Напередодні Альтернативний погляд на Другу світову війну (Чорноморські новини - 2021 рік / № 86-87 (22305-22306) четвер-субота 28-30 жовтня 2021 року)

 

2021 рік / № 86-87 (22305-22306) четвер-субота 28-30 жовтня 2021 року

    Кожна велика війна починається за десятки років до першого пострілу.

    «Ми склали документ, що гарантує початок війни через 20 років… Коли висуваєш умови, які народ (Німеччини — В.Ш.) не здатен виконати, то примушуєш протилежну сторону або порушити домовленість, або почати війну». Цей прогноз надалі здійснився з точністю до одного року, але локомотивом нової Великої війни стала не Німеччина.

Пакт Молотова Рібентропа, що зробив Другу світову війну неминучою

    Наведене висловлювання належить одному з авторів Версальського договору Ллойду Джорджу. Це один з видатних політиків Великої Британії всіх часів і прем’єр-міністр країни у часи підписання Версальського мирного договору. Цей договір не відповідав його переконанням, але не він грав першої скрипки серед тих, хто вирішував долю Німеччини. Велика Британія була переможцем у Першій світовій війні суто формально. Вона зіграла внічию, залишивши недоторканною свою імперію, однак істотно виснаживши ресурси. Справжнім переможцем були Сполучені Штати Америки. Вони теж формально нібито нічого не виграли, проте вперше відчули свій вирішальний вплив на світові події і наче провели генеральну репетицію перед остаточним захопленням верхньої сходинки світової піраміди влади.

    Сполучені Штати вступили у війну приблизно за рік до її завершення на боці Антанти. Вони жодним чином не були ініціаторами війни. Але саме їх промисловий і фінансовий потенціал відіграв вирішальну роль у перемозі Антанти. Розуміючи, що війна неминуча, ще у 1913 році у США для максимальної консолідації всіх фінансових ресурсів держави був створений центральний банк — Федеральна резервна система. Саме цей банк надалі здійснював емісію доларів у країні. Його унікальність серед центральних банків інших провідних держав світу полягала у тому, що він був приватним. Контрольним пакетом у момент створення володіла найбільша фінансова сила тодішнього світу — Ротшильди (нині цей контрольний пакет належить Рокфеллерам).

    Ротшильди були провідною фінансовою силою у багатьох країнах Європи, найбільше — у Великій Британії. Ефективне функціонування Британської колоніальної імперії значною мірою завдячувалося саме Ротшильдам. На початку ХХ сторіччя британський фунт-стерлінгів був засобом міжнародних платежів. Який був сенс Ротшильдам ініціювати створення конкуруючого фінансового центру у Сполучених Штатах і, відповідно, підсилювати конкуруючу валюту? Сенс був. Фунт стерлінгів друкувався казначейством Великої Британії та обслуговував інтереси цієї країни. Долар з моменту створення Федеральної резервної системи друкувався приватним банком.

Федеральна резервна система

    Фактично із створенням на території Сполучених Штатів Федеральної резервної системи на світовій арені з’явився новий самостійний інтернаціональний гравець, не тотожний США, хоча саме він відповідав за емісію національних грошей країни. Головним інтересом цього гравця було зробити долар засобом міжнародних платежів. Це дозволило б певній групі банкірів впливати на економічні процеси у всьому світі.

Наскільки це вигідно? Припустимо, ви монопольно забезпечуєте світ грошима. Припустимо далі, що товарообіг країн світу зріс на 10%. Для забезпечення міжнародної торгівлі за стабільними цінами потрібно приблизно на 10% збільшити грошову масу. Ви створюєте ці гроші і впроваджуєте їх у міжнародний обіг. Як впроваджуєте? Видаєте іншим державам кредити на цю суму або купуєте товари за кордоном. У будь-якому разі ви обмінюєте універсальний еквівалент вартості на саму вартість — на реальні ресурси.

    Наскільки це вигідно країні, від імені якої друкуються ці гроші? На перший погляд, начебто вигідно, але, вивозячи за межі держави гроші, ви завозите у державу товари на цю ж суму. Цим ви знищуєте власну промисловість. Звідси — спад виробництва, безробіття, соціальна напруга і маса інших проблем. Отже, експорт грошей вигідний банкірам, але не вигідний промисловцям. Коли міжнародні гроші друкує держава, то вона шукає компромісу між усіма силами, задіяними в економіці країни. Коли ж гроші друкують приватні банкіри, то в першу чергу беруться до уваги їхні інтереси.

    До вершин світової влади прагнула і Німеччина. Величезні досягнення у всіх сферах людської діяльності — культура, наука, технології — робили її лідером у всіх цих царинах. Однак вона пізно консолідувалася в окрему державу, коли весь світ уже був поділений між старшими за віком державами.

    Ще одним гравцем на міжнародній арені був сіонізм. Єврейський народ, розкиданий по всьому світу, прагнув створити власну державу. У тодішньому світі потужних імперій це було неможливо. Як висловився один з авторитетних діячів сіонізму: «У єврейської держави є шанси постати лише у разі, якщо провідні світові країни будуть послаблені взаємною війною». Подібні надії мали й багато інших народів, включно з українцями, що входили до складу, наприклад, Австро-Угорської чи Московської імперій.

    Перевага євреїв перед іншими недержавними народами полягала в тому, що за ними стояв колосальний фінансовий капітал, зосереджений у руках єврейських банкірів. Це десятки відомих прізвищ: Ротшильди, Опенгеймери, Шифи та ін.

    Найдивовижнішою особою у цьому довгому списку я вважаю Бернарда Баруха. Почавши свою фінансову кар’єру з нульовим капіталом, він залишив після себе (1965-й) трильйон доларів. Значно багатшими були Ротшильди, але їхнє багатство створювалося багатьма поколіннями й належало кільком гілкам їхньої великої родини. Багатшими були й Рокфеллери — німці за походженням, але тут та сама історія. Не кожні гроші є владою, але їх можна конвертувати у владу. Бернарду Баруху це вдалося. У 1912 році своїми грошима (50 тисяч доларів) він підтримав Вудро Вільсона на президентських виборах у Сполучених Штатах. Як подяку за це Вільсон під час Першої світової війни призначив його головою Військово-промислового комітету, через який фінансувалися військові витрати країни. Після закінчення війни Барух став економічним радником Вудро Вільсона, а також наступних американських президентів — Воррена Гардінга, Герберта Гувера, Франкліна Рузвельта, Гаррі Трумена.

    Вразливим місцем сіонізму було те, що у світі не було території з компактним проживанням євреїв, на яку вони могли б спиратися, як на свою історичну батьківщину. У всіх інших недержавних народів такі території були.

