Чи українці і німці один народ?

          Світогляд. - № 3 (113). - 2025. - С. 12 - 17. (Часопис НАН України і Головної астрономічної обсерваторії НАН України) .

          Народний оглядач. 11.04.2025 https://www.ar25.org/article/ukrayinci-yak-chastyna-yevropeyskogo-superetnosu-formula-krovi.html-0

            Стосунки між різними народами можуть бути такими ж драматичними як і між окремими людьми. Коли мова йде про людей, то ми схильні своїм родичам поступатись частіше ніж чужим людям, прощати їм більше, ніж стороннім людям, більше слідкувати за своїми словами і діями, щоб ненароком не зашкодити їм. Те саме стосується і відносин між народами. Тут фактор спорідненості надзвичайно важливий.

Карта Чорного моря

      У радянські часи словосполучення «братні народи» стало політичною конструкцією, що її політична влада Радянського союзу застосовувала стосовно будь-якого народу світу, підтримка якого у даний момент відповідала її інтересам. Братніми вважались і всі народи Радянського союзу, які в різні часи стали об`єктами агресії російського народу, і були долучені до його імперії. Так «особливо» братніми вважались український і російський народи, за що український народ заплатив десятками мільйонів жертв.

            Для підсилення впливу Радянського союзу на слов ` яномовні народи Європи активно використовувалося і словосполучення «братні слов `я нські народи». При цьому, само собою вважалось зрозумілим, що російський народ є слов ` янським. Причому на підсвідомому рівні вважалось, що слов ` янські народи об ` є днує не лише мова, а і щось дуже важливе на генетичному рівні.

            Чи можна сформулювати якійсь об ` єктивний критерій, що визначав би які народи можна вважати братніми, відповідно до їх генетичної природи, а які ні? Чи всі народи, що розмовляють слов ` янськими мовами є генетично спорідненими? Яку сукупність людей можна вважати одним народом, і які сукупності людей можна називати лише братніми народами? В якому сенсі можна говорити про спорідненість народів? Наскільки спорідненими є всі європейські народи? Ця стаття є спробою відповісти на ці запитання.

Європейський союз

            Перш за все сформулюємо критерій, що визначав би приналежність певної людської спільноти до одного народу. Уявимо собі людську спільноту, що компактно проживає на певній території. Як визначити, що ця спільнота утворює один народ, а не є сукупністю декількох різних народів. Для цього слід обрати якусь характеристику великих спільнот людей, що несе у собі об ` єктивну інформацію про її генетику. Такою ідеальною характеристикою є структура ДНК – молекули, що міститься у кожній клітині людського організму у її ядрі, і в якій закладена вся інформація про людину і, навіть, про її предків. Але такі дослідження на сьогодні через їх складність, досить високу ціну і не достатню їх кількість носять епізодичний характер. Значно простішою генетичною характеристикою великих спільнот людей, хоча і не такою вичерпною, є частоти, з якими зустрічаються серед них різні групи крові, сукупність яких ми називатимемо формулою крові.

            Припустимо, що ми використовуємо саме цю генетичну характеристику великих людських спільнот. Розділимо уявною лінією територію проживання народу на дві приблизно однакові за чисельністю людей частини. Порівняємо формули крові у цих частинах. Якщо вони збігаються або дуже близькі, то це вагомий аргумент на користь того, що це однин народ. Для того, щоб переконатись, що цей збіг не випадковий, таку уявну лінію слід проводити знову і знову в різних напрямках. При цьому кожного разу   порівнюватимемо формули крові по обидва боки від цієї лінії. Якщо кожного разу вони збігатимутся або мало відрізнятимутся, то ми дійсно маємо справу з одним народом.

            Чи є на сьогодні приклади, коли за одностайною думкою всього світу один великий народ, був би розділеним на дві приблизно однакові за чисельністю людей частини, які вже довгий час існують як окремі держави? Такий народ є. Це Корея. Для Південної і Північної Корей відомі їх формули крові. З ` ясовується, що різниця між ними хоча і є, але невелика. Як використати цю обставину, щоб стверджувати або заперечувати, що будь-які два інші народи світу насправді є одним народом? Для цього потрібно порівняти їх формули крові. Якщо ця різниця така ж або менша, як для двох Корей, то цілком можна припустити, що мова йде про один народ. Якщо ж ці частоти відрізняються більше, то такі народи можна вважати різними.

            Але ж безпосередньо порівнювати можна лише дійсні числа. Це фундамент сучасної математики. А у нас чотири групи крові. З урахування резус-фактора, який може бути позитивним і негативним, це вже вісім груп крові. Тобто формула крові населення кожної країни характеризується вісімкою чисел. Як бути?

            Вихід тут доволі простий. Частоту, з якою зустрічається дана групи крові, слід розглядати як координату точки. Вісім частот – вісім координат. Отже населенню кожної країни можна поставити у відповідність точку восьмивимірного простору. Якщо нас цікавить питання наскільки близькі або далекі між собою два народи, то достатньо обчислити відстань між двома точками цього простору, що відповідають даним народам. Відстань – це завжди одне дійсне число. Далі ми порівнюємо цю відстань з відстанню між точками, що відповідають двом Кореям. Якщо ця відстань менша, то мова йде про один народ. Якщо ж ця відстань більша, то мова йде про різні народи. Тобто, якщо за одиницю відстані взяти відстань між двома Кореями, то, якщо відстань між двома країнами менша за 1, мова йде про один народ, якщо більша, то про різні. Нижче наведена таблиця з відстанями між Україною і іншими країнами світу.

Таблиця 1

	Українці і братні народи
0.26 – 1	North Macedonia, Bosnia and Gerzegovina, Croatia, Serbia, Austria, Slovenia, Poland, Romania, Finland, Bulgaria, Turkey, Slovakia, Czech Republic, Sweden, Israel, Jordan, Belarus, Latvia, Hungary, Albania, Georgia, Moldova, Liechtenstein, Lithuania, Germany, Luxemburg
	Українці і споріднені народи
1 – 1.45	Denmark, Switzerland, Cyprus, Estonia, Greece, Australia, Spain, United States ( white) , Belgium, South Africa ( white) , Brazil, France, Lebanon, Azerbaijan, Norway, New Zealand, Netherlands, Netherlands, Portugal, Canada
	Українці та інші народи світу
1.45 – 2.45	Italy, Russia, United Kingdom, Alheria, Japan, Malta, Armenia, Iran, Kazakhstan, Egypt, Morocco, Uzbekistan, Tunisia, Syria, Ethiopia, Libya, Fiji, Iraq, South Korea, Bhutan, Cuba, Nepal, Malaysia, Mauritius, Dominican Republic,
2.45 – 3.45	Mauritania, Iceland, Papua New Guinea, Cambodia, Yemen, Sudan, Hong Kong, Macao, Ireland, North Korea, Argentina, Kenya, Indonesia, United Arab Emirates, Taiwan, China, Costa Rica, Saudi Arabia, Burkina Faso, Cameroon, Jamaica, Pakistan, Singapore, Bolivia, Bangladesh, Mongolia, Sri Lanka, India, Uganda, Guinea, Philippines, Myanmar, Ivory Coast,   Nigeria, Vietnam, Bahrain, Namibia,
3.45 – 6.56	Somalia, Chile, Paraguay, Colombia, Laos, Honduras, Ghana, Venezuela, Mexico, Gabon, Thailand,   Congo, El Salvador, Nicaragua, Zimbabwe, Peru, Ecuador

 

            Серед європейських країн лише народи трьох країн не є для українців братніми або спорідненими народами. Це Італія, Московія і Велика Британія. Що об`єднує ці три країни? Вони довгий час були імперіями, що контролювали величезну кількість народів світу, а Московія і досі є такою імперією. Візьмемо Італію. Сотні років туди неперервним потоком йшли раби з у сіх куточків колосальної імперії, Середземне море для імперії було внутрішнім морем. Згодом ці раби стали італійцями і суттєво вплинули на початковий цілком європейський генотип метрополії. Британська імперія досягла ще більших розмірів. За поетичним висловом сучасників сонце ніколи не заходило над цією імперією. Рабів до цієї імперії у значних кількостях ніхто і ніколи не завозив, але Британські острови завжди були привабливими для проживання вихідців з усіх її колоній. Це також суттєво змінило генетику населення метрополії. Ще у більшій мірі сказане стосується Московії. Там тепер взагалі не зрозуміло у якому сенсі слід застосовувати назву росіянин. Якщо подивитись на таблицю 3, то у населення Московії взагалі немає братніх народів на європейському континенті. Тобто населення Московії є унікальним на цьому континенті. У той же час для італійців і британців більшість народів Європи є або братніми, або спорідненими.

