Чому ця війна?

 

            «Ми один народу» - волає президент сусідньої держави, що вже дев’ятий рік фізично нищить українців і все українське. «Україну і українців придумав вождь світового пролетаріату Ленін» - підспівують йому наймані пропагандисти. «Україну і українців придумав австрійський генеральний штаб з метою закладення міни уповільненої дії під Російську імперію» - поважно кивають в такт цим словам сивими головами московитські інтелектуали. Мається на увазі входження Західної України до складу Австро-Угорської імперії перед Першою світовою війною.

            Питання походження українського народу є надважливим для самого українського народу, його збройної боротьби із споконвічним ворогом, його виживання і його майбутнього. Лише з’ясувавши свої історичні корені, українці зможуть віднайти своє місце у сучасному світі і закласти підвалини достойного майбутнього. І покладатись їм потрібно на світову науку і власних науковців. Одним з таких видатних науковців є, археолог, доктор історичних наук, професор Леонід Львович Залізняк. Його концепція етнічної історії України цілком відповідає сучасному стану світової науки. Ми наведемо лише деякі її пункти. Українці – це переважно нащадки слов’ян. Батьківщиною слов’ян є територія між Києвом і Краковом, що розташована південніше ріки Прип’ять і північніше українського лісостепу. Це Галичина і Полісся з українського боку українсько-польського кордону. Слов’янські племена осіли на цих землях у п’ятому сторіччі нової ери. У наступні віки вони розселились територіями майбутніх слов’янських держав Європи.

            П’яте сторіччя стало визначальним і у долі слов’ян, і у долі більшості  інших племен Європи. У 476 році нової ери перестала існувати Західна Римська імперія. Перед тим, через її послаблення, народи Європи прийшли в рух. Вони прагнули оселитись або на території самої імперії, або якомога ближче до неї, щоб максимально скористатись створеними нею благами цивілізації. Якраз під кінець п’ятого століття і відбулась стабілізація складу населення у всіх куточках Європи. На схід Європи під тиском сильніших племен слов’яни перемістились з Центральної Європи, а туди вони потрапили ще раніше з території України, яка більшістю науковців вважається колискою всіх індоєвропейських народів. Зазначені процеси переселення не зачепили лише населення Залісся – корінних земель нинішньої Московії, які на той час ще жили у кам’яній добі.

            Саме п’яте століття стало стартовим майданчиком для виникнення державних утворень на майже всій території Європи. Русь, як держава українців, виникла синхронно з іншими державними утвореннями на захід від неї. Професор Леонід Залізняк пропонує саме з цього моменту почати відлік власне української історії. Вже цього достатньо для  обґрунтування давності нашої державності і права українців на свою незалежну державу у сучасному світі, подібно іншим європейським народам.

            У чому недолік даної концепції? У тому, що вона не дозволяє кількісно описати результати переселень народів, а також зрозуміти походження самих народів. Слов’яни, що оселились на українській і польській землі, застали тут пустку, чи тут вже жили інші народи? Яке співвідношення між прибульцями і корінними мешканцями? Слов’янська мова, звідки вона? Чи є у неї базовий, характерний саме для неї, запас слів? Слов’яни – це носії якоїсь унікальної генетичної мітки, чи вони є нащадками інших племен, що таку характерну мітку мали? Крім того, такий підхід не дозволяє зрозуміти принципову ментальну відмінність між українцями і московитами, оскільки українці лише на кілька століть раніше вийшли на світову політичну арену, заснувавши державу Русь.

            Тепер про генетичну мітку. Ідеальною міткою є базова гаплогрупа-мутація чоловічої у-хромосоми. Коли людей на Землі було мало, то часто така мутація характеризувала окрему етнічну групу. Так гаплогрупа T була спільною для вихідців з давньої Еритреї (Північно-Східна Африка); Q - з Сибіру (гунів); G – Кавказу, J2 – з давньої Месопотамії (Шумер, Акад, Вавілон, Асирія), I1 – із Скандинавії (Швеція і Норвегія), R1b – з крайнього заходу Європи (кельти), E1b1b – з північно-західної Африки (бербери або маври); N – з крайньої півночі Євразії (в Європі фіни та інші балтські народи); R1a – вихідців із степової зони Євро-Азії (кіммерійці, скіфи, сармати); I2 – вихідці з Балкан, а перед тим з Близького Сходу (трипільці). Тут я навів лише гаплогрупи, властиві не менше, ніж 1% українців.

            Видатний український науковець, доктор філологічних наук, професор Костянтин Миколайович Тищенко нині активно виступає за дослідження генезису українського народу саме на основі дослідження характерних для нього гаплогруп. Це дозволяє з’ясувати, чи є ми нащадками трипільських племен, що з’явились на території України приблизно за 5500 років до нової ери. Саме ці племена створили тут унікальну землеробську цивілізацію. Вона розвивалась паралельно з найдавнішою цивілізацією світу Шумерською. Саме в Україні тоді виникли найбільші у світі протоміста з населенням до 20000 осіб. Цілком можна стверджувати, що прискорений цивілізаційний розвиток українських земель почався саме з приходом трипільців. А що відбувалось на території майбутньої Московії? Там аж до виникнення Русі населення вело мисливсько-збиральницький спосіб життя, панувала кам’яна доба і процвітало людоїдство.