    Незмінним борцем за світове панування завжди була Московська імперія. Не маючи фінансової, промислової чи культурної потуги, рівної з можливостями інших провідних країн світу, Московія прагнула до світового панування через безмежне розширення своїх кордонів. Починаючи зі свого статусу улусу Золотої Орди, вона спочатку заволоділа всією спадщиною імперії Чингісхана, далі — спадком Давньої Русі (України), далі була Річ Посполита. На початку ХХ століття дійшла черга до спадку Візантійської імперії — проливів Босфор і Дарданелли разом із Константинополем (Стамбулом). Московія завжди розпочинала загарбницькі війни при першій-ліпшій нагоді й такою залишається дотепер. Зазвичай нагодою для війни ставала суттєва військова перевага Московії над потенційними жертвами агресії.

    Об’єктивні передумови для Великої війни склалися на початку ХХ сторіччя, і війна почалася. Постріл у Сараєво, що обірвав життя спадкоємця престолу Австро-Угорської імперії, був не більше, ніж приводом. Якби не ця, то була б якась інша подія.

    Кривавою була Перша світова війна. Приблизно 10 мільйонів життів коштувала вона світу. Європа захлинулася кров’ю своїх громадян. Через поразку від німецької армії, прискорену революцією у Московії, остання вибула з війни. Через рік революція в Німеччині унеможливила її перемогу на Західному фронті. Після цього війна швидко закінчилася поразкою Німеччини — поразкою, яка не була результатом воєнної поразки, а лише результатом дії політичних чинників. Дивним чином уся відповідальність за цю війну була покладена саме на Німеччину. Умови мирного договору були не сумісними з можливістю навіть біологічного існування німецького народу. Повоєнні роки у Німеччині добре описані у романах Еріха Марії Ремарка.

Але єдиним винуватцем зробили Німеччину

    Зауважимо, що серед наслідків Великої війни були й позитивні. Незалежність отримала ціла низка країн: Фінляндія, Литва, Естонія, Латвія, Польща, Угорщина, Чехословаччина. Іншим недержавним народам, включно з українцями, слід було чекати наступної Великої війни для нової спроби реалізації своєї державності.

    Після завершення світової війни жодна країна Європи, крім однієї, не хотіла нової. Цією однією країною була Московія. Після 1918 року Європа поволі поверталася до мирного життя. Продовжувала воювати лише одна країна — Московія. За відсутністю зовнішнього ворога вона воювала сама з собою. Це була так звана громадянська війна. Кількість жертв цієї внутрішньої війни врешті перевищила загальну кількість загиблих у Першій світовій. До 1920-го освічена частина Московської імперії була або винищена, або витіснена за кордон. Війна мала б припинитися, але не припинилася. Гасло «Даєш світову революцію!», тобто даєш нову світову війну, спрямувало не вгамовану попередньою різаниною чернь до зовнішньої експансії. Тільки мужність і героїзм поляків, які розбили більшовицькі орди на підступах до Варшави, зупинили на деякий час цю експансію до Європи. Воювати все ще хотілося, але не було чим. Потрібна була зброя, багато сучасної зброї, а насамперед — заводи для її виготовлення, заводи, яких імперія не мала. Зате імперія мала нафту. До половини тодішнього світового видобутку нафти (приблизно 10 млн. тонн) видобувалося у Баку.

Карта розміщення концтаборів системи ГУЛАГ  (СРСР) На цьому фоні система німецьких концтаборів виглядає дужу скромно

    Московія на певний час відклала війну почала індустріалізацію. Рокфеллери — головні гравці на світовому нафтовому ринку — стали першими потужними інвесторами цієї індустріалізації. Їхній інтерес полягав у бакинській нафті. Вони отримали право її продажу на світовому ринку. Експортний нафтовий потік з Московії стрімко наростав — відкривалися та освоювалися нові й нові нафтові родовища у різних кінцях імперії. У Московії була мета і були засоби для її досягнення. Конкретний постачальник економічних послуг тут грав другорядну роль. Прості оцінки показують, що прибутки Радянського Союзу від продажу нафти у десятки разів перевищували прибутки від продажу зерна. Так, у найтрагічнішому для українців 1933 році за кордон був проданий лише 1 млн тонн зерна. Українці помирали мільйонами не тому, що помилково вивезли за кордон цей мільйон тонн зерна, а цей мільйон тонн вивезли спеціально для того, щоб мільйони українців померли з голоду. У Голодомору в Україні та Казахстані було інше — позаекономічне — призначення.

Претензії на світове панування відображені у самому гербі СРСР

    Не обійшлося тут і без Федеральної резервної системи. Від початку 1920-х років остання стрімко збільшувала обсяг грошової маси у країні, видаючи багато дешевих кредитів. І раптом грошова маса у США різко зменшилася через стрімке здорожчання кредитів. Який економічний процес запускає таке подорожчання?

    Розглянемо це на прикладі будівельної компанії. Стрімке подорожчання кредитів різко зменшує продаж збудованих квартир, оскільки значна їх частина купувалася у кредит. Зменшення продажу призводить до зниження цін. Зниження цін призводить до зменшення прибутку компанії. Але перед цим, у часи дешевих кредитів, компанія закупила у кредит обладнання і будівельні матеріали. Ці кредити потрібно повертати, а отриманого прибутку недостатньо. Компанія змушена брати новий, уже дорогий, кредит. Так запускається механізм банкрутства.

    І лавина банкрутств розпочалася. 28 жовтня 1929-го, на другому році першої у Радянському Союзі п’ятирічки, стався крах головної біржі Сполучених Штатів на Волл-стріт. Куди ділися гроші з внутрішнього обігу? Хоча платіжний баланс Радянського Союзу тих років ще й досі засекречений, наважуся припустити, що саме у кінці 1920-х СРСР були надані колосальні кредити. Стрімке падіння цін на обладнання і банкрутство цілої низки промислових підприємств внаслідок економічної кризи у США дозволило за безцінь скуповувати те обладнання. Безробіття серед технічного персоналу дозволило за безцінь наймати американських інженерів для проєктування та будівництва більш як 9000 середніх і великих підприємств на території Радянського Союзу. Вважаю, що Велика депресія у США та індустріалізація СРСР тісно пов’язані між собою. На те, що Федеральна резервна система була ініціатором цієї кризи, вказує і той факт, що жодний її акціонер не постраждав. Більше того, Бернард Барух, щоб показати могутність системи, запросив майбутнього прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля на біржу Нью-Йорка саме в день біржового краху, про який він, очевидно, знав наперед.