            Населення решти європейських країн є для українців або братніми, або спорідненими народами. На що тут слід звернути особливу увагу. Думаю на той факт, що для українців є братніми народами такі германські народи як австрійці, шведи, німці, населення Ліхтенштейну та Люксембургу. Австрійці для українців є навіть дещо ближчими за формулою крові, ніж поляки.

            Українські історики і етнографи традиційно відстоюють точку зору щодо московитів, що вони є переважно угрофінами. Як ми бачимо з таблиці 1, і угорці, і фіни є братніми нам народами, а не московитам. Єдиний прибалтійський народ, споріднений з московитами, - це естонці (споріднений, а не братній). Це означає, що і угорці, і фіни є типовими європейськими народами, спорідненими з німцями, і братніми українцям. Угорське плем ` я, яке у давні часи прийшло з берегів Волги на береги Дунаю, і підкорило собі частину місцевого населення, накинувши йому свою мову, не вплинуло суттєво на його генетику, очевидно через свою малочисельність. Схоже, що щось подібне відбулось і на землях Фінляндії та Албанії.

            Братніми нам народами є і румуни з молдаванами. А це як? Думаю, що і тут пояснення просте. У свій час, просуваючись на Схід Європи, Римська імперія опанувала землі сучасних румунів і молдаван. Далі Дністра імперія на Схід не пішла. Згодом мова метрополії стала і мовою місцевого населення.

            Але як серед братніх українцям народів опинились турки, грузини, йорданці? Тут я пропоную таке пояснення. Зверніть увагу на те, що братніми нам народами є всі народи, території яких мають вихід на узбережжя Чорного моря: українці, болгари, румуни, молдавани, турки, грузини. Всі вони розмовляють різними, інколи дуже різними, мовами. Близькість їх формул крові означає спільність їх походження. Велика ж несхожість їх мов свідчить про те розійшлись у різні боки від Чорного моря вони дуже давно. Це швидше за все сталося ще у ті давні часи ( 6 тисяч років до Нової ери), коли Чорне море перестало було прісноводним озером із значно меншою площею водної поверхні, ніж тепер. Тоді вся мілководна нині частина Чорного моря, а це переважно його північна частина – територіальні води України і Румунії, була вкрита густою сіткою дельт таких великих європейських річок як Дунай, Дністер, Бог, Дніпро, Дон. Саме на цій благодатній території і виникли ідеальні умови для проживання первісних мисливців, рибалок і збирачів дарів природи. На цій землі з величезною, як на ті часи, густиною населення на невеликій території і сформувалась формула крові майбутніх європейців. Коли води Середземного моря прорвались у басейн Чорного моря-озера, ці народи змушені були розійтись у різні боки, спасаючись від потопу, і знайти собі інші засоби для існування на землях, з абсолютно іншими природними умовами. Цими засобами стали скотарство і землеробство.

            На мій погляд, сенсацією є той факт, що братнім нам народом виявились євреї. У них цілком європейська формула крові. Тут виникає два можливих пояснення. Перше: євреї тисячі років жили у розсіянні переважно серед різних європейських народів. Не зважаючи на свій ізоляціонізм – цього вимагає від них їх релігія, вони за цей час неминуче мали по крові розчинитись у навколишньому європейському оточенні. Друге:  євреї теж колись жили на берегах прісноводного Чорного моря-озера і не відрізнялись від інших аборигенів формулою крові. Після великого потопу вони опинились у степах північного Кавказу – майбутня Хазарія. Євреями їх зробив іудаїзм, занесений у Хазарію проповідниками, що прийшли невідомо звідки. До речі, не все населення Хазарії сповідувало іудаїзм.

            Цікавим фактом є і спорідненість українців з білим населенням Сполучених штатів Америки і Канади, та Південної Африки. Попри значну еміграцію українців до перших двох країн, основним фактором спорідненості, з нашої точки зору, є близькість українців за формулою крові до німців, а вже через них із населенням зазначених країн.

Таблиця 2

	Німці і братні народи
0.18 – 1	Denmark, Liechtenstein, Switzerland, United States, France, Sweden, Spain, Netherlands, Portugal, Belgium, Lithuania, Canada, Italy, Serbia, Brazil, Cyprus, Bosnia and Gerzegovina, Norway, Malta, Georgia, Greece, Austria, Lebanon, Australia, New Zealand, Slovenia,   Ukraine, South Africa (white), Luxemburg
	Німці і споріднені народи
1 – 1.46	Albania , United Kingdom, Turkey , Bulgaria, Croatia , North Macedonia , Romania , Poland , Jordan , Belarus , Israel , Morocco , Czech Republic , Finland , Slovakia , Latvia ,

 

            Серед братніх народів для німців не лише близькі їм територіально народи Європи, але і населення далеких заморських країн в колонізації яких німці прийняли активну участь. Це такі країни: Сполучені штати Америки (біла частина населення), Канада, Бразилія, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка (біла частина населення).

            Німці виявились значно дальшими від населення Московії (відстань 1.76), ніж українців, але значно ближчими до Великої Британії та Італії.

Трипільська культура на території України

            Цікаво, що попри традиційну політичну близькість Сполучених штатів і Великої Британії, за формулою крові біле населення Сполучених штатів значно ближче до Німеччини, ніж до великої Британії. Це стосується і інших колишніх колоній Великої Британії. Надто пізно німці консолідувались з окремих німецьких князівств у централізовану потужну державу. Світ за межами Європи до цього моменту вже був поділеній між іншими європейськими країнами. І німцям, які масово заселяли колишні Британські колонії, довелось вивчати англійську мову. Їх доля тут схожа на долю українських емігрантів. Німці не створили в жодній країні поселення потужної і політично активної діаспори. Американці німецького походження слухняно воювали проти свої історичної батьківщини на полях Першої і Другої світових війн.

Таблиця 3

	Московити і братні народи
0.79 – 1	Ethiopia , Alheria, Tunisia
	Московити і споріднені народи
1 – 1.45	Albania, Jordan, Iran, South Africa ( white ) , Belarus , Australia , Latvia , Estonia , Israel , Greece, Georgia , Poland , Mauritius , Lithuania , Fiji , Bhutan , North Macedonia , Azerbaijan , Libya , Moldova , Dominican Republic , Kazakhstan

 

            Щодо московитів можна додати наступне. Дивовижним, на перший погляд, є приналежність ефіопів, алжирців і тунісців до братніх московитам народів, адже важко собі уявити які-небуть контакти цих народів у давнину. Наше пояснення таке. Якби у нас була детальна інформація про формули крові окремих народів, що входять до складу Московії, то, швидше за все, жодний з них не є братнім щодо народів Північної Африки. Але використані нами дані щодо населення Московії є результатом усереднення формул крові сотень народів, що входять до складу Московії. Результат такого усереднення може бути далеким від формули крові будь-якого з цих народів і мати у значній мірі випадковий характер. Отже, випадковий збіг формули крові населення Московії і деяких народів Північної Африки свідчить, що населення Московії є вкрай етнічно неоднорідним і не має провідного етносу. Тому термін руський на сьогодні не має етнічного забарвлення, а свідчить лише про громадянство людини.  

            Ще одна цікава обставина. Відстань Московії від Китаю за формулою крові становить 1.81, у той час як для України - 2.73. Тобто населення Московії суттєво ближче за формулою крові до Китаю, ніж Україна.

Хазарія

            Всі народи, які щодо українців ми позначили як братні, відповідно до нашого означення одного народу, є одним народом. Чому ж ми вжили до них термін братні? Тому ще не дивлячись на кровну спорідненість, вони тисячі років рухались своїм окремими шляхами. Часто вони належать до різних релігійних конфесій, мають суттєво різні мови і, як наслідок, різну ментальність. То що, можна забути про термін один народ стосовно українців і якихось інших народів Європи? Думаю, що ні. Якщо серед братніх за формулою крові щодо українців народів виділити народи, що розмовляють близькими мовами і мають подібний менталітет, тобто взяти такі країни: Україна, Північна Македонія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Сербія, Словенія, Польща, Болгарія, Словаччина, Чехія, Білорусь, то народи цих країн цілком можна назвати одним народом. Чи вже існує у світі давня назва цього народу? Так, існує. І цією назвою є слов ` яни. Московія, через її пістрявий етнічний склад , очевидно не належить до цього слов ` янського народу, хоча її населення і розмовляє переважно слов ` янською мовою.