            Трипільська землеробська культура займала більшу частину правобережної України. Генетичним маркером трипільського населення України була гаплогрупа I2. Найбільшої густини землеробське трипільське населення досягало на Балканах і у Західній Україні. І навіть сьогодні через тисячі років такий розподіл населення за цією гаплогрупою зберігся незмінним.

            Трипільській цивілізації приписують купу знакових в історії людства винаходів: гончарний круг, колесо, приручення коня тощо. Останню тисячу років свого існування вона використовувала бронзові знаряддя праці і зброї, але, на відміну від шумерів, не встигла створити власну писемність, власну централізовану державу, тому про їх мову нічого не відомо. Її поступальний розвиток на межі четвертого і третього тисячоліть до нової ери припиняється. Викликане це було глобальними кліматичними змінами у світі. Клімат на території України став посушливішим. Південна і центральна частини України перетворились у степ, непридатний для тогочасного землеробства. Кількість населення  України суттєво скоротилось, одна його частина змушена була переселитись північніше, де збереглись ліси, а інша перейшла до скотарства. Нові і просторі степи простяглись від сучасної Монголії і до Карпат.

            Скотарство припускало велику рухливість населення. Наслідком цього став прихід в Українські степи спочатку іраномовних кіммерійців, а у сьомому столітті до нової ери – скіфів. Ці кочовики в якості генетичного маркера мали гаплогрупу R1a. Про кіммерійців з грецьких писемних джерел відомо мало, а от про скіфів – доволі багато. Скіфські племена створили власну державу під назвою Велика Скіфія. Ця держава існувала у шостому – п’ятому сторіччях до нової ери і простяглась від Дунаю до Дону і на таку ж відстань від берегів Чорного моря на північ, значно виходячи за межи території сучасної України. Фактично скіфи започаткували державницьку традицію на українських землях. Зауважу, що скіфі кочували велетенськими просторами Євро-Азії, але лише на українських землях заснували свою першу і єдину державу

            У 514 році до нової ери на територію Великої Скіфія прийшла армія найпотужнішої імперії тогочасного світу – Персії на чолі з найвидатнішим полководцем тих часі, царем  Дарієм 1 Великим. Традиційно вважалось, що перси не змогли подолати скіфів, проте тепер все більше доказів набирає теза про те, що у висліді цього походу Велика Скіфія стала 24 сатрапією (провінцією) Великої Перської імперії. Зокрема, цю точку зору активно розвиває професор Костянтин Тищенко. Таким чином, державницька традиція на українських землях продовжилась. Ця традиція не перервалась і пізніше з приходу сюди іраномовних сарматів, споріднених із скіфами, які створили на цій же території вже сарматський союз племен. Сармати також були носіями гаплогрупи R1a. Десь 15 кочівницьких навал пережила Україна у своїй історії. Деякі з них створювали на нашій землі чергові держави. Лише Русь стала тут першою державою, що виникла на основі землеробського населення.

            Проте саме сармати залишила найглибший слід в українській історії. На понад тисячу років уперед українці отримали назву роксоланів – одного з найбільших сарматських племен. Ця назва вживалась навіть частіше, ніж русини. Саме від сарматів виводили свій родовід польська шляхта і українські козаки. І висока концентрація гаплогрупи R1a серед поляків, навіть вища, ніж серед українців, є доволі сильним аргументом на користь такого походження  шляхти – еліти польського суспільства. А скільки професійні історики посміювались над цією тезою? Отже, для двох наших народів: українського і польського об’єднувальним чинником є не лише спільна прабатьківщина слов’ян, але і вирішальний вплив сарматів на їх творення. На жаль, із слов’янами не вдалося пов’язати конкретний генетичний маркер. Тому надалі ми будемо говорити лише про наявні в Україні гаплогрупи. За Костянтином Тищенком нащадки трипільців (I2) і кіммерійців, скіфів, сарматів (R1a) становлять у населенні України приблизно70% і ділять ці 70% приблизно навпіл. На решту гаплогруп припадає лише 30% населення.

            Визначення гаплогрупи людини є доволі дорогою процедурою разів у 100 дорожчою за визначення групи крові. Тому вибірки, на основі яких робляться оцінки, налічують здебільше лише десятки і сотні людей, замість десятків і сотень тисяч, необхідних для досягнення високої точності відповідних оцінок. Проте саме за цим методом майбутнє, хоча сьогодні похибки при його використанні можуть перевищувати десятки відсотків. На тепер надійнішим інструментом з’ясування спорідненості народів є аналіз формули крові. Недоліком цього метода є те, що визначаючи рівень спорідненості народів він не дає можливість зрозуміти природу цієї спорідненості.

            Висновки:

1.Українці, у першу чергу, є нащадками двох стародавніх етносів: трипільців і кіммерійців, скіфів, сарматів.

2.Інтенсивний цивілізаційний розвиток нашої землі на рівні найдавніших цивілізацій світу почався з приходом на нашу землю трипільських племен у VI тисячолітті до нової ери.

3.Населення України вступило у бронзову добу у четвертому тисячолітті до нової ери.

4.Неперервний державотворчий процес на нашій землі започаткували скіфи у VII сторіччі до нової ери.