Безробіття у США під час депресії

    На мою думку, Велика депресія у Сполучених Штатах була революцією групи банкірів задля захоплення влади. Велика депресія дозволила досягти таких цілей:

1) банкрутства більшості незалежних дрібних і середніх банків, тобто консолідації фінансових ресурсів країни у руках небагатьох банкірів;

2) витіснення з ключових позицій в економіці країни представників промислового капіталу. Навіть знаменитий підприємець Генріх Форд мало не збанкрутував під час цієї кризи. Зауважимо, що ХІХ сторіччя у Сполучених Штатах було сторіччям промисловців;

3) на фоні економічної та політичної нестабільності привести до влади в країні «свого» президента. Ним став Франклін Рузвельт. Фізична слабкість — паралізовані ноги — лише збільшувала його керованість. Саме керованість Франкліна Рузвельта з боку фінансового олігархату дозволила йому, всупереч американській конституції, обіймати посаду президента чотири рази поспіль;

4) нова економічна політика, проголошена Франкліном Рузвельтом, означала великі державні інвестиції в економіку країни. Кінцевим пунктом призначення цих капіталовкладень був переважно військово-промисловий комплекс. Тобто Сполучені Штати хотіли повторити сценарій Першої світової війни, краще підготувавшись до нього у військовому сенсі;

5) у найтрагічнішому для українців 1933 році уряд Франкліна Рузвельта визнав СРСР, що потрібно було для ефективнішого забезпечення економічної співпраці з ним. Засоби масової інформації США, та інших країн, де їх можна було контролювати, придушували всі намагання чесних людей донести до міжнародної громадськості правду про геноцид українців і казахів;

6) провідні банки США отримали колосальні прибутки за рахунок величезних кредитів, наданих Радянському Союзу.

    Стрімке наростання військового потенціалу на тлі агресивної зовнішньої й антилюдської внутрішньої полі-тики СРСР створювало реальну небезпеку існуванню всіх без винятку європейських держав. Попри своє небажання, вони змушені були також розпочати реалізацію програми озброєння. Але й цього було замало.

    Радянський Союз створив міжнародну терористичну організацію під назвою Комінтерн. У кожній європейській країні існувала гілка цієї організації. Метою Комінтерну було силове захоплення політичної влади у відповідних країнах. Ідеї більшовизму, що оволоділи черню Московії, швидко поширювалися серед черні європейських держав. На відміну від СРСР, де чернь досягла своєї критичної маси, потрібної для насильницького захоплення політичної влади, в країнах Європи такої критичної маси ще не було, але Велика депресія сприяла пролетаризації населення Європи і досягнення такої критичної маси було лише питанням часу.

    Ідеям більшовизму можна було протиставити лише співмірні за силою ідеї. Суть більшовизму в тому, щоб відібрати і поділити, чого цілком достатньо для черні. Захід Європи відрізнявся від її Сходу наявністю значного прошарку представників середнього класу. Ідеї черні його не надихали, а от ідеї національної гідності, честі цілком відповідали його менталітету. Тому практично в усіх європейських країнах — Іспанії, Португалії, Італії, Великій Британії, Німеччині, Австрії, Румунії, Угорщині, Хорватії, Словаччині тощо — пожвавилися націоналістичні рухи. І саме на ці рухи зробили ставку тверезі ділові кола Європи та світу. Націоналісти країн Європи отримали необхідну їм матеріальну підтримку. Рокфеллери завжди пам’ятали про своє німецьке походження. Хоча у Німеччини не було нафти, яка могла б їх зацікавити, вони надали колосальну допомогу відновленню її економіки.

Мета комінтерну - знишення світової цивілізації

    Найуспішнішими у справі національної консолідації були Італія та Німеччина. У Німеччини, крім страху перед воєнною експансією Радянського Союзу, потужним чинником зовнішньої політики було національне приниження за наслідками Першої світової війни. Більшовицький ідеологічний наступ на Європу був зупинений, але військова загроза з боку Радянського Союзу наростала. І почалося військове переозброєння більшості країн Європи. Гонка озброєнь — це, найчастіше, предтеча війни. Війна зазвичай починається тоді, коли найагресивніший учасник цієї гонки досягає піку своєї готовності. Такого піку першим досяг СРСР, оскільки першим почав переозброєння. У червні 1941 року ще не пролунав жоден постріл, але в усій країні вже розпочався рух. З усіх куточків Радянського Союзу у бік захід-ного кордону потягнулися ешелони з військами. Назад вони вже не повернулися. Ще не пролунав жоден постріл, а нова Велика війна вже фактично розпочалася. Чий буде цей перший постріл — уже не мало жодного значення.

Радянські війська на марші

    І ми повертаємося до цитованого вище висловлювання Ллойда Джорджа. Чому двадцять років? Бо стільки років потрібно для переозброєння головного агресора і втягнення у гонку озброєнь інших потенційних учасників війни.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук,
професор.

Поляк, що звеличив українську мову (Чорноморські новини - 2021 рік / № 62-63 (22281-22282) четвер-субота 5-7 серпня 2021 року)

 

https://chornomorka.com/archive/22281-22282/a-15312.html

У 1879 році з’явилася наукова стаття Михайла Красуського «Давність української мови». Із зрозумілих причин вийшла вона мовою російською. Стаття революційна. Вона ламала всі стереотипи тих, як і теперішніх, часів. Ось деякі цитати з цієї великої за обсягом праці.

«Займаючись довший час порівняльним аналізом арійських мов, я прийшов до висновку, що укра-їнська мова є старшою не лише за усі слов’янські, не виключаючи й так звану старослов’янську (церковнослов’янську), але й за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські». (Старослов’янська мова виникла з потреб поширення та зміцнення християнської віри й богослужіння серед давніх слов’ян. У 60-х роках ІХ сторіччя у Константинополі слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій з цією метою створили першу слов’янську літературну мову на основі рідного їм солунсько-македонського діалекту староболгарської мови. — М.Ф. Станівський. Старослов’янська мова, Київ, Вища школа, 1983).

«… останнім часом закордонні вчені почали переконуватися, що колискою арійських племен не була Середня Азія, а так звана Сарматська долина (степова частина території нинішньої України)».

«Коли вже переконалися, що українське слово зробилося надбанням багатьох народів, навіть не арійських, то, зрозуміло, що й первісна слов’янська (українська) цивілізація, звичаї, закони та реліґія слугували зразком для інших».

«Взагалі відомо, що цивілізація сильно впливає на псування та зміну початкових мовних форм, тому французи та італійці вже не розуміють латини, а німці — готської мови. Таким чином, і давня індійська цивілізація з первинної мови виробила санскрит, котрий вже зовсім не вважається, як раніше, «батьком» усіх арійських мов. А позаяк культура мало вплинула на українську мову, то не дивно, що вона збереглася краще, ніж інші». (Нагадаємо про численні заборони в Російській імперії на використання української мови у ХІХ сторіччі у різних сферах життя українців).