            Чи в межах цього єдиного слов ` янського народу є якійсь етнос, особливо близький українцям? Так, є - це поляки, з якими у нас спільна багатосотлітня історія приналежності до однієї держави – Речі Посполитої (Справа Загальна).

            А чи можна говорити про всіх європейців, як про один народ? Давайте українців і братні їм європейські народи вважати одним народом, так само як і німців і братні їм народи. Оскільки українці і німці за формулою крові є одним народом, то майже всіх європейців можна вважати одним народом. Приналежними до цього суперетносу є також турки і грузини. За межами цього супернароду залишаються лише ірландці і московити.

Перші київські князі

            Трагедія цього супернароду полягає в тому, що дві найкривавіші війни, які знало людство: Перша і Друга світові війни відбувались переважно на території Європи і нанесли колосальні людські і матеріальні втрати саме європейським народам.

            Третя світова війна також набирає оберти саме на території Європи. Поки що це переважно російсько-українська війна. Колосальна консолідація зусиль більшості європейських країн відбувається на користь України. України, що є частиною єдиного європейського суперетносу, проти Московії, яка не має прямого стосунку до Європи у генетичному сенсі. Перемога України у цій війні – це перемога об ` єднаної Європи. Ця перемога має офіційно засвідчити приналежність українців до цього суперетносу і відкрити шляхи його подальшої консолідації з метою економічного, мілітарного і духовного зростання його могутності у світі вже за участі України, як його невід`ємної складової.

            Українцям слід ставитись до всіх європейських народів як до своїх братів, навіть якщо хтось з них тимчасово веде себе не по братські. Проте особливу увагу слід приділити нашим дружнім стосункам з двома європейськими народами – німцями і поляками. Ми повинні пам`ятати, що на світанку нашої державності у 1918 році Німеччина була єдиною країною в світі, що підтримала нашу незалежність. Ми повинні пам ` ятати, що в тридцяті роки минулого сторіччя Німеччина виявилась єдиною країною у світі, що засудила геноцид українського народу у 1932-1933 роках. Ми також повинні пам`ятати, що   у 1920 поляки першими у світі збройно стали поруч з нами у боротьбі з більшовиками і наші об`єднані війська звільняли він більшовиків столицю України Київ, а пізніше, коли більшовики перейшли у контрнаступ, українці поруч з поляками спільно боронили Варшаву і вщент розбили червону армію. На поляків взагалі слід дивитись як на ту частину українців, що своїм успішним прикладом показує іншим українцям правильний шлях у майбутнє.

            А як дивитись на московитів? Може це не вони тричі влаштовували нам геноцид, що забрав життя 15.5 млн українців. Можливо це не вони фізично нищили нашу інтелігенцію, виселяли до Сибіру наших селян, забирали у них землю, наповнювали концтабори мільйонами українців? Може це банда мерзотників типу Леніна, Сталіна, Троцького і іже з ними все це робила? Події останньої російсько-української війни слід розглядати як акт чергового геноциду українського народу, що користується масовою підтримкою населення Московії. Це і є відповідь на запитання про першопричину нашої національної трагедії, що триває вже понад сто років. Раз і назавжди ми повинні вирішити для себе доленосне питання: цивілізаційні шляхи України і Московії кардинально різні. Ми не є братами по крові і у нас різні уявлення про моральні цінності. Наш шлях у Європу і назавжди геть від Москви.

Припис:

               
Вихідні дані для розрахунків взяті з
: https:
//en.wikipedia.org/wiki/Blood_type_distribution_by_country

Для України і Московії ці дані були уточнені. З довоєнного населення України ми відкинули 20% московитів, що за статистикою проживали в Україні до початку війни, а з населення Московії відповідну кількість у 20% українців. Для розрахунків використовувалась комп ` ютерна програма Scilab .

В тему: 

Формула крові і спорідненість народів – дослідження Числовий вимір геноциду українців з погляду математика: скільки було знищено українців у 20 столітті Інформаційна ємність мов народів світу з погляду математики Європейці і формула крові (дослідження) Українці. Формула крові. Повне дослідження Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26 Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

      Доктор фізико-математичних наук, професор,

      академік Академії наук вищої школи України

      Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Незалежна Україна існує всупереч США "Борисфен Інтел"

Часопис Бінтел: Україна залишатиметься незалежною всупереч усім ненависникам - Борисфен Інтел

газета Контекст Причорномор`я: Незалежна Україна існує всупереч США

газета Чорноморські новини: Незалежна Україна існує всупереч США - № 12 (22539) четвер 27 березня 2025 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини»

            Виникнення незалежної України – це восьме чудо світу, яке явилось світу аж наприкінці двадцятого сторіччя. Україна ще була частиною Радянського союзу, коли  вперше за всю історію Сполучених штатів Америки її відвідав американський президент. Це був республіканець Джордж Буш-старший, що прибув до української столиці 1 серпня 1991 року за кілька місяців до проголошення незалежності України. Він виступив у Верховній Раді УРСР зі знаменитою промовою, яку згодом нарекли "Chicken Kyiv speech" (Куряча київська промова). У ній Буш застеріг українців від "самовбивчого націоналізму" та закликав залишатися у складі Радянського Союзу. Українські депутати не сприйняли серйозно це застереження і згодом проголосували за незалежність України. Але даремно їх не насторожила ця промова. Ні, за незалежність України вони проголосували абсолютно правильно, але не зауважили небезпеку подальших кроків Сполучених штатів супроти нової незалежної держави.

            А Сполучені штати почали реалізацію глобальної програми підготовки реінтеграції України до колишнього Радянського союзу. Оскільки Україна мала третій за потужністю ядерний потенціал світу, то про повернення України до складу Радянського союзу шляхом прямої військової агресії не могло бути і мови. Спочатку Україну слід було позбавити цієї ядерної парасольки. Для цього Сполучені штати, Велика Британія і Російська федерація змусили Україну підписати Будапештський меморандум (5 грудня 1994 року) про без`ядерний статус України. Цей документ надавав гарантії безпеки України в обмін на відмову від ядерної зброї. Згодом один з підписантів – Російська федерація напала на Україну, а два інші підписанти: Сполучені штати і Велика Британія висловили глибоку стурбованість. Надалі певний час вони спостерігали за розвитком подій і коли зрозуміли, що швидка перемога Російській федерації не світить, почали надавати військову і економічну допомогу Україні у розмірах достатніх для затягування військового конфлікту, але не достатніх для перемоги України. Стало очевидно, що нинішній стан свідомості українців не дозволить Російській федерації навіть у разі її швидкої військової перемоги так само швидко ідеологічно перетравити великий українській народ. Війна, якщо не дати Україні її виграти, призведе до втрати більшості національно свідомого українського елементу, а тоді вже можна повести мову і про капітуляцію України.

            Але повернімось до часів підписання Будапештського меморандуму. Коштом Сполучених штатів 1900 ядерних боєголовок були передані Україною Російській федерації. Це було свідченням того, що Російська федерація зовсім не розглядалась Сполученими штатами як загроза їх національній безпеці. Загрозу чомусь вони бачили у маленькій незалежній Україні.     Але навіть і попри втрату ядерних боєголовок Україна все ще залишалась потужною військовою державою. Вона мала 100 міжконтинентальних балістичних ракет. Якби ці ракети зараз були у України, то навіть при використанні звичайної вибухівки в разі військової агресії Російської федерації за лічені години Москва перестала б існувати. Ці ракети коштом Сполучених штатів були просто знищені. Підірвані були і шахтні пускові установки їх базування. А це для чого? Я особисто, через свою допитливість, відвідав дві такі руїни. Враження якогось апокаліптичного безумства. Щоб Україна не дай бог не відновила свій ракетний потенціал?

            країна мала 130 стратегічних бомбардувальника ТУ-160 і ТУ-95МС, які всі були передані Російській федерації. Тепер ця авіаційна армада ефективно руйнує інфраструктуру України і забирає життя у десятків тисяч українців. А 1000 крилатих ракет повітряного базування, переданих Російській федерації? Їх використання у війні проти України вже забрало десятки тисяч життів українців і ще забере не менше.  А вони могли б служити безпеці України. Могли, але тепер служать для України фактором її колосальної небезпеки.

