Народний оглядач 12.18.2024 https://www.ar25.org/article/ideolohiya-ta-narodzhuvanist-abo-yak-rozvyazaty-demohrafichnu-kryzu-v-ukrayini.html
У кожному живому організмі присутні ворожі до нього мікроорганізми, які називаються інфекцією. Навіть абсолютно здоровий організм перебуває у стані невпинної боротьби з заразою. Іноді остання перемагає, що означає смерть організму. Проте частіше перемагає організм, якщо вміє мобілізувати на боротьбу всі свої захисні функції. У інфекції є і позитивна роль, яка полягає у тому, що вона знищує слабкі організми, не здатні до боротьби за виживання. Натомість, інфекція дає можливість виживати і розмножуватись організмам сильним, пристосованим до постійної боротьби за життя. Так інфекція стає важливим фактором, хоча і не єдиним, еволюції всього живого на Землі до досконаліших форм. Як казав німецький філософ Ніцше: «Все що нас не вбиває – робить нас сильнішими».
Сучасні люди настільки тісно взаємодіють між собою, що великі спільноти людей рівня націй можна розглядати як живі організми, точніше – надорганізми. Що відіграє для них роль інфекцій? На мою думку, це – різноманітні шкідливі ідеї. Інколи вони виглядають доволі привабливими, але і у цьому разі їхньою метою є руйнація суспільства. Як відрізнити корисні ідеї від шкідливих? Чи існує абсолютний критерій для такого поділу? Так, існує – це заповідь: «Плодіться і розмножуйтесь». Саме такі слова мудрі люди сивої давнини вклали в уста своїх богів.
І людство, в цілому, виконує цей заповіт. Кількість людей на планеті Земля невпинно зростає відповідно до зростання засобів існування. Але на фоні загального зростання спостерігається і вимирання багатьох народів. Наприклад, стрімко вимирають всі народи Європи. Цей процес не здатний замаскувати навіть величезний потік мігрантів з різних куточків сучасного світу, що заполонив Європу. Красномовний факт: більша частина школярів у центральній частині Лондона – це вже не англійці.
На тепер абсолютним лідером вимирання, і то не лише в Європі, є Україна. Якщо до агресії Московії, тобто до 2014 року, вимирання українців було практично таким, як і поляків (ще одне свідчення спорідненості цих народів), то у наступні роки українці пішли у стрімкий відрив. Підвищена смертність чоловік через війну, колосальний рівень еміграції жінок дітородного віку за кордон і загальна стресова ситуація у суспільстві ще більше зменшили народжуваність в Україні на фоні зростаючої смертності.
Але слід розуміти, що війна з Московією не спровокувала вимирання, а лише його посилила. Отже, головна причина не у війні. Тоді де? Як на мене, у хибних ідеях, які оволоділи не лише всіма європейцями, але і українцями. З чого ж все починалось? Думаю з масонського гасла: «Свобода, рівність і братерство», що було на прапорах так званої «Великої» французької революції на межі вісімнадцятого і дев`ятнадцятого сторічь. Дарма, що це гасло внутрішньо суперечливе. Свобода і рівність несумісні речі. Там, де люди вільні, вони не рівні. Там де вони рівні, вони не вільні. Правильним гаслом було б свобода чи рівність. Так хочеться, щоб одночасно якась річ була мокрою і сухою або холодною і гарячою.
Реальне життя вимагає зробити вибір і такий вибір робиться, як правило, на користь рівності. Франція також вибрала рівність, хоча і зупинилась на пів дорозі, оскільки ще одна ідея-інфекція ордена ілюмінатів – «скасування приватної власності» не знайшла тоді необхідної підтримки. Але і вона згодом дочекалась своєї реалізації у багатьох країнах Європи, Азії і Латинської Америки.
Характерний епізод стався у революційній Франції. У 1794 році там був гільйотинований геніальний хімік Антуан Лавуазьє. Його провина полягала не у діях проти революції, а у поглядах і аристократичному походженні. Він вважав конституційну монархію ідеальною формою правління для Франції. У відповідь на прохання про помилування, в якому перераховувались всі відкриття науковця во славу Франції, суддя відповів: «Республіці не потрібні генії». А от монархії вони були потрібні.
