна індустріалізації в радянських і світових джерелах і досі не оприлюднена. Серед істориків все ще йдуть дискусії про джерела її фінансування. Адже мова йде про сотні мільярдів доларів за нинішнім курсом. Ясно, що зруйнована Першою світовою війною Європа не могла бути джерелом подібних коштів. Єдиним джерелом могли бути лише США, але про їх фінансову участь в індустріалізації і досі немає жодних офіційних даних.

      Експорт зерна і деяких сировинних матеріалів з СРСР не міг бути основним джерелом надходжень валюти, хоча радянські історики часто вказували саме на нього. Так у 1928–1930 експорт становив 4–5 млн тон (40-45 млн доларів за тону), у 1931–1932 експорт тримався на рівні 3–4 млн тон (20-25 доларів за тону), у 1933–1934 менше 1 млн тон (25-30 доларів за тону), у 1935–1937 2–3 млн тон (20-25 доларів за тону), у 1938–1939 - 1–1,5 млн тон на рік (30-35 доларів за тону), у 1940–1941 - обсяги впали до менше ніж 1 млн тон.

      Деякі найбільші об’єкти індустріалізації

      Проект Роки будівництва Вартість (USD, 1930-ті)

      Дніпрогес 1927–1932 ~$125–180 млн

      Магнітогорський металургійний комбінат 1929–1932 ~$120–150 млн

      Уралмаш 1933 ~$50–60 млн

      Харківський тракторний завод (ХТЗ) 1930 ~$20–25 млн

      Горьковський автозавод (ГАЗ) 1930–1932 ~$15–20 млн

      Кузнецький металургійний комбінат 1931–1932 ~$100–120 млн

      Запоріжсталь 1930–1933 ~$75–90 млн

      В таблиці наведені лише 7 об’єктів індустріалізації з двох тисяч. Видно, що навіть для їх побудови зернового експорту було недостатньо. Отже провідне фінансове джерело індустріалізації мало знаходитись десь за межами СРСР. Щодо головних підрядників виконання монтажних робіт і постачальників обладнання, то тут очевидним є абсолютне переважання приватних компаній із США. Але приватний бізнес працює лише у раз, якщо хтось сплачує його послуги. То хто ж все-таки їх сплатив? Може вже настав час оприлюднити офіційно цю інформацію?

      Кількість танків перед початком війни

      Країна Кількість танків Основні моделі

      СРСР ~20,000–25,000 Т-26 (11,218), БТ-7 (5,328), Т-28 (503), Т-35 (61), нові Т-34 (перші сотні)

      Німеччина ~3,195–3,300 Pz-I (~1,450), Pz-II (~1,000), Pz-III (~350), Pz-IV (~211), чеські Pz-35(t), Pz-38(t)

      Франція ~4,436 (вересень 1939), до 6,126 (червень 1940) Renault R35, Hotchkiss H35/H39, SOMUA S35, Char B1 bis

      Велика Британія ~1,000–1,500 (на початок війни) Light Tank Mk VI, Infantry Tank Matilda I/II, Cruiser A9/A10/A13

      США ~500 (1939) Легкі танки M2/M3 Stuart, кілька Marmon-Herrington

      Перед початком Другої світової війни СРСР мав найпотужнішу в світі військову промисловість. Як наслідок, він мав і найпотужнішу в світі армію і за чисельністю, і за кількістю та якістю озброєння. Це добре видно на прикладі танків, яким за прогнозами військових експертів мала належала вирішальна роль у наступній війні. Їх у СРСР було у рази більше, ніж у решти країн світу разом взятих. З якою метою Сполучені штати фактично озброїли цю країну? Мета могла бути лише одна – майбутня війна. Для чого вони організували СРСР позитивний інформаційний супровід у світі попри його безпрецедентний терор проти власного населення? Для того, щоб у майбутній війні бути на боці СРСР у потрібному для нього статусі. Яка територія мала стати головним театром військових дій? Ясно, що Європейський континент. Хто мав стати головними учасниками майбутньої війни? Очевидно дві країни – СРСР і Німеччина. Німеччину підштовхнули до цієї війни ганебним для неї Версальським мирним договором, а СРСР через надання йому вирішальної військової переваги над усіма європейськими країнами разом узятими через його індустріалізацію, а швидше мілітаризацію. Якось особливо підштовхувати СРСР до війни в Європі не було потрібно, оскільки ідея світової революції, тобто гегемонії СРСР у світі, залишалась таємною доктриною цієї країни. Якою могла бути мета цього військового конфлікту? Глобальне послаблення Європи як основного на той момент економічного і політичного конкурента США у світі.