«Говори диких людей змінюються протягом кількох поколінь, мова ж українців, хоча також не зовсім у первинній формі, стоїть досьогодні твердо, наче непохитна скеля».

У статті вчений доводив прадавність української мови, вдаючись до з’ясування етимології поширених слів. Десять найважливіших мов людства використав Михайло Красуський для свого порівняльного аналізу, хоча знав він їх набагато більше.

Ким же був М. Красуський? В українському і навіть польському інтернеті майже нема інформації про нього. Народився у Польщі, працював викладачем Одеського університету. Оце й усе. Мало відомо не тому, що інформація відсутня або засекречена, а тому, що ніхто не спромігся попрацювати в архівах університету. Не відомий навіть його викладацький і науковий статус.

А чи мала його ґрунтовна праця великий резонанс у науковому світі сучасної України, про радянські часи я вже й не кажу? Ні, не мала. Багатьом не подобалася ця революційна теорія щодо статусу української мови. Можна було б її спростувати або розвинути далі. Але для цього слід було б знати принаймні тих десять мов, які у своєму порівняльному аналізі використав М. Красуський. Поки що серед фахових мово-знавців не знайшлося сміливців, щоб спростувати або підтвердити його концепцію.

* Примітка. Не маючи даних щодо формули крові для білорусів, ми взяли для них результат, що відповідає литовцям. Оскільки білоруси є результатом етнічної взаємодії українців і литовців, то насправді білоруси за формулою крові мають бути ближчими до українців, ніж литовці.

У цій статті я насмілився зробити маленький крок на користь теорії Михайла Красуського.

У мовознавстві існує теорія, що мова, яка виходить за межі свого первинного ареалу існування і стає надбанням інших народів, втрачає у довжині слів. Саме цю теорію я використав для перевірки концепції М. Красуського. Для цього я розглянув народи, що є або близькими, або не дуже далекими родичами українців і, одночасно, розмовляють слов’янськими мовами. Таких народів виявилося 10. Тобто можна говорити про одночасну мовну і кровну спорідненість цих народів з українцями. Далі я взяв свою книжку «Україна — це ми» (Одеса. ВМВ. 2014. 120 с.) і сформував з тексту цієї книжки один суцільний абзац без ілюстрацій, заголовків і червоних рядків обсягом 100 сторінок. Потім за допомогою інтернет-перекладача переклав цей текст мовами названих вище народів.

Як і слід було очікувати, відповідно до концепції Михайла Красуського, список мов очолила українська. Переклади мого тексту всіма іншими мовами виявилися коротшими, ніж український оригінал. Найближчими за обсягом перекладу стали македонська і болгарська мови, тобто ті, що лягли в основу старослов’янської мови (македонський діалект староболгарської мови). Цікаво, що за формулою крові саме македонці є близькими родичами українців — третя позиція, на відміну від болгар, які є не дуже далекими родичами українців — вісімнадцята позиція, а це ще раз засвідчує те, що близькість мов не є свідченням близької кровної спорідненості. Тут можливі два пояснення: або старослов’янська мова найбільше з усіх інших слов’янських вплинула саме на українську, або старослов’янська мова насправді творилася на основі праукраїнської, яка в ті давні часи була мовою і македонців, і болгар.

Оскільки переклад на македонську мову є коротшим за український оригінал, то це аргумент на користь того, що первинною є саме українська мова.

Ще один аргумент. Білоруська мова була такою ж гнобленою у Російській імперії, як і українська. Православна церква відігравала у культурному житті Білорусі таку ж роль, як і в Україні, проте білоруська мова стоїть від української набагато далі, ніж македонська і болгарська. Отже, справа не в церкві. Православні серби, наші найближчі родичі за формулою крові, живуть поряд з православними македонцями, але їхня мова розташовується у таблиці ще далі від української, ніж білоруська. А от боснійці та хорвати, тобто мусульмани і християни, що живуть поряд і також є нашими найближчими родичами за рівнем спорідненості з українською, є рівно-правними.

Мій висновок такий: на мову народу, для якого вона є по-справжньому рідною, релігія впливає дуже мало. Тому, на мою думку, нема підстав вважати, що старослов’янська мова якось особливо вплинула саме на українську і через це ці дві мови є такими близькими.

Але є один народ, що жодним чином за формулою крові не є нашим близьким чи не дуже далеким родичем, швидше — населення однієї країни, де церква відіграла вирішальну роль у творенні його мови. Я маю на увазі населення Російської Федерації.

У далекі часи початку Нової ери на території межиріччя Волги та Оки — етнічного казана, з якого пізніше постала Московія, що у 1721-у перейменувала себе у Російську імперію, проживала група угро-фінських племен. Ці племена не мали писемності. Хтось мав її до них принести. Варіантів для них було два: Рим — латинська абетка і, відповідно, мова та Візантія — старослов’янська абетка і, відповідно, мова. Доля цих племен склалася так, що разом з християнством до них була занесена саме старослов’янська писемна мова. Вона на короткий час стала і мовою державного управління, яке неможливе без писемної мови. Майже на самому початку цей процес мовної слов’янізації угрофінських племен перервала навала Орди. Орда принесла із собою як мову державного управління уйгурську. Проте, залишивши недоторканим християнство у нових завойованих областях, Орда залишила старослов’янській мові шанс на відродження і як мови державного управління. І старослов’янська, й уйгурська мови були чужими для місцевого населення. Але старослов’янська прийшла раніше і вже у певній мірі вкоренилася в різних сферах життя угро-фінських племен. Служителів релігійного культу було більше, ніж чиновників. При церквах і монастирях були школи, що навчали молодь саме старослов’янської мови. І святі отці врешті перемогли, коли Орда почала занепадати. Старослов’янська мова залишилася єдиним мовним еталоном на тих землях і стартовим майданчиком для повернення старослов’янської мови у сферу державного управління. Тому, врешті-решт, мова Московії, Російської імперії, Російської Федерації і виявилась дуже близькою до старослов’янської. Відстань від неї до македонської і болгарської така ж, як і для української, хоча між собою українська і російська суттєво відрізняються.

Моя думка про цю обставину така: близькість української і македонської з болгарською мовами існувала від моменту їх зародження, близькість російської з тими ж мовами виникла штучно, через використання протягом сотень років старослов’янської мови в якості мовного зразка на території Московії.

Висновки:

1. Усі слов’янські народи, крім російського, є близькими або не дуже далекими родичами українців.

