1933-й. Чому? (Чорноморські новини - 2020 рік / № 74 (22192) четвер 24 вересня 2020 року)

 

https://chornomorka.com/archive/22192/a-14369.html

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26

(Закінчення. Початок у номері за 17 вересня.)

Радянський Союз від початку базувався на тотальній брехні у всьому. Правдива інформація могла з’явитися лише в тому разі, якщо вона не зачіпала нічиїх інтересів. Може, ми знаємо сьогодні кількість загиблих з боку Радянського Союзу у Другій світовій війні? Сталін казав про 7 мільйонів, М.С. Хрущов — про 20 мільйонів, зараз найчастіше говорять про 27 мільйонів, а деякі експерти вже називають 41 мільйон. А чисельність населення сучасної Московії ми знаємо? Ви впевнені? Відомий історик, директор Центру руських досліджень Інституту фундаментальних і прикладних досліджень Московського гуманітарного університету А.І. Фурсов стверджує, що воно менше за 100 мільйонів… Отже, число у 7,417 мільйона осіб має бути збільшене приблизно на таке ж число, на яке результати другого перепису відрізнялися від результатів першого перепису, тобто приблизно на два мільйони. Але ж під час Голодомору в Україні шаленими темпами продовжувалася індустріалізація і сюди сотнями тисяч завозили робітників з Московії, а у вимерлі села — сотні тисяч селян з тієї ж Московії. Одне таке велике село я знаю особисто. А хіба постійний наплив прибульців з Московії не маскував вимирання корінного етносу? Звідки з’явилося на українській землі 20% етнічних московитів? Більшість з цих прибульців з’явилася саме в часи Голодомору або у висліді Голодомору. Саме тоді були закладені етнічні корені теперішніх подій на Донбасі. Там лінія фронту якраз відокремлює ту частину Донбасу, де етнічні московити становлять близько 50% місцевого населення, від тієї частини, де їх значно менше. Скільки додамо до попереднього числа жертв? Ну, нехай лише 1,5 мільйона осіб. Матимемо вже приблизно 11 мільйонів жертв.

У результаті Голодомору українців їхні етнічні території суттєво зменшилися. Натомість етнічні території московитів суттєво зросли. Тепер від московитів часто можна почути, що Донбас ніколи не був Україною. Насправді ж вони ще раз його завоювали у 1930 роки й одночасно заселили, перетворивши, значною мірою, на свою етнічну територію. Чим не мотив для Голодомору — розширення життєвого простору одного етносу за рахунок іншого? Гітлер багато говорив про розширення життєвого простору німецької нації. У висліді його діяльності цей життєвий простір істотно зменшився. Сталін жодного слова не сказав про розширення життєвого простору московитів. У висліді його діяльності цей життєвий простір суттєво зріс. Зауважу, що одночасно з Україною Голодомор відбувався і на території Казахстану. Там загинуло до половини казахів. Щоправда, у них забирали худобу, яка не мала жодного експортного потенціалу. Чи вписується це у викладену вище концепцію? Цілком. Україна заселялася прибульцями за свіжими слідами злочину, так, як тепер активно заселяється окупований Крим. Казахстан з об’є-ктивних причин чекав такої долі два десятки років. Освоєння цілинних земель — це і було відкладене в часі подальше розширення життєвого простору московитів.

І ще одне. Коли ми говоримо про Голодомор, слід розуміти, що у європейській частині Радянського Союзу він був спрямований винятково проти українців. Але українські села були не лише в Україні. Вони були на Кубані, Ставропіллі, Поволжі. Ці українці також не були обділені увагою влади. Мор був і на цих землях. Там, де українські села розташовувалися впереміш з московитськими, вимирали виключно українські. Щоб розділити такі села, розташовані поряд, часто використовувалися війська. Отже, слід говорити про Голодомор не тільки на території України, а про Голодомор українців на всій території Радянського Союзу в місцях їх компактного проживання. Додавши лише 1,5 мільйона втрат на цих землях, ми матимемо приблизно 12,5 мільйона жертв винятково серед українців. Такі втрати відповідають втратам населення України в часи Другої світової війни — 14 мільйонів осіб. Таким чином, українці пережили дві світові війни, а решта світу — лише одну. В обох війнах втрати українців були безпрецедентними для цивілізованого світу.

Голодомор був спровокований об’єктивною нестачею продуктів харчування чи цілеспрямованими діями влади? Якби у селян забирали лише зерно, що мало певний експортний потенціал, то можна було б серйо-зно говорити про економічні причини Голодомору. Але під час численних і регулярних обшуків в українських селян забирали всі наявні продукти харчування. Їм не дозволяли тримати корів та іншу худобу. Родина матері моєї дружини вижила лише завдяки тому, що тримала корову, яку переховували у землянці, а з метою конспірації траву для неї косили ночами. Отже, дії влади були спрямовані саме на те, щоб максимально збільшити смертність серед українських селян. Це цілком вписується в розширення життєвого простору, про який теоретично так багато говорив Гітлер і який мовчки на практиці реалізовував Сталін.