5.У п’ятому столітті вже нової ери населення корінних земель майбутньої Московії все ще займалось лише мисливством, рибальством і збиральництвом і переживало кам’яну добу. За грецькими писемними джерелами воно було людожерами.

6.Для виходу суспільства на високий рівень моралі, для формування таких чеснот як сумління, честь, чесність, людяність, доброзичливість, працелюбність тощо потрібні тисячоліття цивілізаційного розвитку. У українців за плечима ці тисячоліття власної славної історії є. У московитів немає.

7.Цивілізаційний розрив у багато тисяч років робить протиприродним існування цих двох народів в межах однієї держави і пояснює всі криваві акти геноциду українського народу в Радянському союзі. Навіть існування їх у межах незалежних держав із спільним кордоном є небезпечним для українців. Про це свідчить теперішня російсько-українська війна, відповідальність за яку лежить цілком на московитах.

8.Нашими найближчими генетичними родичами, відповідно до формули крові, є такі народи: македонці, серби, поляки, хорвати, албанці, білоруси, латиші, словени, боснійці. Спорідненість цих народів з нами вища або так ж, як спорідненість північних і південних корейців, щодо яких немає жодних сумнівів, що це один народ. Території проживання цих народів переважно збігаються з територіями найбільшого поширення трипільських племен, зокрема на Балканах.

Перемога чи поразка

 

            Перша світова війна відбулась при активному прагненні до неї більшості її учасників,  була цілком передбачуваною і не спланованою з одного центра. Друга світова війна була спланованою саме з одного центру, який я назвав би Штабом світової революції. Його не можна ототожнювати з жодною країною світу. Цей штаб існував доволі давно, але апофеозом його могутності стала саме Друга світова.  Метою  Штабу було захоплення влади над світом а його, можливо, першим оприлюдненим програмним документом був знаменитий Маніфест комуністичної партії від 1848 року. Прочитайте уважно цей документ, попри те, що ви колись його конспектували, навчаючись у вузі. Ви легко впізнаєте у дивних подіях сьогодення успішні спроби реалізації засадничих тез цього документу. Метою Штабу у Другій світовій війні було знищення існуючої європейської цивілізації, і передача всієї Європи під контроль комуністичної Російської імперії.

            Радянська імперія в період між світовими війнами з теоретичної точки зору була ідеальною рабовласницькою імперією. В ній раби становили більшість населення, на відміну від класичних рабовласницьких держав минулого, оскільки більшість населення були селяни. Вони не мали паспортів. Вони не мали право не працювати у колгоспі. Вони не мали право без дозволу, навіть тимчасово, залишати своє село. За роботу їм нічого не платили. Влада у країні належала комуністичній партії, лідерів якої народ не обирав на жодних виборах. Робочий клас жив не набагато краще. Інтелігенції в класичному розумінні цього слова в країні просто не було. Нова ще не народилась, а стару витяли в пень.

            Підготовка до Другої світової війни почалась, коли ще гриміли постріли Першої світової війни. Відлік можна почати з повернення Льва Троцького з соратниками із Сполучених штатів Америки до Російської імперії. Саме в Америці він заручився необхідною політичною і фінансовою підтримкою та отримав план подальших дій. Незабаром в Російській імперії розпочалась війна між білим рухом за відновлення Російської імперії в попередньому форматі і червоним рухом за будівництво Російської імперії на комуністичній ідеологічній основі. На чиєму боці виявились країни Антанти на чолі із Сполученими штатами Америки? Радянські підручники вчили нас, що на боці білого руху. Насправді на боці більшовиків. Антанта окупувала всі головні порти Російської імперії: Архангельськ, Мурманськ, Одесу, Владивосток. Американські війська взяли під свою охорону ще і велику транссибірську магістраль. Мета -  забезпечити безперебійне постачання необхідних матеріальних ресурсів і зброї на театр бойових дій. В умовах зруйнованої війною Європи ці поставки могли ефективно здійснюватись виключно через порти. Якщо це були поставки із Сполучених штатів через Владивосток, то необхідно було убезпечити їх в умовах анархії від розграбувань під час транспортування на європейську частину Російської імперії.

            Все це призначалось переважно для більшовиків, хоча, для створення інформаційного туману, якісь крихти перепадали і білому руху. На початку 1920 року передавши Владивосток більшовикам американські війська після спільного урочистого мітингу відпливли додому. Від союзників надходило не лише озброєння і військова амуніція, але і фінансова підтримка. В зруйнованій війною Російській імперії утримувати багатомільйонну армію, на кінець 1920 року вона налічувала 5.5 млн. осіб, можна було лише за рахунок багатих спонсорів. У зруйнованому війною тодішньому світі таким спонсором могла бути лише одна країна.

            Отже перший крок до розв’язання наступної світової війни було зроблено. На Сході Європи виникла агресивна комуністична країна, що марила світовою революцією. Штаб світової революції вирішив використати це марення практично відразу після створення, як йому здавалось, потужної червоної армії. Польській похід цієї армії у серпні 1920 року був походом проти всієї Європи. І лише мужність поляків у битві за Варшаву, разом з якими пліч-опліч воювали вояки армії Української народної республіки, і катастрофічна поразка червоних спасли Європу від більшовицької окупації. Спроби здійснення революцій в Угорщині і Німеччині також виявились безуспішними, оскільки там не виявилось достатньої концентрації черні, що була рушійною силою більшовицької революції. Але саме після нищівної поразки більшовиків під Варшавою Друга світова війна стала неминучою.