2. Теза Михайла Красуського про те, що українська мова найстарша серед слов’янських мов цілком узгоджується з тим, що обсяг україн-ського тексту зменшується при перекладі його на всі інші слов’янські мови.

3. Концепція Михайла Красуського заслуговує на серйозну наукову увагу і перевірку за всіма сучасними можливостями мовознавства. Після цієї статті слід поставити не крапку в дослідженні проблеми, а кому.

Закликаю науковців надати належну шану видатному польському досліднику Михайлові Красуському. Чех Вікентій Хвойка відкрив для нас та світу етнічні й культурні корені українського народу (трипільська культура), поляк Михайло Красуський відкрив для нас і світу велич нашої мови.

Ми маємо бути вдячними нашим кровним братам-слов’янам за те добро, що вони зробили для нас. Час і нам самим зробити для себе щось справді величне, не забуваючи і про наших славних братів. Ми у боргу перед ними. Особливо ми у боргу перед великим польським народом. Сотні років ми намагалися зруйнувати його державу, не вміючи побудувати власну, і врешті стали будівельним матеріалом для найкривавішої імперії сучасного світу.

Етнічні слов’янські держави — один народ. Разом ми переможемо нашого споконвічного ворога.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук, професор.

Ентропія і європейська ідентичність (Чорноморські новини - 2021 рік / № 60-961 (22279-22280) четвер-субота 29-31 липня 2021 року)

 

https://chornomorka.com/archive/22279-22280/a-15296.html

За висловом президента однієї дуже «дружньої» до України держави: «Українці і росіяни — один народ». Мета цієї статті навести один з доказів прямо протилежного твердження.

Фізична величина ентропія вперше була введена в обіг німецьким фізиком Р. Клаузіусом у 1865 році й використана для опису термодина-мічних систем. Вона характеризує ступінь невпорядкованості, хаотичності, невизначеності стану системи у будь-якому сенсі. Якщо змішати два гази або дві рідини, то ентропія суміші перевищуватиме суму ентропій чистих компонент. Змішування підвищує ентропію. Згодом ентропія знайшла застосування у різних наукових сферах, зокрема в теорії інформації, для аналізу свободи виборів [1, 2]. У цій роботі ми застосуємо ентропію для аналізу взаємодії європейської та азійської цивілізацій.

Ентропія фізичної системи визначається через ймовірності, з якими реалізуються різні стани цієї системи. Коли йдеться про населення певної країни, то це частоти, з якими зустрічаються різні групи крові, а ми взяли до уваги вісім, з врахуванням резус-фактора. Якщо при визначенні цих частот вибірки створені за законами математичної статистики, то ці частоти можна вважати ймовірностями, які визначають етнічний стан населення тієї чи іншої країни.

У цій статті ми розглянули 106 країн світу [3]. Використані дані стосувалися населення цих країн. Лише у двох випадках, через їх надзвичайну актуальність, ми зробили виняток — це Україна і Російська Федерація. З населення України ми виключили росіян, а з населення Російської Федерації — українців. Деталі таких обчислень можна знайти у статтях [4 — 6].

Якщо відстань між точками восьмивимірного частотного простору, за осями якого відкладаються частоти груп крові, визначає рівень спорідненості різних народів, то ентропія такої властивості не має. Так, для одних і тих же частот груп крові, але по різному розподіленими між групами крові теоретично існує 8!= 4.032*10^4 країн, що характеризуються одним значенням ентропії, але різним розподілом тих самих частот між різними групами крові. Що ж тоді характеризує ентропія? Вона характеризує ступінь нерівномірності, з якою представлені різни групи крові у формулі крові населення даної країни. Ентропія досягатиме максимуму, якщо всі групи крові присутні однаково, і дорівнюватиме нулю, якщо у формулі крові є лише одна група, як це спостерігається у деяких етносів Центральної і Південної Америки, котрі довгий час існували майже в повній ізоляції від інших народів.

Якщо двом народам відповідають дві близько розташовані точки у восьмивимірному просторі частот, то ці народи безумовно є близькими родичами. У такому разі вони матимуть і близькі значення ентропій крові. А навпаки — не правильно. Якщо два народи мають близькі значення ентропії крові, то з цього ще не випливає їх спорідненість за формулою крові. Якщо ж два народи мають суттєво різні ентропії крові, то вони в принципі не можуть бути близькими родичами. Так це працює.

Результати розрахунків ентропії крові європейських народів наведені у таблиці.

  №    Країна     Ентропія крові

  1    Чилі            0.832

  2    Еквадор        1.224

  3    Перу            1.343

  4    Зімбабве        1.511

  5    Сальвадор        1.54

  6    Конго            1.583

  7    Колумбія        1.589

  8    Мексика        1.618

  9    Монголія        1.632

 53    Ісландія        2.083

 54    Португалія        2.086

 55    Бангладеш        2.089

 56    Індія            2.098

 57    Канада            2.113

 58    Італія            2.115

 59    Марокко        2.115

 60    Норвегія        2.121

 61    Нідерланди        2.122

 62    ОАЕ            2.125

 63    Ірландія        2.13

 64    Ефіопія            2.13

 65    Франція        2.171

 66    США            2.175

 67    Швейцарія        2.183

 68    Лівія            2.186

 69    Бельгія            2.212

 70    Австралія        2.217

 71    Іспанія            2.218

 72    Німеччина        2.226

 73    Люксембург        2.226

 74    Данія            2.229

 75    Ліван            2.23

 76    Ліхтенштейн        2.232

 77    Казахстан        2.238

 78    Бразилія        2.24

 79    Греція            2.249

 80    Нова Зеландія        2.256

 81    Велика Британія    2.26

 82    Пакистан        2.263

 83    Туреччина        2.265

 84    Ізраїль            2.275

 85    Україна (українці)    2.28

 86    Литва            2.286

 87    Швеція            2.296

 88    Іран            2.315

 89    Сербія            2.317

 90    Ірак            2.323

 91    Австрія        2.326

 92    Боснія і Герцеговина    2.329

 93    Хорватія        2.353

 94    Болгарія        2.36

 95    Естонія            2.374

 96    Фінляндія        2.375

 97    Румунія        2.378

 98    Північна Македонія    2.382

 99    Польща        2.395

100    Чеська Республіка    2.398

101    Словаччина        2.398

102    Латвія            2.414

103    Словенія        2.418

104    Молдова        2.434

105    Угорщина        2.455

106    Російська Федерація (без українців)   2.472

З таблиці видно, що найменше значення ентропії крові характерне для країн заходу Європи, а найбільше — сходу. Ця залежність не є монотонною, а швидше — тенденцією. Унікальністю європейської цивілізації, з точки зору формули крові, є висока концентрація другої групи крові. Якщо взяти до уваги другу групу з негативним резус-фактором, то список країн містить на початку винятково європейські країни і країни, створені європейцями. Якщо розглянути другу групу з позитивним резус-фактором, то до списку європейських країн потраплять Вірменія, Японія і дві африканські держави — колишні колонії Британії. При цьому при просуванні із заходу на схід Європи збільшується концентрація третьої і четвертої груп крові. Тобто при просуванні на схід концентрації різних груп крові прагнуть до вирівнювання, що і збільшує ентропію.