В усіх країнах, що згодом претендували на рівність громадян, цю рівність доводилося підтримувати безпрецедентним терором за рахунок ущемлення їх свободи. У чистому вигляді така реалізація нині спостерігається лише у Північної Кореї. Але зовсім недавно вона була наріжним каменем внутрішньої політики і таких країн як Китай і Радянський союз. Останній довше інших країн йшов цим шляхом, що завело його у глухий економічний і політичний кути. Його зникнення з політичної карти світу є доволі красномовним.
Цей глобальний експеримент мав негативний результат, але коштував цим двом країнам десятків мільйонів життів їх громадян. Знаменно, що у самих масонів спостерігається безпрецедентна нерівність. Всі вони діляться на 33 рівня посвячення. Навіть у найієрархічнішій структурі будь-якого сучасного суспільства – армії – таких рівнів посвячення (військових звань) вдвічі менше.
Чи читачу не здається дивним, що всі архітектурні шедеври, які і донині прикрашають центри європейських міст, були створені у часи аристократичної форми правління. А більшість шедеврів живопису, що прикрашають всі сучасні художні музеї світу, у які часи вони були створені? Я впевнений, що колосальні досягнення Великої Британії і Німеччини у літературі, живопису, науці, техніці, а для Великої Британії і у колоніальній експансії, пов`язані саме з тим, що вони уникнули кривавих революцій, типу французької, і зберегли монархічну форму правління аж до двадцятого сторіччя.
На питання: свободу чи рівність вибрали народи російської імперії у 1917 році – найлегше відповісти, навівши лише декілька з безлічі фактів. На межі дев'ятнадцятого і двадцятого віків у Російській імперії було близько 20 тисяч в'язнів. За кілька десятиліть на тій же території у Радянському союзі рахунок вже йшов на мільйони. У Російській імперії страта людини була винятком, а кілька десятків років потому більшовики знищували по декілька сотень тисяч осіб за рік.
У 1861 році рільники імперії стали вільним і могли без перешкод пересуватись всією територією останньої. У часи революційного більшовизму у селян забрали землю, примусили безкоштовно працювати у колгоспах і заборонили без дозволу начальства відлучатись з села навіть на добу. Такою була плата за рівність у злиднях за рахунок особистої свободи.
Вибір на користь свободи за рахунок рівності був значно успішнішим. Лідером і економічним, і політичним сучасного світу є Сполучені Штати Америки, де наріжним каменем внутрішньої політики є максимально можлива особиста свобода її громадян. Це – єдина країна у світі, де всі громадяни мають право на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. І це – лише один із аспектів унікальної особистої свободи американців. Проте майнове розшарування американців також перевищує відповідні показники, наприклад, для європейських країн.
Сильні обирають свободу, яка дозволяє максимально реалізувати їхній внутрішній потенціал. Слабкі обирають рівність, яка дозволяє їм перекласти значну частину своїх проблем на плечі суспільства, тобто на ту його частину, яка переважно і створює його матеріальне багатство, на неправомірно велику частку якого претендують слабкі. Коли слабкі домінують у суспільстві, то з'являється деспот-диктатор, який реалізує це їхнє прагнення, отримуючи навзаєм необхідну підтримку для існування своєї диктатури.
Свобода є пріоритетом правої частини політичного спектра кожної країни. Наприклад, у Великій Британії – це консерватори, у Сполучених штатах Америки – це республіканці. Відповідно прагненню рівності відповідає його ліва частина. Наприклад, у Великій Британії – це лейбористи, у Сполучених штатах Америки – це демократи. Відповідно, на кожних виборах громадяни обирають між свободою і рівністю. Унікальність Радянського союзу і Китаю полягала у тому, що тут політичний спектр складався з однієї вкрай лівої комуністичної партії.
Після погрому на європейському континенті у висліді Другої світової війни до влади у більшості країн Західної Європи прийшли ліві сили. Руйнівна ідея-інфекція рівності отримала свого потужного політичного виразника. Як ви думаєте, якби у Другій світовій війні перемогла Німеччина, чи зіткнулась би Європа з проблемою вимирання?