            Перша світова війна істотно послабила Європу, але для цілковитого її руйнування була потрібна ще одна Велика війна і хоча б ще один активний учасник, крім більшовицької Московії. І другим ідеальних учасником була принижена і деморалізована поразкою Німеччина. Її, попри історичну правду, примусили взяти на себе всю моральну відповідальність за розв’язання Першої світової війни. У неї забрали на користь сусідніх держав значні, заселені переважно німцям, території. На неї наклали фантастичну за обсягами контрибуцію. В один момент Німеччина із найуспішнішої європейської країни перетворилась на країну з деморалізованим і голодуючим населенням, яке знаходилось на межі матеріального зубожіння.

            Бажання воювати лише тоді чогось варте, коли воно підкріплене достатніми для війни матеріальними ресурсами. Під час так званої громадянської війни промисловість Російської імперії не працювала. Запаси озброєння, створені для участі у Першій світовій війні, були давно вичерпані. Це нам розповідають радянські шкільні підручники, що будьонівки, шкіряні куртки комісарів і маузери для них, мільйони гвинтівок та інші види озброєння для мобілізованої черні пролежали на складах імперії всю війну і лише більшовики здогадались їх використати. Все це прийшло в імперію через морські порти, окуповані країнами Антанти.

            Але для масштабної наступної війни такий спосіб постачання ресурсів був не ефективним. Потрібно було перетворити Радянський союз у самодостатню промислову потугу, щоб все необхідне для війни він виробляв сам. Була потрібна індустріалізація. І цю індустріалізацію здійснили Сполучені штати Америки. Біля 200 тисяч кваліфікованих інженерів і техніків було направлено до Радянського союзу. У 1930-1940 роках було змонтовано близько 1500 заводів переважно військового призначення. Смішними виглядають спроби пояснити джерело надходження колосальних коштів на таку індустріалізацію внутрішніми ресурсами імперії. Це один із ще не розвінчаних міфів радянської історіографії. Доведенням власного населення до повного зубожіння, при використанні мільйонів в’язнів концтаборів в якості рабів імперія могла забезпечити лише невелику частину потрібних ресурсів. Більшість ресурсів на безоплатній основі надходили із Сполучених штатів.

            Вас не дивує той факт, що найбільша в історії Сполучених штатів депресія тривала рівно стільки, скільки тривала індустріалізація в Радянському союзі. Штабу світової революції депресія була потрібна для спрощення перекидання колосальних промислових і людських ресурсів до Радянського союзу. У 1929 році провідні банки Америки різко зменшили видачу нових кредитів своїм клієнтам, вимагаючи сплати старих. Це викликало кризу неплатежів, обвал фондового ринку, банкрутство колосальної кількості промислових підприємств. Тепер збанкрутілі підприємства можна було за безцінь скуповувати і у готовому вигляді переправляти до Радянського союзу, безробітних інженерів задешево наймати для демонтажу, монтажу і роботи у Радянському союзі на цих заводах.

            У висліді індустріалізації Радянському союзу на початок Другої світової війни вдалося створити кількість різноманітного озброєння, яке у рази перевищувало сумарне озброєння решти світу. Тепер Радянський союз із матеріальної точки зору був  готовий до війни за захоплення всієї Європи. Залишалось лише у слушний момент спустити з ланцюга на Європу цього скаженого пса.

            Але захоплення Європи Радянським союзом потрібно було представити світові не як акт прямої агресії, а як визвольний похід. Для цього необхідно було створити у самій Європі інше джерело агресії, антагоністичне першому. Дати цьому іншому агресору проявити свою сутність через захопленням провідних європейських країн, а тоді розпочати визвольний похід  червоної армії проти нього.

            Ідеальним кандидатом на роль такого агресора була Німеччина і їй також допомогли стати величезною військовою потугою Європи. Не такою потужною як Радянський союз, але набагато сильнішою від своїх сусідів. Дивними, на перший погляд, політичними і територіальними поступками у Німеччини створили ілюзію безкарності у її агресивних  діях щодо сусідніх країн. Для визвольного походу червоної армії потрібен був спільний кордон між двома потенційними агресорами. Найлегше цей спільний кордон можна було створити за рахунок поділу Польщі між ними. До того ж Польща завинила перед Штабом світової революції за свою безкомпромісну боротьбу з більшовиками у 1920 році. При цьому агресію Радянського союзу проти Польщі не помітили, а агресію Німеччини зробили приводом до формального оголошення війни Німеччині. І Німеччина вступила на шлях до загибелі.

            Напад Німеччини на Польщу був стратегічною помилкою Гітлера, що привела його до передчасної смерті, а Німеччину до чергової безпрецедентної військової і політичної поразки. Військові потенціали Радянського союзу і Німеччини були настільки не відповідними на користь першого, що якісь примарні шанси на перемогу Гітлер мав лише у разі нанесення першого випереджаючого удару, тобто взявши на себе роль агресора. Тільки людина, не обізнана з точними науками, а саме таким був Гітлер, могла сподіватись у тих конкретних умовах на перемогу у боротьбі за світове німецьке панування. Гітлер у своїх діях і своєму політичному, і економічному невігластві був передбачуваним, а через це і легко потрапляв у то русло історичних подій, яке йому вчасно створювали. Виграти боротьбу за владу у власній країні ще не означає повести цю країну переможним шляхом. Німеччині потрібно було  зробити Польщу своїм союзником у майбутній війні з більшовиками, а не ворогом. А чого варте його доведення до невиправданого абсурду німецько-єврейських стосунків?