А що можна сказати про країни Азії? Чи є у їх формулі крові якась характерна риса? Виявляється, є — це висока концентрація третьої і четвертої груп крові. Важко щось конкретне сказати про генетичний вплив Європи на Азію, але про вплив Азії на Європу є багато свідчень у літописах. Великим степовим шляхом, що тягнеться від півночі Китаю до українських Карпат, упродовж тисячоліть хвиля за хвилею накочувалися кочові народи Азії на землеробське населення Європи. Чим далі вглиб Європи проникали азійські народи, тим вищою серед місцевого осілого населення ставала концентрація третьої і четвертої груп крові, а меншою — першої і другої. Саме ентропія крові підкреслює цю тенденцію до вирівнювання концентрацій різних груп у формулі крові європейських народів.

В окремому дослідженні [4-6] ми з’ясували найближчих родичів українців з-поміж народів Європи. Серед близьких родичів українців ми бачимо населення всіх країн Балканського півострова, що розмовляють слов’янськими мовами: сербів, боснійців, македонців, словенців, хорватів. Серед близьких родичів українців бачимо також литовців. Отже, Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське та інших земель, яке постало в тому числі і на українських землях після занепаду нашої давньої батьківщини-Русі під навалою Золотої орди, мало під собою і спільну етнічну основу. Серед наших близьких родичів бачимо і поляків. Це також свідчить про те, що об’єднання згодом Польщі і Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтського та інших земель у спільну державу — Річ Посполиту (Справа Загальна) — теж мало під собою потужну етнічну основу. Є тут також Австрія і Швеція. Серед близьких родичів українців і навіть серед не дуже далеких нема росіян.

Цікаво, що Україна в наведеній вище таблиці — не поряд з Московією, а точно в середині списку європейських країн. Для більшості наших східноєвропейських близьких родичів ентропія крові, тобто вплив Азії, є більшою, ніж для українців, хоча ці країни розташовані західніше України. Очевидно, що вплив Азії найбільше позначився на населенні двох країн — Російської Федерації та Угорщини. Саме для них ентропія крові є найвищою не лише серед європейських країн, а й серед усіх держав світу.

Висновки

1. Відносно малі значення ентропії крові характерні для країн, народи яких довгий час проживали ізольовано від інших народів. Найбільше таких країн у Центральній і Південній Америці. Це також стосується і країн, розташованих на островах та архипелагах.

2. Європейські країни і країни, створені європейцями, мають відносно високі значення етропії крові. Відкритість Європи до вторгнення кочових орд Азії і відкритість європейських країн від часів колоніальних завоювань могла б пояснити цей факт.

3. За ентропією крові Україна є типовою європейською країною з центральним розташуванням у списку за цим показником.

4. Російська Федерація й Угорщина є світовими лідерами за ентропією крові. За цим показником вони не є ні типово європейськими, ні типово азійськими країнами.

5. Велика різниця між ентропіями крові для українців і росіян однозначно свідчить про те, що ці два народи в принципі не можуть бути близькими родичами.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук, професор

Список літератури

1. Швець В.Т. Ентропія і вибори. Світогляд. — 2019. — №6. — С. 56—61.

2. Колективна монографія під редакцією С.В. Котлика. Інформаційні технології та автоматизація (Швець В.Т. Ентропія і вибори). — Одеса. Астропринт. — 2020, 246 с.

3. Blood type distribution by country.

https://en.wikipedia.org/wiki/Blood_type_distribution_by_country.

4. Швець В.Т. Формула крові і спорідненість народів. Народний оглядач. — 25.06.2021.

https://www.ar25.org/article/formula-krovi-i-sporidnenist-narodiv-doslidzhennya.html

5. Швець В.Т. Наше місце у світі. Формула крові. Бінтел — журнал геополітичної аналітики. — 2020. — №2. — С. 55—60.

6. Швець В.Т. Проста математична модель спорідненості народів. Наука в Південному регіоні України. Здобутки та перспективи розвитку. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Південного наукового центру НАН України і МОН України. 18 квітня 2021 року. — Одеса. — С. 51—54.

1933-й. Чому? (Чорноморські новини - 2020 рік / № 74 (22192) четвер 24 вересня 2020 року)

 

https://chornomorka.com/archive/22192/a-14369.html

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26

(Закінчення. Початок у номері за 17 вересня.)

Радянський Союз від початку базувався на тотальній брехні у всьому. Правдива інформація могла з’явитися лише в тому разі, якщо вона не зачіпала нічиїх інтересів. Може, ми знаємо сьогодні кількість загиблих з боку Радянського Союзу у Другій світовій війні? Сталін казав про 7 мільйонів, М.С. Хрущов — про 20 мільйонів, зараз найчастіше говорять про 27 мільйонів, а деякі експерти вже називають 41 мільйон. А чисельність населення сучасної Московії ми знаємо? Ви впевнені? Відомий історик, директор Центру руських досліджень Інституту фундаментальних і прикладних досліджень Московського гуманітарного університету А.І. Фурсов стверджує, що воно менше за 100 мільйонів… Отже, число у 7,417 мільйона осіб має бути збільшене приблизно на таке ж число, на яке результати другого перепису відрізнялися від результатів першого перепису, тобто приблизно на два мільйони. Але ж під час Голодомору в Україні шаленими темпами продовжувалася індустріалізація і сюди сотнями тисяч завозили робітників з Московії, а у вимерлі села — сотні тисяч селян з тієї ж Московії. Одне таке велике село я знаю особисто. А хіба постійний наплив прибульців з Московії не маскував вимирання корінного етносу? Звідки з’явилося на українській землі 20% етнічних московитів? Більшість з цих прибульців з’явилася саме в часи Голодомору або у висліді Голодомору. Саме тоді були закладені етнічні корені теперішніх подій на Донбасі. Там лінія фронту якраз відокремлює ту частину Донбасу, де етнічні московити становлять близько 50% місцевого населення, від тієї частини, де їх значно менше. Скільки додамо до попереднього числа жертв? Ну, нехай лише 1,5 мільйона осіб. Матимемо вже приблизно 11 мільйонів жертв.