            Саме це стратегічне роззброєння України і стало вирішальним фактором, що спровокував Російську федерацію на збройну агресію проти України. І це роззброєння відбулось коштом Сполучених штатів, під постійним тиском Сполучених штатів і з метою поразки України у майбутній війні з Російською федерацією. Так само, як Версальський «мирний» договір запрограмував через 20 років Другу світову війну, так само Будапештський меморандум і його послідовне і комплексне виконання запрограмували через 20 років нинішню російсько-українську війну з варіантом переростання її у Третю світову. Моральна відповідальність за цю війну повністю лежить на Сполучених штатах. А Російська федерація? Моральні оцінки для цієї країни не застосовні. Це, за влучним висловом Рональда Рейгана, – імперія зла, я б сказав абсолютного зла. Вона такою була завжди, такою є нині і такою завжди буде, поки світ не зрозуміє, у першу чергу це стосується Сполучених штатів, що світ став би набагато кращим без цього всесвітнього джерела зла. Найбезпечніший варіант зменшити це зло – це повна дезінтеграція того, що називається Російською федерацією.

            Після 1994 року Сполучені Штати брали активну участь не лише в ядерному роззброєнні України, а й у скороченні її звичайних озброєнь. У 1990 роках знищено понад 4000 танків, бронемашин та артилерійських систем. Демонтована величезна кількість військових баз  і складів боєприпасів. Тепер ми по всьому світу вишукуємо і це озброєння, і ці боєприпаси. У ті ж роки була, фактично, знищена протиповітряна оборона України. За фінансування Сполучених штатів були демонтовані зенітно-ракетні комплекси С-200 та М-75. Українці, коли десь поряд ви чуєте вибухи ворожих ракет, не забувайте дякувати кожного разу дядька Сема. Він добряче попрацював, щоб ми залишились беззахисні. Цікаво, що кількість озброєнь у Російській федерації дядька Сема не хвилювала. Московити тоді нічого свого не знищували, а лише нарощували свій військовий потенціал і зараз, під час війни, продовжують знімати із зберігання раніше законсервоване озброєння. Все-таки, чим пояснити такий підвищений інтерес Сполучених штатів до роззброєння України? Були знищені навіть 1.5 млн. одиниць стрілецької зброї та мільйони одиниць мін і снарядів.

            Які збройні сили мала Україна перед російським вторгненням? 1.Сухопутні війська – 57 тисяч осіб. 2.Танки Т-64, Т-72, Т-80 – 700 штук. 3.Бронетранспортери – 200 штук. 4.Артилерійські системи – 1500 штук.             5.Бойові літаки (переважно винищувачі)  160 штук. Таку армію поряд з військовим монстром-Російською федерацією можна було б назвати хіба що оперетковою. Все це подавалось українцям як реформування української армії і ключову роль у цьому «реформуванні» відігравали Сполучені штати. Да, недооцінили українські депутати у 1991 році факту приїзду до Києва американського президента. Не сприйняли його заклик до збереження Радянського союзу, як реальну загрозу українській незалежності у наступні роки. Чомусь Сполучені штати боялись незалежної України і тому почали її активно роззброювати, паралельно доозброюючи Російську федерацію. Якою ж тоді була їхня справжня мета? Відповідь проста – знищення незалежної української держави.

            Що сталося б з людиною, яка при зустрічі з серійним убивцею  демонстративно відкинула від себе зброю самозахисту? Якраз це ми і бачимо тепер, щодня втрачаючи сотні українців – справжніх українців, найкращих українців. Як на таке демонстративне роззброєння могли піти очільники нашої держави? Я думаю, що їм не уникнути суду українського народу, який тепер сотнями тисяч життів сплачує їх національну зраду. Суд має відбутись навіть попри відсутність цих очільників з природних причин серед живих. Їх пам`ять має бути проклята у віках.

            На момент проголошення незалежності Україна мала лише половину того населення, яке могла б мати, якби українська незалежність стала фактом новітньої історії людства ще на початку двадцятого сторіччя. Так дорого коштувало українцям зволікання із становленням власної незалежної держави. Версальська мирна конференція (1919–1920) відіграла ключову роль у післявоєнному врегулюванні після Першої світової війни, але вона вороже поставилась до створення незалежної української держави.

            Перша світова війна закінчилася 11 листопада 1918 року підписанням Комп’єнського перемир’я між Німеччиною та країнами Антанти. Після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій на території України у 1918 році утворилися Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Уряд УНР намагався добитися свого міжнародного визнання саме на Версальській конференції. Делегацію очолював голова Директорії Симон Петлюра, але українських представників навіть не допустили до перемовин.

          Хоча Сполучені штати приєднались о Антанти лише у 1917 році і втратили на завершальному етапі війни лише 117 тисяч солдат із приблизно 10 мільйонів втрат воюючих сторін, їх голос у післявоєнному врегулюванні у Європі і світі вже тоді був вирішальним. Президент США - демократ Вудро Вільсон 8 січня 1918 року запропонував свою Програму з 14 пунктів як основу для мирного врегулювання. Всебічне послаблення позицій Німеччини у післявоєнній Європі було не єдиною метою цієї програми. Практично ніхто не звернув увагу на те, що ще однією метою програми було всебічне послаблення України. З метою реалізації першої ідеї за рахунок колишніх територій Німецької, Австро-Угорської і частково Російської імперій на європейському континенті була створена низка нових незалежних держав: Польща, Чехословаччина, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Югославія. Про незалежність України чомусь мова не йшла. Більше того, для ускладнення її шляху до незалежності у майбутньому, її територія була поділена між сусідніми з нею державами. За рішенням конференції, Східна Галичина, Волинь, Лемківщина, Надсяння і Холмщина були передані Польщі. Буковина відійшла до Румунії, Закарпаття відійшло до Чехословаччини, а більша частина України відійшла до страхітливої нової держави на європейському континенті – більшовицької Росії. Як з`ясувалось згодом, саме з моменту становлення цієї оновленої імперії зла і до тепер вона стала  незмінним пріоритетом зовнішньополітичної діяльності Сполучених штатів. Так німецький народ – народ найпотужнішої до початку Першої світової війни європейської держави і український народ, який лише мріяв про свою незалежну державу, опинились на одному сміттєзвалищі. 8 місяців ці два народи були союзниками під час Першої світової війні (часи гетьмана  Павла Скоропадського). Цей союз міг радикально вплинути на підсумки війни на користь Німеччини і України, але вчасно спровокована дітьми диявола революція в Німеччині зруйнувала зсередини і Німеччину, і цей союз. 

            Але найтрагічніше в американо-українських стосунках було попереду. Це була Друга світова війна, підготовка якої почалась вже на Версальській мирній конференції. Німеччину потрібно було змусити до реваншу, зробивши умови мирної угоди для неї максимально принизливими і нестерпними. Для того, щоб Німеччина наважилась на реванш, її потрібно було допомогти відродити у певних межах економіку і військовий потенціал. Щоб наступна війна була ще жорстокішою і кривавішою за Першу світову, для Німеччини потрібно було підібрати противника, який би прагнув перемоги не рахуючись із втратами. Цій війні потрібно було дати розгорітись на повну силу, а у вирішальний момент при загальному ослабленні сторін, можна було б утрутитись у цю війну на боці однієї з сторін, не Німеччини, і нанести останній вирішальну поразку. Тобто мова йшла про повторення сценарію Першої світової війни.

              З підготовкою до війни Німеччини було все просто. Німеччина відродилась і економічно, і військово самостійно при мінімальному зовнішньому кредитуванні. З Радянським союзом справа була складнішою. Останній не мав ні належної промислової культури, ні важкої промисловості, ні інженерних кадрів, ні сучасного менеджменту. Єдине, що він мав з надлишком, - це нестримне бажання захопити весь світ тепер вже під гаслом світової революції. Це нестримне бажання експансії володіло дикою залісською ордою ще з часів Давньої Русі. Воно підсилилось у подальшому загарбницькою політикою Золотоординських ханів і їх імперських нащадків. Але тепер діти диявола підкинули московитам ідею світової революції і зробили їх флагманом цієї революції, революції, яка ніби обіцяла свободу і рівність черні всього світу, а насправді це гасло, як і всі інші гасла дітей диявола, мало прямо протилежний сенс. Цей сенс полягав у побудові світового концтабору. І Радянський союз між двома світовими війнами ідеально відповідав саме цьому сенсу і своїм щоденням, і своїм прагненням накинути цей концтабір всьому світу.