            Проте на цей раз саме Німеччина спасла Європу від цілковитого захоплення її більшовиками. Військові дії з боку Німеччини у 1941 році були настільки успішними, що поразка більшовицької імперії стала питанням лічених місяців. Знову, як і у 1920 році, комуністична імперія не виправдала покладених на неї сподівань. Знову довелось здійснювати масштабні безоплатні поставки озброєння і інших ресурсів для продовження війни. Це був так званий ленд-ліз. І лише з величезними додатковими витратами терези війни вдалося поступово схилити у бік антинімецької коаліції.

            Ще менш освіченою людиною був диктатор Радянського союзу Сталін. Якщо Гітлера оточували високопрофесійні фахівці з різних напрямків, які могли суттєво зменшити шкоду від його помилкових політичних, військових і економічних рішень, то із Сталіним було все навпаки. Середній освітній рівень його найближчого оточення був 2-3 класи церковно-приходської школи. Багато хто з цього оточення до школи взагалі не ходив. Такі соратники могли лише підсилити негативні наслідки помилок вождя. Сталін та його оточення були ще зручнішим інструментом у стратегічних комбінаціях Штабу світової революції.

            Але повернімось до України, до найжахливішого року в її історії -  року 1933. За сучасними підрахунками за цей рік штучним голодом було знищено 10.5 млн. українських селян. Це число добре узгоджується з німецькими розрахунками тих далеких часів, що давали 7-10 млн. осіб. Дев’яносто років було потрібно українським історикам, щоб від заперечення голодомору взагалі, через дозволене комуністичної партією у часи перебудови число у 3.5 млн. осіб, фактично, прийти до німецької оцінки втрат. А чому голодомор був потрібен Радянському союзу взагалі, та ще і у часи індустріалізації? На це запитання у них і досі немає відповіді. Мільйони українських селян, що загинули, можна було перетворити у рабську робочу силу, якої не вистачало на будівлях комунізму. Можна було посилити терор щодо тих селян, що залишились на землі для збільшення виробництва продуктів, яких катастрофічно не вистачало зростаючому міському населенню, збільшити експорт зерна за кордон. Замість цього експорт суттєво впав, продовольче забезпечення населення імперії в містах суттєво погіршилось, дармових робочих рук не вистачало. Отже, геноцид українських селян був викликаний не економічними причинами.

            Здійснюючи цей акт геноциду більшовики отримали тотальне інформаційне прикриття у світових засобах масової інформації. Жодна респектабельна закордонна газета не лише не писала про голодомор, а регулярно подавала інформацію про щасливе і заможне життя робітників і селян. Зазначу, що працюючи в обласному архіві, я обчислив середню тривалість життя українських селян в селах Балтського району Одеської області. Вона виявилась у міжвоєнний період у межах 17-20 років. Красномовно виглядає той факт, що за три роки румунської окупації Балтського району ця тривалість зросла до 35 років. При цьому за шість років, включно з 1933, реєстраційні книги за наказом влади були знищені і тривалість життя в цей період залишилась загадкою. До речі, тепер у незалежній Україні середня тривалість життя становить приблизно 72 роки. Ось вам один із суттєвих здобутків нашої незалежності.

            Навіть Римський папа – уособлення світової справедливості і милосердя, жодним словом не обмовився про цей геноцид, хоча від українських греко-католицьких священників знав всю правду про нього. Здійснивши акт геноциду більшовики отримали і належну політичну оцінку своїм праведним зусиллям. Вони витримали перевірку на лояльність Штабу. У тому ж таки 1933 році Сполучені штати офіційно визнали Радянський союз і тоді ж Радянський союз прийняли до Ліги націй, зросли темпи індустріалізації. Колосальні політичні досягнення більшовицької імперії в обмін на життя 10.5 млн. українських селян. Зелене світло майбутній Великій війні було ввімкнене. Якою ж все таки була мета цього геноциду, який, в ідеалі, мав знищити український етнос як такий??? Можливо ритуальна? Можливо помста за жахи Хмельниччини, Коліївщини, Махновщини? Велику силу мав Штаб світової революції у всіх сферах життя людства.

            Єдиною країною світу, де відкрито говорилось про геноцид українського народу, навіть на з’їзді правлячої Націонал-соціалістичної партії, де співчували стражданням українців, була націонал-соціалістична Німеччина тридцятих років минулого сторіччя.

            Не слід думати, що геноцид українців обмежився 1933 роком. В архіві, я виявив дивовижний факт. У селі Бензарі Балтського району у 1936 році середня тривалість життя склала лише 5 років!!! Тобто у той рік вимерли практично всі малолітні діти села.

            Але повернімось до Другої світової війни. Демографічні втрати України у війні склали близько 14 млн. осіб. Українці воювали переважно на боці абсолютного світового зла – більшовицької імперії. Саме для її збереження і поширення на всю Європу мільйонами гинули українці. Гідно оцінивши роль імперії у розгромі Німеччини,  Штаб світової революції подарував їй чималу частину Європи. Про всю Європу мова не йшла. Радянський союз своєю військовою бездарністю знову не виправдав всіх сподівань Штабу.