У результаті Голодомору українців їхні етнічні території суттєво зменшилися. Натомість етнічні території московитів суттєво зросли. Тепер від московитів часто можна почути, що Донбас ніколи не був Україною. Насправді ж вони ще раз його завоювали у 1930 роки й одночасно заселили, перетворивши, значною мірою, на свою етнічну територію. Чим не мотив для Голодомору — розширення життєвого простору одного етносу за рахунок іншого? Гітлер багато говорив про розширення життєвого простору німецької нації. У висліді його діяльності цей життєвий простір істотно зменшився. Сталін жодного слова не сказав про розширення життєвого простору московитів. У висліді його діяльності цей життєвий простір суттєво зріс. Зауважу, що одночасно з Україною Голодомор відбувався і на території Казахстану. Там загинуло до половини казахів. Щоправда, у них забирали худобу, яка не мала жодного експортного потенціалу. Чи вписується це у викладену вище концепцію? Цілком. Україна заселялася прибульцями за свіжими слідами злочину, так, як тепер активно заселяється окупований Крим. Казахстан з об’є-ктивних причин чекав такої долі два десятки років. Освоєння цілинних земель — це і було відкладене в часі подальше розширення життєвого простору московитів.

І ще одне. Коли ми говоримо про Голодомор, слід розуміти, що у європейській частині Радянського Союзу він був спрямований винятково проти українців. Але українські села були не лише в Україні. Вони були на Кубані, Ставропіллі, Поволжі. Ці українці також не були обділені увагою влади. Мор був і на цих землях. Там, де українські села розташовувалися впереміш з московитськими, вимирали виключно українські. Щоб розділити такі села, розташовані поряд, часто використовувалися війська. Отже, слід говорити про Голодомор не тільки на території України, а про Голодомор українців на всій території Радянського Союзу в місцях їх компактного проживання. Додавши лише 1,5 мільйона втрат на цих землях, ми матимемо приблизно 12,5 мільйона жертв винятково серед українців. Такі втрати відповідають втратам населення України в часи Другої світової війни — 14 мільйонів осіб. Таким чином, українці пережили дві світові війни, а решта світу — лише одну. В обох війнах втрати українців були безпрецедентними для цивілізованого світу.

Голодомор був спровокований об’єктивною нестачею продуктів харчування чи цілеспрямованими діями влади? Якби у селян забирали лише зерно, що мало певний експортний потенціал, то можна було б серйо-зно говорити про економічні причини Голодомору. Але під час численних і регулярних обшуків в українських селян забирали всі наявні продукти харчування. Їм не дозволяли тримати корів та іншу худобу. Родина матері моєї дружини вижила лише завдяки тому, що тримала корову, яку переховували у землянці, а з метою конспірації траву для неї косили ночами. Отже, дії влади були спрямовані саме на те, щоб максимально збільшити смертність серед українських селян. Це цілком вписується в розширення життєвого простору, про який теоретично так багато говорив Гітлер і який мовчки на практиці реалізовував Сталін.

Але ж Сталін — за походженням грузин. Чи міг він перейматися інтересами московитів? Сталін був імператором дикої імперії. Умовою його власного виживання було опертя на провідний етнос імперії, який століттями доводив свою придатність до її безмежного розширення. Сталін зумів стати душею московитів не лише у 1930 роки, а й, значною мірою, дотепер. Українцеві дивно спостерігати за тим, що не тільки московська чернь, але й численна рафінована московська професура не соромиться відверто демонструвати свою відданість колишньому імператорові. Безмежна експансія, світова імперія, «ідеальний» імператор-Сталін — ось коло ідей, з якими не може розпрощатися й ніколи добровільно не розпрощається пересічний московит і навіть московит з дипломом професора. Людина, що мала за плечима лише три класи народної школи, які закінчила за шість років, і професор — що може бути у них спільного? Але насправді спільного може бути багато, якщо цей професор — московит.

Ще раз повернемося до питання: чи ж був геноцид українців зумовлений економічними причинами, адже в країні йшла індустріалізація? Потрібні були гроші, багато грошей, для закупівлі обладнання, для проєктування заводів, для оплати західних фахівців тощо. Одночасно з індустріалізацією розгорталася й конфіскація землі у селян, яка на прийнятій у Радянському Союзі іншомові називалася колективізацією. Наступна діаграма дає уявлення про експорт зерна з Радянського Союзу [5].

1929 рік. Колгоспів мало, селяни не голодують, але практично не продають зерна державі, його експорт незначний, хоча ціни на нього доволі високі.

1930, 1931 роки. Колгоспів уже досить багато, колективізація ще не закінчена, селяни у колгоспах ще не голодують, але вже відчуваються проблеми з продовольством. Зерно у колгоспах просто забирають, його експорт стрімко зростає, та у Західній Європі і Північній Америці з кінця 1929-го розгортається потужна фінансова криза, ціни на зерно падають, відповідно, падають і прибутки від його продажу.

1932 — 1934 роки. У селян конфіскована практично вся земля. Здавалося б, саме тепер виникли ідеальні умови для вилучення у них всього зерна і різкого збільшення експорту. Але вслід за фінансовою на Заході розгортається потужна економічна криза. Фермери Сполучених Штатів часто знищують урожай, оскільки продавати його нема жодного сенсу. За свідченням відомого московського економіста, професора В.Ю. Касатонова, світові ціни на зерно у своєму мінімумі впали приблизно у шість разів. Продати зерно в економічно розвинуті країни стає практично неможливим. Саме з цієї причини, на мою думку, його експорт у ці роки стрімко скоротився.

Легко спростовуються численні версії радянських і сучасних московських істориків про падіння експорту через неврожай, саботаж селян тощо. Отже, у найтрагічнішому для українців 1933 році за кордон було продано лише 1,6 мільйона тонн зерна. Важко з’ясувати і реальну вартість тонни зерна в ті часи, але сьогодні середня закупівельна ціна становить десь двісті доларів. Тобто, за 1,6 мільйона тонн можна отримати 320 мільйонів доларів. Поділивши це число на шість, отримаємо 53 мільйони доларів. Але ж упали ціни і на промислову продукцію. Впали, але не в такій пропорції.