Але ж Сталін — за походженням грузин. Чи міг він перейматися інтересами московитів? Сталін був імператором дикої імперії. Умовою його власного виживання було опертя на провідний етнос імперії, який століттями доводив свою придатність до її безмежного розширення. Сталін зумів стати душею московитів не лише у 1930 роки, а й, значною мірою, дотепер. Українцеві дивно спостерігати за тим, що не тільки московська чернь, але й численна рафінована московська професура не соромиться відверто демонструвати свою відданість колишньому імператорові. Безмежна експансія, світова імперія, «ідеальний» імператор-Сталін — ось коло ідей, з якими не може розпрощатися й ніколи добровільно не розпрощається пересічний московит і навіть московит з дипломом професора. Людина, що мала за плечима лише три класи народної школи, які закінчила за шість років, і професор — що може бути у них спільного? Але насправді спільного може бути багато, якщо цей професор — московит.

Ще раз повернемося до питання: чи ж був геноцид українців зумовлений економічними причинами, адже в країні йшла індустріалізація? Потрібні були гроші, багато грошей, для закупівлі обладнання, для проєктування заводів, для оплати західних фахівців тощо. Одночасно з індустріалізацією розгорталася й конфіскація землі у селян, яка на прийнятій у Радянському Союзі іншомові називалася колективізацією. Наступна діаграма дає уявлення про експорт зерна з Радянського Союзу [5].

1929 рік. Колгоспів мало, селяни не голодують, але практично не продають зерна державі, його експорт незначний, хоча ціни на нього доволі високі.

1930, 1931 роки. Колгоспів уже досить багато, колективізація ще не закінчена, селяни у колгоспах ще не голодують, але вже відчуваються проблеми з продовольством. Зерно у колгоспах просто забирають, його експорт стрімко зростає, та у Західній Європі і Північній Америці з кінця 1929-го розгортається потужна фінансова криза, ціни на зерно падають, відповідно, падають і прибутки від його продажу.

1932 — 1934 роки. У селян конфіскована практично вся земля. Здавалося б, саме тепер виникли ідеальні умови для вилучення у них всього зерна і різкого збільшення експорту. Але вслід за фінансовою на Заході розгортається потужна економічна криза. Фермери Сполучених Штатів часто знищують урожай, оскільки продавати його нема жодного сенсу. За свідченням відомого московського економіста, професора В.Ю. Касатонова, світові ціни на зерно у своєму мінімумі впали приблизно у шість разів. Продати зерно в економічно розвинуті країни стає практично неможливим. Саме з цієї причини, на мою думку, його експорт у ці роки стрімко скоротився.

Легко спростовуються численні версії радянських і сучасних московських істориків про падіння експорту через неврожай, саботаж селян тощо. Отже, у найтрагічнішому для українців 1933 році за кордон було продано лише 1,6 мільйона тонн зерна. Важко з’ясувати і реальну вартість тонни зерна в ті часи, але сьогодні середня закупівельна ціна становить десь двісті доларів. Тобто, за 1,6 мільйона тонн можна отримати 320 мільйонів доларів. Поділивши це число на шість, отримаємо 53 мільйони доларів. Але ж упали ціни і на промислову продукцію. Впали, але не в такій пропорції.

Чи мала така сума валюти вирішальний вплив на перебіг індустріалізації? Аж ніяк. Ви ніде не знайдете загальну вартість індустріалізації в Радянському Союзі. Проте найобережніші оцінки вартості побудованих й обладнаних заводів, електростанцій та об’єктів інфраструктури (приблизно 9000 великих і середніх підприємств) обчислюється у трильйони доларів за теперішнім курсом. 53 мільйони і, наприклад, 3000 мільярдів доларів. Непорівнянні числа. Однак 1,6 мільйона тонн зерна — це приблизно 440 грамів на кожний день для 10 мільйонів голодуючих протягом року. За недоотримані від продажу зерна 53 мільйони доларів можна було врятувати життя всім, хто врешті помер від голоду. Очевидно, метою продажу зерна був не вирішальний внесок в індустріалізацію країни, а геноцид голодом українських селян.

Хто ж зробив вирішальний внесок в індустріалізацію? Для цього було недостатньо жодного внутрішнього ресурсу, бо навіть їх усіх у сукупності — це думка видатного московського економіста, вже згаданого професора В.Ю. Касатонова. Важливим джерелом отримання іноземної валюти для Радянського Союзу могла стати ліквідація закордонних рахунків провідних більшовиків, так званої ленінської гвардії. Скажімо, після вбивства Троцького на його закордонних рахунках виявилося близько 800 мільйонів доларів, а після розстрілу Зинов’єва, ще одного провідного більшовика, — 400 мільйонів доларів. Багатьох більшовиків розстріляли, значна частина скарбів розграбованої царської імперії, що опинилася на їхніх банківських закордонних рахунках, повернулася у казну, але знищення цієї зграї бандитів — «борців за щастя людей праці» відбулося у 1937 — 1938 роках. Їхні гроші вже не могли вплинути на перебіг індустріалізації. Страхітливий промисловий монстр уже постав на кордонах Європи. На початок Другої світової війни кількість сучасного озброєння, яку він створив, перевищувала сукупне озброєння решти країн світу. Це і було метою індустріалізації.