            Із вдячності за безхребетну відданість українців інтересам імперії остання у 1946-1947 роках влаштувала на українських землях черговий голодомор. І знову надійно не з’ясована кількість його жертв. Німці через свою поразку цього не зробили, а у українських істориків на це піде знову не менше 90 років. А чого варте криваве придушення національно-визвольної боротьби українського народу на Західній Україні в післявоєнні роки?

            Яким було ставлення до німців на окупованих українських територіях? У селі Мошняги, звідки родом мої батьки, у 1941 році німців зустріли хлібом і сіллю. Від бабусі моєї дружини, що родом з села Липняжки у центральній Україні, я не раз чув слова: «Не вірте нікому, що німці погані люди. Вони нікому, нічого поганого не зробили». Чи знала вона німців достатньо добре, щоб говорити такі слова? Знала, у її хаті розташовувалась німецька комендатура. Коли у 1943 році німці почали формувати на Західній Україні з українців дивізію СС-Галичина, то на 11 тисяч вакантних місць було подано 81 тисячу заяв. При бажанні, можна було б сформувати не одну дивізію.

            Якби Гітлер дослухався до порад вищих офіцерів Вермахту про мобілізацію чоловіків на окупованих територіях до німецької армії, то попри ленд-ліз у Німеччини були б серйозні шанси на перемогу у цій війні. Але більшість диктаторів з якогось моменту починають вважати себе якщо не богом, то месією і легко припускаються помилок, які не зробила б навіть пересічна земна людина. Проголошення незалежної української держави також не слід було відкладати на післявоєнний період, звичайно, якщо це був реальний проект, а не пропагандивний хід.

            Що ж принесла Україні Друга світова війна -  перемогу, чи поразку. З огляду на жертви до, під час і після цієї війни, думаю що катастрофічну поразку.

            Демографічні втрати Радянського союзу склали близько 50 млн. осіб. Розглядати такий підсумок війни як перемогу в ній теж найвище блюзнірство. Радянський союз був не більше, ніж однією з фігур у шаховій партії під назвою Друга світова війна. Йому лише дозволили тішитись ілюзією нібито своєї перемоги. Насправді він теж війну програв. У здавалось би міцному фундаменті більшовицької імперії з’явилась велика тріщина, яка надалі, у 1991 році, і привела всю будівлю імперії до розвалу.

            Після смерті Сталіна Радянський союз став втрачати ознаки рабовласницької держави, прагнучи інтегруватись у цивілізований світ. З цього моменту Штаб світової революції втратив колишній інтерес до нього і зробив основну ставку на Китай. Підйом його економічної могутності відбувся десь за тим же сценарієм, що і у міжвоєнному Радянському союзі. Світова шахова партія продовжується. Якими будуть наступні ходи сторін?        

            Хоча головним інструментом Штабу світової революції у глобальній боротьбі за владу були Сполучені штати, не слід їх ототожнювати. З боку цього Штабу Америка загрожена не менше, ніж решта світу.

            Ідеологічна концепція Другої світової війни з точки зору майбутнього людства є важливішою за саму війну. Саме вона пояснює нащадкам, що це було «насправді». Хто її створив? Чому колишні союзники, ставши надалі непримиренними ворогами, скрупульозно дотримуються її навіть у найменших деталях? Це ще одна загадка цієї війни.

Українці та братні народи

 Стаття надрукована:

1.Чорноморські новини. - № 19. – 12 березня 2020

http://chornomorka.com/archive/22137/

Українці та братні народи

            Термін «братні народи» широко використовувався в радянські часи. Які саме народи на даний момент вважати братніми вирішувалось на найвищому рівні у Політбюро ЦК комуністичної партії Радянського союзу. Причому термін «братні» не мав жодного стосунку до етнічної спорідненості народів. Традиційно термін братні застосовувався до українського і російського народів, що не завадило московитам тричі у двадцятому столітті влаштувати геноцид українцям: 1921-23 роки – 3.5 млн. жертв, 1932-33 роки – 10.5 млн. жертв, 1946-47 роки – 1.5 млн. жертв. У четвертий раз вони спробували це зробити у 2022 році. Але на цей раз зустріли військову відсіч і зрозуміли, що знищувати українців на цей раз не так просто.  Проте вже видно, що демографічні втрати України у цій війні будуть на рівні 1932-1933 років.              

           Виникає запитання – чи можна надати однозначного математичного сенсу термінам «народ» і «братній народ» і ускладнити їх використання із спекулятивною політичною метою? Виявляється можна. Народом слід вважати однорідну за генетичними ознаками сукупність людей, що компактно мешкає на певній території. Точніше, якщо ви територію даної країни на карті розділите довільною неперервною лінією на дві достатньо великі частини, то генетична відмінність між цими частинами має бути меншою, ніж генетична відмінність будь-якої з них і населенням сусідньої держави. Якщо ці дві відмінності приблизно однакові, то на території цих двох держав проживає у генетичному сенсі один народ. Такою, наприклад, є, як ми побачимо нижче, ситуація з українцями і поляками. Якщо ж генетичні відмінності між частинами населення даної держави більше, ніж відмінності цих частин з населенням сусідніх держав, то таку людську спільноту слід називати не народом, а населенням. Прикладом держави, населення якої не доцільно називати народом є Московія.