Чи мала така сума валюти вирішальний вплив на перебіг індустріалізації? Аж ніяк. Ви ніде не знайдете загальну вартість індустріалізації в Радянському Союзі. Проте найобережніші оцінки вартості побудованих й обладнаних заводів, електростанцій та об’єктів інфраструктури (приблизно 9000 великих і середніх підприємств) обчислюється у трильйони доларів за теперішнім курсом. 53 мільйони і, наприклад, 3000 мільярдів доларів. Непорівнянні числа. Однак 1,6 мільйона тонн зерна — це приблизно 440 грамів на кожний день для 10 мільйонів голодуючих протягом року. За недоотримані від продажу зерна 53 мільйони доларів можна було врятувати життя всім, хто врешті помер від голоду. Очевидно, метою продажу зерна був не вирішальний внесок в індустріалізацію країни, а геноцид голодом українських селян.

Хто ж зробив вирішальний внесок в індустріалізацію? Для цього було недостатньо жодного внутрішнього ресурсу, бо навіть їх усіх у сукупності — це думка видатного московського економіста, вже згаданого професора В.Ю. Касатонова. Важливим джерелом отримання іноземної валюти для Радянського Союзу могла стати ліквідація закордонних рахунків провідних більшовиків, так званої ленінської гвардії. Скажімо, після вбивства Троцького на його закордонних рахунках виявилося близько 800 мільйонів доларів, а після розстрілу Зинов’єва, ще одного провідного більшовика, — 400 мільйонів доларів. Багатьох більшовиків розстріляли, значна частина скарбів розграбованої царської імперії, що опинилася на їхніх банківських закордонних рахунках, повернулася у казну, але знищення цієї зграї бандитів — «борців за щастя людей праці» відбулося у 1937 — 1938 роках. Їхні гроші вже не могли вплинути на перебіг індустріалізації. Страхітливий промисловий монстр уже постав на кордонах Європи. На початок Другої світової війни кількість сучасного озброєння, яку він створив, перевищувала сукупне озброєння решти країн світу. Це і було метою індустріалізації.

800 мільйонів доларів на рахунку одного з провідних керівників Радянського Союзу і 53 мільйони доларів, недоотримання яких могло б урятувати від голодної смерті 10 мільйонів людей. Могло б, якби метою дій влади було їх життя, а не їх смерть. До речі, 1933-й — це рік найнижчих світових цін на зерно. Його необмежену кількість за символічною ціною можна було б купити за кордоном, якби у країні Рад справді бракувало зерна. Це був ще один спосіб врятувати життя мільйонів українців, якби метою дій влади було їхнє життя, а не їхня смерть.

Про справжнє джерело індустріалізації ми могли б дізнатися, проаналізувавши платіжний баланс Радянського Союзу в ті роки, але він і досі засекречений. Проте, оскільки йдеться про колосальні кошти й оскільки внутрішні джерела їх і близько не покривають, то залишається лише зовнішнє джерело їх надходження. Дуже сумнівно, що цим джерелом могла б бути зруйнована Першою світовою війною Західна Європа. Джерелом могла бути єдина країна, яка ту війну реально виграла з мінімальними втратами, — Сполучені Штати Америки. І навіть не сама ця країна, а потужний світовий фінансовий центр, який і досі там існує, — Федеральна резервна система. Думаю, що не залишився повністю осторонь і другий за важливістю у світі Британський фінансовий центр.

Західний фінансовий капітал зробив ще одну послугу Радянському Союзу. Він організував масштабну, а отже надзвичайно дорогу, кампанію з інформаційного прикриття Голодомору. Єдина країна, яка наважилася вголос на весь світ говорити правду про Голодомор в Україні, була націонал-соціалістична Німеччина. Навіть католицька церква, знаючи всі обставини цієї трагедії, залишилася нейтральною, а її голос міг би зберегти життя мільйонів українців.

Висновки

1. Голодомор в Україні й поза її кордонами був геноцидом українського народу. Цей факт, зокрема, відображений у резолюції Сенату США від 4 жовтня 2018 року [6]. Більшість провідних країн світу також дотримується такого визначення [7].

2. Причиною геноциду було бажання московитів зруйнувати етнічне коріння української нації, унеможливити в майбутньому її національне відродження і розширити свій життєвий простір у європейській частині Радянського Союзу. Те, що наше нинішнє національне відродження дуже шкутильгає, — безпосередній наслідок цього геноциду.

3. До справді наукового визначення кількості жертв геноциду доцільно вживати формулювання: «понад 10 мільйонів осіб».

4. Голодомор не був зумовлений економічними причинами, оскільки внесок експорту зерна в загальну вартість індустріалізації був незначним.

5. Голодомор мав потужне міжнародне інформаційне прикриття, в той час як Московія мала таку ж потужну економічну підтримку. Без першого і другого він був би неможливим. Ми повинні дослідити всі міжнародні аспекти Голодомору.

6. Нинішня боротьба за Крим — це з боку Московії боротьба за спадок Золотої Орди. До 1700 року Московія (це її тодішня офіційна назва) платила данину спадкоємцеві Золотої Орди — Кримському ханству. Після захоплення Криму вже всі території Золотої Орди стали частиною Московії. Крим без корінного населення — такою була політика московитів. І в Криму нині мешкає лише кілька відсотків кримських татар від їх загальної чисельності.

7. Нинішня війна з Московією — це і війна за спадок Давньої Русі. Без України — справжньої і єдиної спадкоємиці Давньої Русі — навіть сучасна назва колишньої Московії виглядає штучною. Україна без українців — такою була справжня політика всіх московських імперій, аналогічно до Криму без кримських татар. Геноцид 1930-х

природно вписується у цю полі-тику.

8. Визнання Голодомору геноцидом має правові наслідки для держави, від імені якої був здійснений геноцид. Юридичним спадкоємцем Радянського Союзу нині є Російська Федерація. Ось вона і має сплатити компенсацію Україні за всіх загиблих. Мова має йти про трильйони доларів. Тому не варто економити на дослідженнях Голодомору. Ми маємо встановити поіменно всіх загиблих, і не лише в Україні. Ми маємо розкрити і всі таємниці індустріалізації.

9. Війна українців з московитами триває вже 800 років. Вона триватиме й надалі. Геноцид 1930-х був лише одним епізодом цієї війни, де українці катастрофічно програли. ХХІ сторіччя має стати сторіччям наших перемог. Тільки вони є гарантом припинення цієї війни, принаймні тимчасового.

10. «Історія України-Русі» — так назвав свою десятитомну працю видатний український історик і перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський. Це найкраща назва нашої країни. Ми не маємо дати ворогові шансу ні на нашу землю, ні на нашу назву.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України.

5. Всеволод Голубничий. Причини голоду 1932 — 1933 року. Спільне. Commons. https://commons.com.ua/ru/prichini-golodu-1932-33-roku.

6. Интерфакс. https://www.interfax.ru/world/631920.

7. Музей Голодомору. https://holodomormuseum.org.ua/ru/pryznanye-v-myre-holodomora-aktom-henotsyda/.