Ще одна засаднича ідея-інфекція ілюмінатів полягала у знищенні патріотизму. Політичні партії – носії цієї ідеї в Європі після Другої світової війни були заборонені, а їхні лідери фізично знищені. Головним обвинувачем переможених стало абсолютне зло планети – Радянський союз. Те, що ця країна жодного разу у двадцятому сторіччі не була покарана за свої злочини, зокрема, проти українців (у 1932-33 роках було знищено 10.5 млн. українців), я вважаю головною причиною нинішньої російсько-української війни на початку двадцять першого сторіччя, де українці знищуються вже не голодом і репресіями, а всіма видами сучасної смертоносної зброї. Патріотизм отримав ярлик націоналізму і перетворився у лайливе слово. Так що цей пункт програми ілюмінатів був повністю виконаним.
Нинішня Європа не здатна опиратись реальним загрозам зовнішньої експансії і, якби на дорозі Московії перепоною не стала Україна, то європейські країни мали б реальний шанс перетворитись на нові федеральні округи Московії. Заклик до рівності сприймається більшістю громадян будь-якої країни як заклик до однаковості всіх без виключення громадян. Ключовим негативним фактором для демографії європейських країн стало питання емансипації жінки, під яким розуміли максимальне ототожнення чоловіка і жінки у всіх аспектах їх життя. Жінки були поступово залучені до сфери матеріального виробництва і політики на рівні з чоловіками. Модним для них стало навіть зовні – через зачіску і одяг – походити на чоловіків.
Інформаційне поле кожної європейської країни сприяло виробленню у жінок нових життєвих пріоритетів, пов'язаних з кар'єрним зростання і прагненням задоволення своїх, як правило, надлишкових матеріальних потреб, нав'язаних здебільше агресивною рекламою. Поступово родина стала відходити у жінок на другий план, діти стали досадною перешкодою для кар'єри і отримання задоволення від світу речей. Чи слід дивуватись, що в міру залучення жінок до чоловічого способу життя кількість розлучень стала стрімко зростати, а кількість дітей у родинах стала стрімко спадати. Нації, у яких сформувалось ставлення до жінок як до робочої сили, подібної чоловікам, стали вимирати. Комфортності процесу вимирання надає та обставина, що це відбувається у переважно все ще багатих країнах. Насолода матеріальними благами цивілізації відволікає людей від думок про неминучу розплату за порушення головної заповіді всіх релігій: «Плодіться і розмножуйтесь».
До речі, про релігію. Знищення або принаймні дискредитація релігії також є програмним пунктом ідеології-інфекції ордена ілюмінатів. Останній був не лише ідеологічним та організаційним батьком французької революції, але і всіх сучасних лівих рухів планети. Цю тезу ви зустрінете і у знаменитому Маніфесті комуністичної партії.
Моя відповідь на цю тенденцію вимирання така. Не можна йти проти природи людини. Чоловік і жінка кардинально відрізняються своєю фізіологією і своїм призначенням у житті етносу. Не випадково всі змагання, у тому числі і інтелектуальні проводяться окремо для чоловіків і окремо для жінок. Роль чоловіка – створити матеріальну фортецю для родини. Роль жінки – за стінами цієї фортеці народжувати і, головне, належно виховувати дітей. Слід мати на увазі, що знищення родини, – це ще одна програмна ідея-інфекція ілюмінатів і вона також відображена в Маніфесті комуністичної партії. Сучасні ліві не йдуть прямим шляхом, вказаним ілюмінатами, але досягають тої ж мети успішним маніпулюванням статусом жінки у суспільстві.
Дехто може сказати: «Подивіться, вимирають народи саме країн з високим рівнем життя. Саме високих рівень життя і насолодження світом речей відволікає людей від продовження роду». На що я відповім: «Існує багато країн з дуже високим рівнем життя: Об'єднані арабські емірати, Саудівська Аравія, де жодних демографічних проблем немає. Нарешті, існує Ізраїль з цілком європейським рівнем життя, де також немає проблем вимирання. Народжуваність там удвічі перевищує народжуваність у довоєнній Україні. Тобто проблему можна вирішити і в умовах високого життєвого рівня громадяни – було б розуміння, що така проблема існує, було б бажання її вирішувати». Я бачу лише таку альтернативу для України – або продовжувати наполягати на ефемерній емансипації жінки у нашому суспільстві, і тоді питання зникне з порядку денного ще у цьому сторіччі разом із зникненням українців, або вивчити досвід демографічно успішних країн, удосконаливши його розумінням нашої специфіки і вийти з сучасної демографічної кризи-катастрофи. У цьому разі перемога над Московією дасть нам можливість перетворити Україну на центр демографічного відновлення Європи, як то було і тисячі років тому при розселенні з території України індо-арійських племен і на Схід, і на Захід.