            Але які генетичні ознаки народів взяти до уваги, щоб визначити їх близькість? Кількість таких ознак нескінчена, але найважливіших з них небагато. Це  набір часток груп крові, характерні для даного народу (формула крові), і набір гаплогруп, що характеризують мутації у-хромосом чоловіків, а для жінок відповідний набір мутацій мітохондріальних ДНК. Близькість кожної окремої з цих ознак у двох народів є необхідною, але не достатньою умовою спорідненості народів. Тобто, якщо близькість даної конкретної ознаки спостерігається, то народи можуть бути близькими родичами. Далі слід перейти до аналізу інших ознак. Якщо ж не спостерігається, то народи точно не близькі родичі.  Дослідження гаплогруп є доволі дорогою процедурою порівняно з визначенням груп крові [1], тому такі дослідження на тепер мають фрагментарний і неоднозначний характер [2]. Прямо протилежною є ситуація з дослідженням формули крові, тому в цій статті ми зупинимось саме на ній.

            Тут ми використаємо найбільш популярну класифікацію груп крові АВО. З урахуванням резус-фактора таких груп вісім. Кожну групу крові можна вважати координатою точки у восьмивимірному просторі.

Малюнок 1. Координати точок, що відповідають врахуванню лише трьох груп крові: першої, другої та третьої з позитивним резус-фактором.

            Для споріднених народів ці точки розташовані близько одна від одної, для неспоріднених – далеко. Обчисливши відстані від точки, що відповідає даному народу, і точками, що відповідають всім іншим народам світу, можна встановити ступінь спорідненості цього народу з іншими народами за необхідною ознакою. В якості одиниці відстані можна взяти відстань між двома точками, що відповідають одному народу, розділеному в силу політичних обставин на дві держави. Прикладом такої ситуації є поділ Кореї на Південну і Північну.

            Цікаво перевірити формулу крові на ефективність, застосувавши її до питань, відповіді на які відомі. Ми використали в даній роботі дані [1] щодо 126 країн світу. Якщо розглянути всю сукупність точок, що відповідають цим країнам, і знайти координати центра ваги всієї системи, взявши в якості вагових множників для кожної з точок населення даної країни, то виникає запитання, населення якої з існуючих нині країн світу буде найближчим до такого центру. Виявляється населення Ефіопії, розташованої у Північно-Східній Африці. Але популяція людей виникла саме на території Африки і 60 тисяч років тому саме з району Північно-Східної Африки через Синайський півострів вийшла на простори Євро-Азії. З великих країн населення Ірану знаходиться на другому місці за відстанню від цього центра ваги. Але людська популяція перейшовши Синайський півострів спочатку поширювалась далі саме півднем Азії. Для початку непогано.

            Загальноприйнятою точкою зору є теза про те, що батьківщиною всіх європейський народів є територія України. Якщо за таким же алгоритмом, як і вище, знайти центр ваги для всіх країн Європи, то країною, населення якої буде найближчим до такого центру є якраз Україна. Це також непогано для перевірки на адекватність формули крові.

№	країна	відстань
1	Україна	0.435
2	Сербія	0.473
3	Словенія	0.782
4	Литва	0.795
5	Боснія	0.807

 

Таблиця1. Відстань європейських народів до етнічного центра Європи

            Отже, не лише геометричний центр Європи знаходиться в Україні, але і етнічний теж. Розглянемо тепер питання про спорідненість українців з іншими народами світу.

№	країна	відстань
1	Північна Македонія	0.563
2	Сербія	0.725
3	Польща	0.727
4	Іорданія	0.761
5	Хорватія	0.861
6	Албанія	0.866
7	Ізраїль	0.92
8	Білорусія	0.93
9	Латвія	0.952
10	Словенія	0.976
11	Боснія	1.029
……	…….	…….
66	Росія	3.677
…….	…….	…….
125	Еквадор	10.998

 

Таблиця 2. Відстань українців від народів світу

            Перші одинадцять рядків таблиці належать народам, спорідненість з якими за формулою крові у українців вища, якщо відстань менша за 1, або така ж, якщо відстань приблизно дорівнює 1, як спорідненість населення Південної і Північної Корей. Нагадаємо, що мова йде про виконання необхідної, але не достатньої умови спорідненості. З цих 11 народів 7 є слов’яномовними, так само як і українці: Північна Македонія, Сербія, Польща, Хорватія, Білорусія, Словенія, Боснія. З конфесійної точки зору 7 з них є християнськими, так само як і українці: Північна Македонія, Сербія, Польща, Хорватія, Білорусія, Словенія, Латвія. З цивілізаційної точки зору 6 з них, так само як і українці: Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Албанія, Словенія, Боснія мають найвищу на своїй території концентрацію давніх пам’яток Трипільської культури (найдавніші 5500 років до нової ери). Два з них, так само як і українці: Польща, Білорусія потрапили в сферу потужного колонізаційного впливу скіфських та сарматських племен. Два з них, так само як і українці: Польща, Білорусія протягом кількох століть були у складі однієї держави Речі Посполитої. Тут не вистачає лише порівняльного аналізу гаплогруп, характерних для 11 наведених народів, але з цим краще зачекати до моменту нагромадження достатньої кількості надійної експериментальної інформації.