            Для перекачки колосальних ресурсів із Сполучених штатів до Радянського союзу з метою індустріалізації останнього, була штучно викликана так звана Велика депресія. Це питання ми тут не будемо детально обговорювати, зазначивши, що на американські гроші, американським обладнанням, американськими інженерами і навіть робітниками в Радянському союзу були побудовані тисячі підприємств. З точки зору промислового і військового потенціалів він був цілком підготовлений до наступної війни. За законом збереження, який діє також і в економіці, стрімке нарощування економічного потенціалу в одному місці планети було можливе лише при такому ж стрімкому економічному занепаді в іншому місці планети. Результати Другої світової війни цілком перекрили всі втрати Сполучених штатів у висліді Великої депресії. Тобто остання була цілком виправдана з економічної точки зору.

            Але слід було врахувати певний досвід Першої світової війни. Завдяки політичному союзу Німеччини і незалежної України тоді виникла реальна загроза країнам Антанти програти цю війну. Для запобігання цієї небезпеки вдруге, українську інтелігенцію слід було деморалізувати репресіями або краще знищити.Реалізований був другий варіант. Українське селянство – стихійного носія українського духу також потрібно було по-можливості фізично знищити, а залишки деморалізувати. На мою думку, штучний голод в Україні 1932-33 років служив переважно якраз цій меті. 10.5 млн. осіб втратило українське селянство за ці два роки. Ті з них, що вижили, вже і думати не могли про якусь там незалежність. За моїми підрахунками середня тривалість життя українських селян у передвоєнні роки становила 17-20 років і це поза трагічними 1932-33 роками. Побоювання дітей диявола з цього приводу були не безпідставними. Навіть винищене і деморалізоване село мої батьків на Одещині зустріло прихід німців у село хлібом-сіллю. А від бабусі своєї дружини, що з села на Кіровоградщині, в хаті якої була німецька комендатура, я не раз чув слова: «Не вірте нікому, що німці погані люди. Вони нікому, нічого поганого не зробили».

            Переполовинили московити і їх хазяї український народ перед Другою світовою війною, щоб німці не мали реальної опори на цей народ у війні із світовим злом-більшовизмом. Але і німці виявились не на висоті. Попри мізерність свого військового потенціалу проти радянського, вони все ж таки мали шанси виграти цю війну. «Дайте селянам землю і вони ваші» - сказав один із радянських генералів у німецькому полоні. Не дослухались, не дали. Через свою чесність, що межувала з дурістю, навіть не пообіцяли те, що після перемоги могли б і не виконати. Значить у них були якісь інші плани на українську землю. І від цих планів вони не відмовлялись навіть перебуваючи на краю прірви військової поразки. Так, старші німецькі офіцери, пам`ятаючи минуле, толерантно ставились до українців. У перші місяці війни вони відпустили додому з полону сотні тисяч українців. Так опинився дома влітку 1941 року мій дід по матері і мій дядько по батькові. Навіть в останні дні німецької окупації мій дід з власної ініціативи обігрів і нагодував німецького солдата, що чергував у кулеметному гнізді у нього на городі, прикриваючи відхід німців з села. Дід знав, що німці вже не повернуться, що ось-ось у село зайдуть червоні, але віддав останню шану німецькому солдату.

            Був шанс у німців виграти цю війну, але їх політичне керівництво виявилось не на висоті. Родовитий аристократ – імператор Німеччини у 1918 році в повній мірі скористався потенціалом України, що прагнула незалежності, а фюрер-простолюдин не зумів піднятись до стратегічної висоти мислення, підтримавши прагнення українців до незалежності, і програв війну, занапастивши свій народ.

            Але який стосунок мали Сполучені штати до найбільшої трагедії мирного часу і в історії України, і в історії світу – штучному голодомору 1932-33 років? В центрі Європи в мирний час в Україні були знищені 10.5 млн. осіб. Я стверджую, що без інформаційного супроводу на міжнародній арені геноцид такого масштабу був би неможливим. Жодна американська газета словом не прохопилась про цю національну трагедію українців. Можливо у американців не було інформації про ці події? Таку версію можна серйозно не розглядати. Тисячі американських інженерів і десятки тисяч американських робітників працювали тоді на будовах комунізму. Величезний потік американських ділових людей постійно відвідував Радянський союз. Жодна інша країна світу не мала такого жвавого обміну людьми з Радянським союзом як Сполучені штати. Американці не могли не бачити трупи померлих людей на центральних вулицях великих міст. Безумовно бачили, безумовно чули, безумовно розповідали про все це у себе на батьківщині. Але американська преса ніби води в рот набрала. Оце і була її справжня ціна, це і було відповіддю на запитання про свободу слова у тодішній Америці. Не свобода слова, а монопольний контроль за всіма провідними засобами масової інформації причому з одного центра. Абсолютно очевидно, що цим центром не міг бути центральний уряд і президент-демократ Теодор Рузвельт.

            Коли черговий геноцид українського народу добігав кінця і можна було підвести його попередні підсумки, 17 листопада 1933 року Сполучені штати офіційно визнали Радянський союз і встановили з ним дипломатичні стосунки. Тим самим вони зробили вигляду що з Радянським союзом все гаразд і його можна приймати до демократичного міжнародного співтовариства. Своє домашнє завдання він виконав на відмінно. Українському народу, як вони думали, був нанесений смертельний удар. Те, що справа була не в американському уряді, а у значно потужніших силах свідчить факт нагородження найвищою міжнародною нагородою у царині журналістики – Пулітцерівською премією 1932 року кореспондента газети The New Your Times Волтера Дюранті за серію статей про щасливе життя у Радянському союзі і про відсутність у ньому навіть натяку на голод.

               Єдиною державою світу (яка страшна характеристика тогочасного світу), що засудила Голодомор, була націонал-соціалістична Німеччина. Про нього в своїх промовах не раз говорили Адольф Гітлер і Йозеф Геббельс, що викликало рішучі протести офіційної Москви. Так, 1935 року, на з’їзді Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, міністр освіти та пропаганди Йозеф Геббельс виголосив славнозвісну промову «Комунізм без маски». Прочитавши її (вона є в інтернеті), кожен може пересвідчитись, що вже тоді Німеччина визнавала страшний злочин більшовицького режиму стосовно українського народу. Адольф Гітлер наказав надавати державну підтримку громадським організаціям, що збирали гроші для надання допомоги співвітчизникам, і особисто пожертвував 1000 марок до фонду допомоги німцям, які голодували в Україні. Ця допомога потрапляла і до українців, які жили поряд із німцями.

               Під час Голодомору (1932-1933 років) Папа Пій ХІ був одним з небагатьох світових лідерів, хто відкрито говорив про цю трагедію. У своїх зверненнях він називав більшовизм «смертельною небезпекою» і висловлював співчуття постраждалим.

               Українці за кордоном СРСР зверталися із протестами до Ліги Націй, до урядів різних держав. 27 вересня 1933 р. представник Уряду УНР в еміграції Олександр Шульгин звернувся до 14-ої Асамблеї Ліги Націй з листом, у якому приверталася увага світової спільноти до голоду в Україні. 29 вересня 1933 році у Женеві відбулося таємне засідання Ліги Націй за участі 14 держав. Представник українського уряду чотири рази брав слово, намагаючись переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги Україні. Проте Ліга Націй відкинула можливість допомоги голодуючим українцям через те, що СРСР не є членом Ліги Націй, і, таким чином, голод – це внутрішня проблема СРСР. «За» висловилися лише три держави (націонал-соціалістична Німеччина, фашистська Італія та Ірландія), «проти» – 11 країн, серед яких були всі провідні «демократичні» країни Європи, а вже у наступному році Московію прийняли до Ліги Націй. Тепер вже Ліга Націй схвалила внутрішню і зовнішню політику Московії. Велика гра тривала, і життя мільйонів українців у цій грі нічого не важили. Це черговий раз підтверджує історичний урок – не чекай справедливості від чужинців, а будь сильним і вмій постояти за себе.

               Я наполягаю на моральній відповідальності Сполучених штатів за голодомор в Україні. Я наполягаю на тому, що важливою метою цієї трагедії була підготовка Радянського союзу до майбутньої війни з Німеччиною. Аналогічні профілактичні заходи (голодомор) були реалізовані і проти Донського та Кубанського козацтв. Вони виявились недостатніми і під час Другої світової війни на боці німців воювали такі козацькі підрозділи: 1-а Донська казача кавалерійська дивізія; 2-а Кавказська кавалерійська дивізія; 3-а Пластунська казача дивізія; 1-а Казача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА_СС; 1-а Донська казача піша дивізія Казачого корпусу; 2-а Кавказька казача піша дивізія Казачого корпусу; 3-а Пластунська казача дивізія.  