      І ця мета була досягнута. Європа була в руїнах. Німеччина – становий хребет європейської цивілізації килимними бомбардуваннями була стерта в порох. Британська імперія, яка займала половину світу, була зруйнована. СРСР був в руїнах, але до кінця виконав свою роль головного трунаря Німеччини, втративши при цьому 27 млн осіб. Але цю країну ніколи і нікому не було шкода. Людське життя в ній було найдешевшим в світі, особливо у передвоєнні і воєнні роки. За ілюзорне відчуття себе переможцями керманичі СРСР готові були заплатити будь-яку ціну. Зауважу, що США втратили убитими лише 180 тисяч осіб. Фунт перестав бути головною резервною валютою світу. Його місце зайняв американський долар. Друга світова війна була програна і не лише Німеччиною. Разом з Німеччиною її програла і вся Європа.

      У 1944 році війна ще тривала, але її головна мета вже була досягнута. На Бреттон-Вудській конференції, яка відбулася з 1 по 22 липня 1944 року у США, 730 делегатів із 44 країн заклали основу післявоєнної світової фінансової системи, створивши МВФ та Світовий банк і зробивши долар США головною резервною валютою світу.

      Чи можна поділити учасників Другої світової війни на правильних і неправильних? Думаю, що ні. Так само як і у Першій світовій війні, кожний з учасників Другої світової війни прагнув реалізувати свої власні економічні і політичні інтереси. Найкраще це вийшло у США. Вони і стали єдиним реальним переможцем у цій війні. Чому це важливо знати? Тому що зараз також триває кривава російсько-українська війна, яка за кількістю учасників і за їх сукупним валовим внутрішнім продуктом вже цілком може вважатись світовою, дарма що на полі бою воюють лише росіяни, північні корейці і українці. І знову вирішальним фактором цієї війни є США. Чого слід від них очікувати? Реалізації власних інтересів – так як це було у перших двох світових війнах. Скидається на те, що Московія їм потрібна і тепер - єдина і неподільна. З якою метою? З одного боку як реальна і постійна загроза для об’єднаної Європи, яка і надалі розглядається США одним з їх головних економічних і політичних конкурентів, як трунар Європи, що вже двічі у світових війнах довів свою ефективність. З другого боку Московія потрібна як потенційна загроза для Китаю, який натепер реально заважає гегемонії США у сучасному світі.

      Отже, не полишаючи будь-яких спроб залучити США на свій бік, Україна має розуміти, що вони завжди будуть діяти у власних інтересах. У чому вони полягають натепер? У збереженні доларом статусу провідної резервної валюти світу. Зараз цей статус надзвичайно загрожений. Його оборотною стороною у попередні роки стало суттєве послаблення промислового потенціалу США і зростання її зовнішньої заборгованості. Станом на перший квартал 2026 року ця заборгованість склала 30,2 трлн доларів, що є історичним максимумом. Небезпечним викликом для статусу долара стали зміцнення загальноєвропейської валюти євро і китайської валюти юаня. Фінансове становище США нині настільки загрозливе, що вони готові на будь-який крок для відвернення цієї загрози. Небезпечність цієї ситуації для України полягає в тому, що США намагаються зробити її розмінною монетою у своїй нинішній глобальній грі за збереження статусу долара, який вони старанно вибудовували протягом всього двадцятого сторіччя.

      Об’єктивно нашими союзниками є переважно країни Європи, автохтонне населення яких з генетичної точки зору наші близькі родичі. Їх прабатьківщиною є земля України. Захищаючи себе, ми захищаємо і їх. Ми захищаємо колиску світової цивілізації. Також нашим об’єктивним союзником є народ США – не країна Для України можливий лише один шлях – це її перемога над Московією. А це можливе лише у разі, якщо Московія перестане бути імперією і розпадеться за етнічними ознаками на сукупність незалежних держав. Перемігши Московію, Україна має запропонувати європейським країнам потужний комплекс нових ідей, реалізація яких уможливіть не лише демографічне відродження України на фоні її економічного піднесення і політичного лідерства, але і демографічне відродження всіх країн європейського континенту. Формально долучившись до числа переможців у Другій світовій війні Радянський союз у подальшому продовжив бути реальною загрозою існуванню цивілізованого світу. Нині цю естафету намагається перехопити Російська федерація, але її нинішня другорядна роль у світі стає цілком очевидною.

      Наша мета – перемога у цій війні через надання свободи і незалежності всім народам Московії, включно з росіянами.

Як відбуваються світові війни

Як відбуваються світові війни       Пересічні люди вважають, що будь-яка країна може будь-коли оголосити війну будь-якій іншій країн...