            Так і хочеться всі обговорювані вище народи назвати одним народом, ядро якого є слов’яномовним, християнським, нащадком давньої Трипільської культури та скіфо-сарматського світу. Але як бути з двома народами, територіально відірваними від цього ядра: євреями і йорданцями, близькими до українців за формулою крові? Якщо щодо євреїв можна було б послатись на той факт, що більшість євреїв світу мають свої етнічні корені на території України, то тоді зрозуміла спорідненість населення Ізраїлю і України за формулою крові. Саме на українській землі українці і євреї спільно проживали тисячі років. Проте залишається питання з йорданцями. Якщо цей збіг не випадковий, то ще багато чого ми не знаємо про походження українців, євреїв і йорданців.

            Показовим є список споріднених з євреями народів світу. Цілком зрозумілим з точки зору сучасної історичної науки спорідненість євреїв і йорданців. Також можна спробувати пояснити в межах відомих історичних фактів спорідненість за формулою крові євреїв з українцями і поляками.

№	країна	відстань
1	Йорданія	0.518
2	Україна	0.92
3	Північна Македонія	0.976
4	Польща	1.079

 

Таблиця 3. Відстань євреїв від народів світу.

            Питання можливої українсько-єврейської спорідненості не тільки за формулою крові є надзвичайно цікавим і актуальним, особливо у даний момент нашої історії, але вимагає перегляду багатьох усталених історичних стереотипів.

            Як і слід було очікувати, жодного натяку на спорідненість не існує між українцями і населенням Московії, саме населенням, оскільки говорити про етнічну однорідність цього населення на даний момент не доводиться. Хоча цілком можна говорити про спорідненість українців з окремими частинами цього населення, зокрема з населенням Кубані, Ставропілля, Курщини, Білгородщини, Брянщини, Воронежчини.

            Отже, кандидати у наші найближчі родичі визначені. Подальші дослідження вимагають аналізу інших ознак, що визначають спорідненість народів. Проте, на основі  наведених факторів можна зробити попередній висновок: всі наведені народи, не розділені мовою, віросповіданням і об’єднані давньою державною спільністю можна вважати одним народом. Отже мова йде, в першу чергу, про три нині окремі народи: українців, поляків і білорусів. Решту народів списку слід вважати близькими родичами або кандидатами в них.

            Ми розглянули спорідненість і інших народів. Так найближчими родичами населення Тайваню є населення Сінгапуру, Гонконгу, Макао, Філіппін. Населення материкового Китаю знаходиться лише на 32 місті з відстанню у 2.6 одиниці. Можливо цей фактор і є головною причиною окремого існування на тепер цих двох держав.

            У японців взагалі немає близьких родичів. Найближчими за відстанню у 2.1 одиниць від них знаходяться турки.

            Доволі відособленим народом є і корейці. У них також немає близьких родичів. Найближчими за відстанню до них є узбеки і казахи.

            Найближчі родичі поляків такі ж, приблизно, як і у українців.

            Найближчими родичами англійців є ісландці, ірландці і австралійці. Відстань до інших народів Європи доволі значна. Це, з нашої точки зору, пояснюється доволі ізольованим існуванням англійського етносу протягом довгого часу від європейців континенту.

            Найбільше близьких родичів серед європейських народів мають німці.

№	країна	відстань
1	Данія	0.325
2	Ліхтенштейн	0.355
3	Швейцарія	0.46
4	Бельгія	0.46
5	Сполучені штати	0.687
6	Франція	0.699
7	Швеція	0.797
8	Іспанія	0.876
9	Португалія	0.975
10	Литва	1.079
11	Канада	1.099
12	Італія	1.103
13	Сербія	1.177

 

Таблиця 4. Відстань німців від народів світу.

Більшість країн цього списку або входили до складу Священної Римської імперії, або були завойовані германськими племенами у ранньому середньовіччі. Цей список однозначно свідчить, що в етнічному плані головним об’єднавчим етносом Західної Європи є саме німецька нація. Цікаво, що Литва територіально ближча до України, а етнічно до Німеччини.

            Застереження:

             Всі розрахунки виконувались на основі даних, взятих з відкритих джерел. Ці данні  доступні для фальшування зацікавленою стороною. Один з випадків такого фальшування джерела [1] автором даної статті був встановлений. Стосувався він однієї країни із 126.

            До початку російсько-української війни 20% населення України становили московити. Оскільки ця спільнота людей не є етнічно однорідною, а частка українців у складі населення Московії невідома, то тут ми взяли дані щодо всього населення України, вважаючи що виокремлення з нього українців є задачею вкрай складною і неоднозначною на тепер.

            У висліді нинішньої російсько-української війни етнічний склад населення України може суттєво змінитись. Тому результати статті можуть вже не відповідати новим реаліям.

            Дана стаття не ставить всі крапки на і у вивчені питання генетичної спорідненості різних народів світу. Вона є швидше закликом до ретельного вивчення цього питання потужними науковими колективами дослідників.

Література:

1. https://wiki.alquds.edu/?query=Blood_type_distribution_by_country

2. Y-DNA haplogroups in populations of Europe - Wikipedia