За моїми підрахунками, найбагатша у світі земля України здатна забезпечити комфортні умови проживання 200 млн українців і допомогти іншим європейським країнам відновити їхній демографічний потенціал. Я впевнений, що дієвий алгоритм спасіння української нації існує, і чим швидше ми його опануємо, тим успішнішим буде наше майбутнє. Але інтелектуальна еліта України має осягнути весь жах нинішньої катастрофи. Щодня ми маємо втрати не лише на фронті, а й у тилу через ненародження приблизно 2 тисяч дітей на добу, потрібних для нашого виживання як етносу і нації.Для цього, на мою думку, потрібні такі мінімальні кроки:
1.Усвідомити на всіх рівнях суспільства існування демографічної катастрофи в Україні.
2. Діяти від супротивного, реалізуючи ідеї виживання, які протилежні ідеям національної смерті ілюмінатів. Родина має стати головною цінністю нації. Релігія має стати важливим помічником нації у боротьбі з демографічною катастрофою. Українцям варто звернути увагу на масштабне відродження давньої української релігії – аріянства. Патріотизм має стати основою виховання і молодого покоління, і суспільства в цілому. Особиста свобода українців має викликати заздрість у всіх європейських народів. Приватна власність має стати надбанням більшості українців і бути економічним фундаментом нації та держави. При цьому пам’ятати, що УПЦ-ФСБ є ворожою нам політичною, а не релігійною організацією.
3. Створити потужне інформаційне поле в державі з популяризації родинних цінностей, подружньої вірності, любові. Запровадити у школах з першого класу години родинного виховання. Після закінчення початкової школи подальше навчання школярів доцільно переважно здійснювати окремо для дівчат і хлопців.
4. Жодного сенсу у нарощуванні чисельності населення великих міст нема. В усіх країнах і у всі часи народжуваність у селах була вищою за великі міста. Тому слід заохочувати проживання українців саме у селах і маленьких містах, де легше організувати самоврядні громади-демоси, які мають стати політичним фундаментом нації та держави. Більшість українських родин має жити у приватних садибах. Для цього потрібно кардинально покращити інфраструктуру всієї території України. Важливо заохочувати бізнес створювати робочі місця у таких населених пунктах.
5. Потрібно, щоб чоловіки й жінки, а також і діти більше часу проводили у родинному колі. Для цього можна традиційний для українців день відпочинку – неділю – назвати днем родини, зробивши його неробочим днем і для працівників торгівлі. В усіх школах можна перевести бодай один навчальний день у режим on-line. Слід заохочувати і найману працю у цьому режимі.
6. Надати дітям право голосу на виборах, яке до їхнього повноліття реалізуватиметься через їх батьків.
7. Відновити кримінальну відповідальність за розповсюдження порнографії і агітацію за одностатевий секс. На тривалий час заборонити аборти. Розглядати аборт з моральної точки зору як убивство.
8. Вивчати і переймати досвід демографічно успішних країн.
9.Типова українська родина має налічувати не менше 5 дітей. На утримування третьої, четвертої і наступних дітей держава має виділяти достатньо коштів, передаючи їх безпосередньо родині.
10.Турбота про дітей і належні умови їх утримування та виховання мають стати найважливішою турботою держави навіть під час війни. На тепер не лише війна наша головна проблема. Перемога у війні і виживання як націїї - дві рівнозначні задачі нашого суспільства і нашої держави.
11.Якою має бути ідеологія і нашої держави, і нашого суспільства? Єдино можлива відповідь у нинішніх катастрофічних умовах - це ідеологія націоналізму. Світ знає декілька канонізованих ідеологій, які можна вважати націоналістичними: націонал-соціалізм, фашизм, сіонізм. Яка з них нам підходить? - Жодна. Але з кожної з них слід виділити раціональне зерно і об`єднати в одну самоузгоджену, самодостатню концепцію під назвою Український інтегральний націоналізм. З правильного розуміння, з правильного слова лише і може розпочатись відродження української нації. Ми маємо відродитись самі і дати потужний поштовх для відродження всієї Європи.
Доктор фізико-математичних наук, професор,
академік Академії наук вищої школи України
Валерій Швець