               Але чому нині ,не зважаючи на свою явну симпатію до Московії (Сполучені штати навіть не назвали її агресором), вони економічно і військово підтримують Україну, хоча досі їх політика щодо України була відверто ворожою? Моя відповідь така: часи змінились. Якщо у ХХ сторіччі американський уряд міг практично не рахуватись з думкою американського народу щодо більшості питань зовнішньої і внутрішньої політики, то тепер це не так. Американський народ стає важливим гравцем на світовій арені і симпатії цього народу на нашому боці. Проте слід розуміти, що обсяги цієї допомоги завжди будуть недостатніми для виграшу у війні, але достатні для тривалої війни на наше етнічне виснаження. Всі розмови про припинення вогню лише сприяють затягуванню війни, оскільки не вирішують жодного питання, що лежать в її основі.  Досягти довготривалого миру для України можна лише вигравши цю війну. Вигравши попри те, що за плечима агресора стоять ті ж Сполучені штати. Ця перемога потрібна Україні, ця перемога потрібна і оновленій Європі, яка разом з Україною отримає свій другий шанс на провідне місце у світі в царині не лише культури, але і науки, і економіки, і військової справи.

Інші статті автора:

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець

      Доктор фізико-математичних наук, професор,

      академік Академії наук вищої школи України

      Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Соціальна нерівність людей. Історичні корені нерівності. Світогляд. - № 2 (112). - 2025

Надрукована:

 Світогляд. - № 2 (112). - 2025. - С. 34 - 43. (Часопис НАН України і Головної астрономічної обсерваторії НАН України)

                 Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень Борисфен Інтел:                      Нерівність людей. Звідки вона? - Борисфен Інтел

                                                                     Народний оглядач:                                                                           https://www.ar25.org/article/nerivnist-lyudey-z-poglyadu-genetyky-abo-chomu-v-susidnomu-seli-divchata-krashchi.html

            Рівність людей створює для більшості з них відчуття комфорту. Ця більшість прагне бути як всі, тобто рівними, розуміючи рівність як однаковість. Але нерівність існує попри всі спроби людства її подолати. Одні люди гарні – інші ні, одні багаті – інші ні, одні талановиті – інші ні, одні при владі – інші ні тощо. Що є причиною такої неоднаковості людських доль? Щодо зовнішніх фізичних ознак людини, то тут всі думають однаково: природа є природою і проти неї ми майже безсилі. Але зовнішні ознаки не мають вирішального впливу на долю людини. Проте більшість людей схильні і всі інші відмінності між собою пояснювати лише випадковими обставинами, у яких опинилась та або інша людина протягом життя, і які мало залежать від самої людини. Не заперечуючи роль випадку у житті людини з плином часу, ми доведемо, що головною причиною відмінностей у здібностях людей, які вирішальним чином впливають на їх життя, є випадковість самого факту народження конкретного індивідуума і, у значній мірі, випадковість її генотипу. Але ця випадковість також підлягає певним законам. Про них ми і поговоримо.

            Деяка інформація про генетику людини. Вся спадкова інформація людини зберігається у хромосомах. Організм дорослої людини складається з приблизно 37 трильйонів клітин. У ядрі кожної з них міститься набір з 46 попарно споріднених хромосом. Такий набір абсолютно ідентичний набору хромосом першої клітинки, яка виникла при зачатті людини. Хромосома – це одна надзвичайно довга молекула дезоксірибонуклеїнової кислоти. Структурними блоками хромосоми є гени, яких налічується десятки тисяч. У найпростіших випадках один ген здатен контролювати якусь одну властивість організму. Наприклад, у гороху є ген, що визначає жовтий колір його насіння, інший споріднений ген – зелений. У свою чергу, кожний ген складається з тисяч структурних цеглинок – нуклеотидів. Більшість властивостей людини – доволі складного організму, на відміну від гороху, – кодуються багатьма генами. Наприклад, така її властивість як інтелект кодується відповідною комбінацією тисяч ген. Цей факт для подальшого аналізу надзвичайно важливий, оскільки дозволяє застосувати для аналізу проблеми нерівності людей закон великих чисел.

            Кожна пара хромосом містить майже однаковий набір ген на однакових місцях. Термін «майже» означає, що відповідні гени кодують одну і ту ж властивість організму, але  можуть мати, хоча і не обовйазково, деякі відмінності. Розглянемо колір насіння гороху. Досліди з вирощування гороху ще у 19 сторіччі показали, що якщо взяти горох, що з покоління в покоління родить жовте насіння, і горох, що з покоління в покоління родить зелене насіння, і у період цвітіння їх взаємно запилити, то насіння врожаю буде жовтого кольору. Якщо тепер знову  посадити це насіння і в період цвітіння  вже самозапилити горох, то насіння, що вродить, буде і жовтого і зеленого кольорів у співвідношенні приблизно 3 до 1 на користь жовтого кольору. У наступному поколінні гороху після самозапилення з насіння зеленого кольору виросте горох, що матимем насіння зеленого кольору, а з насіння жовтого кольору виросте горох, що матиме насіння і жовтого, і зеленого кольорів знову у співвідношенні 3 до 1 на користь жовтого кольору.

            Наведена картина свідчить, що з двох генів, що відповідають за колір насіння, один, що відповідає за жовтий колір, є домінантним, а другий, за зелений - рецесивним. Тобто, якщо обидва гени, що відповідають за колір, у спорідненій парі хромосом кодують  зелений колір, то ясно, що насіння успадкує зелений колір. Якщо обидва гени, що відповідають за колір, у спорідненій парі хромосом кодують насіння жовтого кольору, то ясно, що насіння успадкує жовтий колір. Але, якщо один ген у парі споріднених хромосом дає зелений колір, а другий жовтий, то насіння завжди буде жовтого кольору. Отже, коли ви маєте насіння зеленого кольору, то можете бути абсолютно впевнені, що обидва гени у попередньому поколінні кодують зелений колір. У разі ж насіння жовтого кольору, ви не зможете визначити його геном за зовнішніми ознаками, оскільки рецесивний ген завжди ховається за домінантним.

            Розглянемо тепер людську спільноту. Якщо молода людина має вроджену серйозну фізичну ваду, то у разі, якщо ген  або група генів, що відповідають за цю ваду є домінантними, а рецесивна група генів не несе цієї вади, то ймовірність появи у нащадків першого покоління цієї вади буде ¼ . Це при умові, якщо подружня пара цієї людини має у своєму генотипі на цьому місці споріднену пару здорових генів. У разі молодої людини і домінантні, і рецесивні гени якої несуть зазначену фізичну ваду, ймовірність передачі цієї вади нащадкам вже буде дорівнювати 1, тобто така передача буде абсолютно гарантованою, незалежно від геному дружини. Саме тому молоді хлопці шукають дівчат для шлюбу з досконалою зовнішністю. Зовнішність – це те, що видно відразу, тому і цілком можлива любов з першого погляду. В природі любов – це спосіб уникнути неповноцінних нащадків. Наявність видимої вади може свідчити про велику ймовірність наявності і багатьох прихованих вад. Проте зовнішність – це лише невелика частина геному людини. Для того, щоб прожити довге і щасливе подружнє життя, потрібна не менша досконалість внутрішнього світу людини, оскільки саме він найбільше впливає на якість родинного життя. Внутрішній світ людини розкривається у процесі залицяння, тому до любові з першого погляду слід ставитись обережно.

            Розглянемо тепер протилежний випадок. Майбутнє подружжя не має видимих вад. Чи означає це, що його діти не матимуть якихось видимих вад? Ні, не означає. Якщо майбутній чоловік і дружина  мають один рецесивний ген з вадою на одній і тій самій ділянці хромосоми, то з ймовірністю 1/4, тобто у приблизно чверті дітей першого покоління буде спостерігатись ця вада. Реально мова йде про близьких родичів із схожим геномом. Тут великою є ймовірність того, що навіть більше ніж один ген з вадою розташований у чоловіка і жінки на одних і тих самих ділянках спарених хромосом. Саме таким чином природа карає малочисельні спільноти людей, які не бажають змішуватись з оточуючим їх народом, або йдуть на споріднені шлюби, не бажаючи випускати гроші і майно за межі свого роду. Це своєрідна кара за заперечення любові, як основи для щасливого подружнього життя і появи здорових нащадків. Є народна приповідка, що у сусідньому селі дівчата кращі. Так, не усвідомлюючи глибинної суті цього, молоді хлопці закладають здорову основу для своїх нащадків.

