(Переклад з німецької генерал-лейтенанта Володимира Федька)
Тут наведений лише маленький фрагмент з його декількох статей, присвяченій дивізії СС "Валлонія" і надрукованих у Народному оглядачі
"На фронті мені ніколи не доводилось помічати, щоб Різдво раптом стало сумним святом. Люди пили, співали, жартували. У такі години все було прекрасно, кожен з нас згадував своє. Різдво в колі своєї родини: почервонілі щоки, дитяча радість, ніжність дружини, милі серцю пісні. Погляди солдат ставали задумливими, складалось враження, нібито вони могли бачити крізь величезні відстані рідні для кожного з них місця. Потім солдати розходились, і через якийсь час будь-кого з них можна було побачити сумуючим в повній самоті при місяці."
"На Різдво 1943-го в кожній хаті поставили ялинку. Ми прикрасили їх ватою, взятою у санітарів."
"Я давно хотів відвідати бліндажі наших солдат. Орієнтуючись за струмками нічного диму, я пройшов майже 10 кілометрів у глибокому снігу, і заходив у кожен бліндаж, що зустрічався на моєму шляху. У деяких підрозділах, особливо у недавно прибулих, люди виглядали бадьорими, задоволеними і веселими, але в більшості випадків я бачив втомлені і серйозні обличчя. А один солдат взагалі не стримався і впавши на на сніг став плакати і кликати своїх батьків."
"Точно опівночі, тільки-но ми заспівали у пів-голоса "ОСвята Ніч", небо над нами вибухну вогнем: це були не Ангели Геральдало, ні труби Віфлеєму. Нас атакували!Червоні, знаючи про те, що в цей час ми звичайно сидимо за святковим столом, відкрили вогонь з усіх своїх гармат, всією своєю артилерією і почали нас атакувати. "
"Це не було несподіванкою для нас. Ми посхоплювались з місць. У снігу разривалися снаряди., над нами пролітали трасуючі кулі, всюди були спалахи гарматних пострілів, червоні, зелені і білі сигнальні ракети ... . Таким чином ми провели Святий Вечір, відбиваючись від атакуючого ворога на березі річки Вільшанки."
"Настав світанок. За спеціальним сигналом підрозділ за підрозідлом почали зніматися зі своїх позицій і збиратися біля каплиці. Священик з "Валлонії", дягнений у форму кольору фельдграу, і літній сільській священик у фіолетовій митрі проводили за всіма християнськими звичаями Різдвяну Месу."
"Там зажурені солдатські серця отримували умиротворення. Їх батьки, їхні дружини, їх улюблені діти слухали дома точно таку Месу і отримували таке ж благословіння. Солдати поверталися назад з очищеними душами, чистими як безмежний засніжений степ, що виблискував під полуденним Різдвяним сонцем."
(Леон Дегрель, командувач 28-ї добровольчої дивізії СС "Валлонія")
Примушують задуматись заключні слова цього німецького офіцера:
"Програвши цю війну, втратила шанс свого великого майбутнього не лише Німеччина, але і вся Європа, весь світ. Подивіться, який світ побудували сьогодні переможці, його вороги. Царство грошей, насильства, змішання, виродження, ницих, нелюдських інстинктів. Все навколо запопадливо, низько і матеріально. Немає вищої ідеї.Ми боролись за щось велике. І, ви знаєте, духовно ми не програли. У них немає одного - Віри. Вона є лише у нас. Ми як справжні європейці боролись за Красу, Гармонію, Духовність, Справедливість. Це була війна ідеалістів і романтиків проти двох типів матеріалізму - капіталістичного і марксистського. Вони можуть відбрати у нас наше життя. Нашої Віри вони у нас не заберуть."
Немає коментарів:
Дописати коментар