800 мільйонів доларів на рахунку одного з провідних керівників Радянського Союзу і 53 мільйони доларів, недоотримання яких могло б урятувати від голодної смерті 10 мільйонів людей. Могло б, якби метою дій влади було їх життя, а не їх смерть. До речі, 1933-й — це рік найнижчих світових цін на зерно. Його необмежену кількість за символічною ціною можна було б купити за кордоном, якби у країні Рад справді бракувало зерна. Це був ще один спосіб врятувати життя мільйонів українців, якби метою дій влади було їхнє життя, а не їхня смерть.

Про справжнє джерело індустріалізації ми могли б дізнатися, проаналізувавши платіжний баланс Радянського Союзу в ті роки, але він і досі засекречений. Проте, оскільки йдеться про колосальні кошти й оскільки внутрішні джерела їх і близько не покривають, то залишається лише зовнішнє джерело їх надходження. Дуже сумнівно, що цим джерелом могла б бути зруйнована Першою світовою війною Західна Європа. Джерелом могла бути єдина країна, яка ту війну реально виграла з мінімальними втратами, — Сполучені Штати Америки. І навіть не сама ця країна, а потужний світовий фінансовий центр, який і досі там існує, — Федеральна резервна система. Думаю, що не залишився повністю осторонь і другий за важливістю у світі Британський фінансовий центр.

Західний фінансовий капітал зробив ще одну послугу Радянському Союзу. Він організував масштабну, а отже надзвичайно дорогу, кампанію з інформаційного прикриття Голодомору. Єдина країна, яка наважилася вголос на весь світ говорити правду про Голодомор в Україні, була націонал-соціалістична Німеччина. Навіть католицька церква, знаючи всі обставини цієї трагедії, залишилася нейтральною, а її голос міг би зберегти життя мільйонів українців.

Висновки

1. Голодомор в Україні й поза її кордонами був геноцидом українського народу. Цей факт, зокрема, відображений у резолюції Сенату США від 4 жовтня 2018 року [6]. Більшість провідних країн світу також дотримується такого визначення [7].

2. Причиною геноциду було бажання московитів зруйнувати етнічне коріння української нації, унеможливити в майбутньому її національне відродження і розширити свій життєвий простір у європейській частині Радянського Союзу. Те, що наше нинішнє національне відродження дуже шкутильгає, — безпосередній наслідок цього геноциду.

3. До справді наукового визначення кількості жертв геноциду доцільно вживати формулювання: «понад 10 мільйонів осіб».

4. Голодомор не був зумовлений економічними причинами, оскільки внесок експорту зерна в загальну вартість індустріалізації був незначним.

5. Голодомор мав потужне міжнародне інформаційне прикриття, в той час як Московія мала таку ж потужну економічну підтримку. Без першого і другого він був би неможливим. Ми повинні дослідити всі міжнародні аспекти Голодомору.

6. Нинішня боротьба за Крим — це з боку Московії боротьба за спадок Золотої Орди. До 1700 року Московія (це її тодішня офіційна назва) платила данину спадкоємцеві Золотої Орди — Кримському ханству. Після захоплення Криму вже всі території Золотої Орди стали частиною Московії. Крим без корінного населення — такою була політика московитів. І в Криму нині мешкає лише кілька відсотків кримських татар від їх загальної чисельності.

7. Нинішня війна з Московією — це і війна за спадок Давньої Русі. Без України — справжньої і єдиної спадкоємиці Давньої Русі — навіть сучасна назва колишньої Московії виглядає штучною. Україна без українців — такою була справжня політика всіх московських імперій, аналогічно до Криму без кримських татар. Геноцид 1930-х

природно вписується у цю полі-тику.

8. Визнання Голодомору геноцидом має правові наслідки для держави, від імені якої був здійснений геноцид. Юридичним спадкоємцем Радянського Союзу нині є Російська Федерація. Ось вона і має сплатити компенсацію Україні за всіх загиблих. Мова має йти про трильйони доларів. Тому не варто економити на дослідженнях Голодомору. Ми маємо встановити поіменно всіх загиблих, і не лише в Україні. Ми маємо розкрити і всі таємниці індустріалізації.

9. Війна українців з московитами триває вже 800 років. Вона триватиме й надалі. Геноцид 1930-х був лише одним епізодом цієї війни, де українці катастрофічно програли. ХХІ сторіччя має стати сторіччям наших перемог. Тільки вони є гарантом припинення цієї війни, принаймні тимчасового.

10. «Історія України-Русі» — так назвав свою десятитомну працю видатний український історик і перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський. Це найкраща назва нашої країни. Ми не маємо дати ворогові шансу ні на нашу землю, ні на нашу назву.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України.

5. Всеволод Голубничий. Причини голоду 1932 — 1933 року. Спільне. Commons. https://commons.com.ua/ru/prichini-golodu-1932-33-roku.

6. Интерфакс. https://www.interfax.ru/world/631920.

7. Музей Голодомору. https://holodomormuseum.org.ua/ru/pryznanye-v-myre-holodomora-aktom-henotsyda/.