            Чи означає сказане, що чим менший ступінь спорідненості між чоловіком і жінкою, тим якіснішими будуть їх нащадки? Ні не означає. Якщо чоловік і жінка належать до різних рас або навіть до однієї раси, але не до споріднених народів, то ймовірність негативних наслідків такого шлюбу будуть практично неминучими. В межах одного народу нащадки «будуються» за приблизно однаковим планом, закладеним і у чоловіка, і у жінку. Цей план записаний у їх хромосомах. Коли набір хромосом чоловіка суттєво відрізняється від набору хромосом жінки, то майбутній організм будується відразу за двома різними планами, хаотично поєднаними між собою. Це як два рівноправних командувача військами, що одночасно керують військовою операцією. Вислід битви для такої армії очевидний. Це як гібрид віслюка і коня – мул, який вже не здатен після себе залишити нащадків. Тут до місця навести і такий приклад. З якісної цегли одного розміру можна побудувати гарний будинок. З якісної цегли суттєво іншого розміру також можна побудувати гарний будинок. Тепер уявімо, що будівельнику, який кладе цеглу, генератор випадкових чисел видає цеглу то одного, то іншого розміру. Якими будуть стіни? Відповідь очевидна. Тому у передвоєнній Німеччині міжрасові шлюби були заборонені (Нюрнберзькі закони). Але навіть в межах однієї раси на шлюб з конкретною жінкою чоловіку слід було отримати дозвіл від спеціальної комісії. Правда стосувалось це правило лише членів СС (Охоронні Загони). Але з цього видно, яку вагу надавало керівництво Німеччини народженню здорових нащадків.

            Війна закінчилась поразкою Німеччини. Всі напрацювання німецької науки у сфері демографії і генетики були викинуті за борт. Європа пішла іншим шляхом. Міжрасові шлюби не лише не засуджуються, але заохочуються. Для пришвидшення асиміляції білих аборигенів Європи стимулюється міграція в Європу з у сього світу, переважно з Африки. Особливо активно цей процес спостерігається у ще і досі окупованій Німеччині. Не буде німців, не буде більше проблем – можливо так думають ті, хто тримає долі цілих народів у своїх руках. Моя відповідь така: якраз з цього моменту і почнуться катастрофічні проблеми для Європи, оскільки тисячі років германські племена і їх нащадки були становим хребтом європейської і світової цивілізації – цивілізації білої людини. Подібна картина спостерігається і в інших країнах Європи. Багатодітні родини білих мешканців Європи не підтримуються матеріально належним чином. І що ми бачимо? Європа вимирає. Вимирання – це головний і, можливо, єдиний спосіб природи сказати у повний голос: «Панове, ви суттєво помиляєтесь у чомусь дуже важливому». Дотримуватись законів природи закликала німецька передвоєнна наука. Саме практика ігнорування законів природи, що насаджується малоосвіченими людьми у владі або високоосвіченими але зловмисними людьми, що знаходяться за кулісами цієї влади і керують нею, і призводить до нинішнього стану речей. І ще одне. Німецька довоєнна наука твердо стояла на тому, що змішування двох різних народів завжди на користь народу, що поступається у всіх сенсах тому народу, з яким змішується. При цьому народ-лідер поступово втрачає всі свої переваги. Саме це зараз і відбувається з Європою. Якщо хочете знати, що чекає Європу, якщо вона не вийде з летаргічного сну після своєї поразки у Другій світовій війні, то поспілкуйтесь з білими мешканцями Нью-Йорку, які тепер там у абсолютній меншості. Вони вам розкажуть про весь жах, який там зараз відбувається. На моє глибоке переконання у Другій світовій війні поразку отримала вся Європа, а не лише Німеччина. Свідченням цього є вимирання народів абсолютно всіх європейських країн, а Радянський союз до того ж ще і розпався. У передвоєнні роки Німеччина була єдиною країною Європи, де народжуваність зростала. За 6 передвоєнних років з 1933 – моменту приходу нацистів (скорочення від націонал-соціалістів) до влади по 1939 рік народжуваність у Німеччині зросла майже удвічі.

            Останній факт є свідченням того, що алгоритм зростання народжуваності існує. Це відповідь тим «українським фахівцям» з демографії, які бачать для українців лише таку альтернативу: вимирання або завезення в Україну емігрантів з високою народжуваністю і поступову передачу їм у володіння нашої землі. Мабуть для цього Верховна рада прийняла закон, що дозволяє купувати іноземцям українську землю.

            Варто навести ще одне висновок німецької науки. Падіння всіх великих цивілізацій давнини було зумовлене некерованим розчиненням етносу-творця таої цивілізації підкореними народами, зокрема рабами. Важко повірити, дивлячись на сучасних греків, що вони колись контролювали величезні простори ЄвроАзії. Важко повірити, дивлячись на сучасних італійців, що вони створили безпрецедентну за величиною і могутністю імперію, що охоплювала весь цивілізований давній світ. Єдина країна, що зробила правильні висновки з цього історичного досвіду – це Ізраїль. Громадянство цієї країни може отримати лише людина, мати якої єврейка. На відміну від німців, їм ніхто за це не дорікає, але, чомусь, ніхто і не наслідує.

            Але повернімось до гороху. Як було сказано вище, у першому поколінні після самозапилення гороху ймовірність появи насіння зеленого кольору буде ¼ , а жовтого ¾.  У другому поколінні після самозапилення з урахування всіх каналів передачі спадковості ця ймовірність буде для зеленого кольору 6/16, а для жовтого – 10/16, у третьому поколінні для зеленого кольору – 28/64, а для жовтого – 36/64. З кожним наступним поколінням ці ймовірності все більше наближатимуться до ½ . А якщо зняти обмеження на запилення і дозволити будь-який варіант запилення, то межове значення в ½ буде досягнуте за значно меншу кількість поколінь, оскільки перехресне запилення – це додатковий фактор хаотизації спадковості.

            Аналогічна картина відбувається із двома спорідненими генами, що відповідають за характер поверхні насіння. Один зумовлює гладеньку поверхню, інший у зморшках. Через багато поколінь поява у насіння однієї з цих поверхонь також наблизиться до ½.

            Якщо ж нас цікавить сполучення у насіння певного кольору і з певним типом поверхні, то відповідні ймовірності слід перемножити: ймовірність появи насіння зеленого кольору з гладенькою поверхнею дорівнює ймовірності появи насіння зеленого кольору із зморшкуватою поверхнею, дорівнює ймовірності появи жовтого насіння з гладенькою поверхнею, дорівнює ймовірності появи насіння жовтого кольору із зморшкуватою поверхнею і дорівнює ¼.

            Наведена вище передача спадковості нащадкам нагадує підкидання монети: герб, чи решка. Саме ця аналогія дозволяє запропонувати просту математичну модель утворення геному людини. Два споріднених гена у спарених хромосомах можна розглядати як одну сутність, що може перебувати у двох станах – домінантному і рецесивному. Оскільки генів, що відповідають за певну характеристику людини, наприклад за її інтелект, багато ймовірність будь-якого їх набору визначається розподілом Бернуллі, що описує послідовність незалежних випробувань (генів)  з двома наслідками (домінантний або рецесивний стан). Припустимо, що домінантний стан гена сприяє геніальності, а рецесивний дебільності, тоді ймовірності появи як геніїв, так і дебілів будуть надзвичайно малими і рівними. Переважна більшість нащадків буде з пересічними інтелектуальними даними. Саме ймовірність появи пересічної людини буде максимальною. Оскільки, як вже зазначалось вище, мова йде про тисячі генів, що відповідають за інтелектуальний рівень людини, то дискретний розподіл ймовірностей з високою точністю можна замінити неперервним. І тут, відповідно до локальної або інтегральної теорем Муавра-Лапласа, розподіл Бернуллі переходить у нормальний розподіл або розподіл Гауса. Графік нормального розподілу нагадує церковний дзвін або скіфський курган з максимальною висотою у середній частині – люди з пересічним інтелектом і мінімальною висотою на краях – люди з надзвичайно високим або надзвичайно низьким інтелектом.

            А якщо мова йде не про інтелект, а про іншу характеристику людини? Відповідь така. Всі спадкові характеристики людини розподілені відповідно до розподілу Бернуллі. Якщо за дану характеристику людини відповідає достатньо велика кількість генів, а так є у більшості випадків, то ці характеристики також будуть описуватись нормальним законом. Саме цей закон описує агресивність людей, любов до грошей, прагнення домінування над іншими людьми тощо. От вам і пояснення того, що ми бачимо навкруги. Зокрема, що дивного у тому, що і багатство, і влада розподілені між людьми за нормальним законом?

 

Малюнок. Графік густини нормального розподілу.  Якщо по горизонтальній осі відкласти інтелектуальний рівень людини, то 68% людей матимуть середній рівень здібностей, 13.59% вище середнього, 13.59% нижче середнього, 2.14% можна назвати інтелектуалами, 2.14% можна назвати розумово відсталими.

 

            Отже нерівність за всіма характеристиками особи закладена від самого її народження. Примусити людей стати однаковими: за способом життя, манерою поведінки, за світоглядом тощо можна лише в умовах тоталітарного режиму. Це і було продемонстровано наочно в умовах Радянського союзу часів більшовизму-сталінізму. Але і тут існувала особлива категорія людей, якої більшість обмежень тоталітарної системи не стосувались. Природа дає таким режимам невеликий термін для існування. Сам факт їх існування потрібен лише для того,на мою думку, щоб показати світу, що так жити не можна. Тоталітаризм прирікає людину  на бездіяльність у сенсі її природного потенціалу, а все суспільство на смерть через недієздатність створеного устрою.

            Природа заклала неоднаковість, нерівність у все, що вона реалізує у світі живих створінь. Ця нерівність і зумовлює розвиток всього живого від найпростіших і не досконалих форм до все складніших і досконаліших. Життя є боротьбою, життя є змаганням за досягнення найкращих результатів у всіх сферах життя людини на планеті. Не боротись з нерівністю (неоднаковістю) людей, а використовувати її з користю для всієї людської спільноти – така моя думка. Одна людина не може мати переваги за всіма важливими для суспільства якостями. Шукай ту сферу діяльності, де саме ти маєш такі переваги перед іншими, і досягай найвищих і корисних для суспільства результатів. Ось до чого підштовхує природа людину – до активної життєвої позиції. А така можливість у людей зйавляється лише у суспільстві з високім рівнем особистої свободи. Такий висновок - це вирок усім лівим ідеологіям, які панують у сучасному світі і несуть смерть і недолю населенню Землі. Недолю, у першу чергу, через неможливість людей реалізувати свою активну життєву позицію, обрати свою долю, а не слідувати навйазаному згори стандарту. Суть цих ідеологій можна передати одним реченням – зробити усіх людей рівними у сенсі однаковості, правда самі проповідники цих ідеологій виносять себе за дужки і не планують розділити долю решти людства в умовах перемоги своїх ідей. Так було в Радянському союзі, так було в усьому світі. Так було і так буде. Життя у світі людей – це постійна боротьба, де програш означає смерть.

 Інші статті автора:

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

      Доктор фізико-математичних наук, професор,

      академік Академії наук вищої школи України

      Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Вибори рівноправні, чи вибори справедливі?

 

            Первісний мисливець вполював дичину і приніс її до своєї печери, де мешкали його родичі. Весь рід зібрався біля вогнища в очікуванні своєї долі здобичи. Кому найкращий шматочок мйаса? Ну, зрозуміло, мисливцю. І це справедливо. Тут члени роду не є рівноправними учасниками бенкету. Кожний отримаємо свою долю відповідно до свого статусу і це справедливо, хоча і не відповідає принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто ризикував своїм життям при полюванні, отримуває кращу частину здобичі.

            Бігуни під час змагань за різний час досягають фінішу. Як розподіляються нагороди між ними? А розподіляються відповідно до того, у якій послідовності вони перетнули фінішну пряму. Це справедливо, але протирічить принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто доклав більше зусиль для перемоги у змаганнях, отримує і вищу винагороду.

            Збори акціонерів акціонерної компанії вирішують важливі для неї питання. Вирішують шляхом голосування. За яким принципом? Одна людина – один голос? Ні, кожний учасник зборів має кількість голосів, пропорційну його частці у капіталі компанії. І це справедливо, пле протирічить принципу рівноправності. А якби ми тут відкинули принцип справедливості на користь принципу рівноправності? То така компанія довго б не проіснувала. А у чому тут полягає принцип справедливості? У тому, що той, хто більше ризикує своїм капіталом, той пропорційно має більшу вагу при голосуванні.

            Візьмемо армію. Якби командира взводу обирали шляхом рівноправного голосування рядових цього взводу, командира дивізії шляхом рівноправного голосування солдатів і офіцерів дивізії  тощо, то чи була б така армія ефективною на полі бою? Це легко перевірити. І в історії людства такі перевірки відбувались регулярно. Ефективність підбору кадрів перевіряється у першому ж бої. Досвід нескінченої війни, яку людство веде саме з собою, свідчить, що обирати керівні кадри слід за законом справедливості, а не за законом рівноправності. А справедливість, як виявляється, на пряму повйазана з кількістю зірочок на погонах. Чим їх більше, тим більшим є вплив такого офіцера на кадрові рішення.

            Подібних прикладів можна навести багато, але і наведені приклади дозволяють зробити узагальнення – що таке справедливість. На мою думку справедливість – це право мати винагороду, пропорційну твоєму внеску у досягнутий результат.

            Кожна держава – це акціонерна компанія, акціонерами якої є громадяни цієї держави, це їх спільна справа і це їх спільна відповідальність. Одні родини мають багато дітей, забезпечуючи своєму народу і своій державі майбутнє, інші не мають дітей взагалі, що позбавляє народ і державу майбутнього. Одні воювали за свободу і незалежність своєї нації, а дехто навіть віддав своє життя в імйа існування своєї держави, інші ховались від призову в армію або навіть втекли за кордон. Одні все життя працювали за малу платню і сплачували мінімальні податки в бюджет держави, інші мали великі доходи і сплачували великі податки. А у держави практично немає інших грошей, крім тих якими діляться з нею через податки її громадяни. Цей перелік різного ставлення громадян до своєї держави і своєї нації можна продовжити. І скрізь ми бачимо неоднаковий внесок громадян у загальну справу – розбудову власної держави.

            Загальними зборами акціонерної компанії під назвою держава є вибори у її керівні органи: президентські і парламентські. Чому на зборах цієї акціонерної компанії голосування здійснюється за принципом одна людина – один голос? Чи не є це головною причиною низької ефективності державного апарату управління, причиною багатьох економічних і політичних криз? У разі звичайної акціонерної компанії таке пояснення було б абсолютно очевидним.

            Так що, принципу рівноправності немає місця в житті людства? На мою думку має. Має як стартова умова. Рівність всіх перед законом не варто відміняти.  Але зверніть увагу. Тут рівність є лише стартовою умовою. Далі йде складний процес судочинства, який передбачає змагальність обвинувачення і захисту, нагляд суддів за дотримання букви законів і, нарешті, винесення вироку на основі рішення більшості присяжних. Вся ця процедура якраз і потрібна, щоб зважити всі обставини злочину, знайти обтяжуючі і полегшуючі обставини і винести справедливе рішення. У висліді цієї складної судової процедури якраз і можливе різне покарання за формально один і той же. То чому ж суд приймає рішення за принципом справедливості, а ми обираємо керівні органи держави за принципом рівності? Невже доля однієї, звинуваченої у злочині людини, важливіша за долю нації і держави?

            Я пропоную таку процедур виборів до органів державного управління.

            1.Всі мешканці країни мають право при голосуванні на один голос, включно з дітьми. До їх повноліття це право реалізується їх батьками. Це підніме статус багатодітних родин у суспільстві і їх вплив на державну політику. Саме багатодітні родини забезпечують майбутнє нації і держави і саме вони мають максимально впливати на прийняття державних рішень.

            2.Ті, хто захищає, чи захищав Україну на полі бою, мають право на додатковий голос на всіх виборах. Голоси тих, хто загинув, переходять їх батькам або дітям. Ті, хто ховається від призову або тікає за кордон, мають позбавлятись права голосу принаймні на 10 років.

            3.Ті, хто сплачує податки, мають отримати додаткові голоси, пропорційні їх внеску у бюджет держави. Для того, щоб розрив між бідними і багатими не був надто високим, доцільно використовувати логарифмічну шкалу.

            Подібних пунктів може бути більше або менше. Суть не у конкретних пропозиціях, а у самій їх суті. Слід відступити від принципу одна людина – один голос. Те, як спритно політики всього світу користуються довірливістю і некомпетентністю своїх виборці, свідчить про хибність цього принципу. Некомпетентність конкретної людини – це її власна справа, власна біда. Некомпетентність або непорядність обраної нею влади – це біда всієї нації. Я виступаю за справедливість проти механічного, формального розуміння рівності. Збільшити роль успішних, важливих для нації людей. Від цього виграють всі.

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/