Вибори рівноправні, чи вибори справедливі?

 

            Первісний мисливець вполював дичину і приніс її до своєї печери, де мешкали його родичі. Весь рід зібрався біля вогнища в очікуванні своєї долі здобичи. Кому найкращий шматочок мйаса? Ну, зрозуміло, мисливцю. І це справедливо. Тут члени роду не є рівноправними учасниками бенкету. Кожний отримаємо свою долю відповідно до свого статусу і це справедливо, хоча і не відповідає принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто ризикував своїм життям при полюванні, отримуває кращу частину здобичі.

            Бігуни під час змагань за різний час досягають фінішу. Як розподіляються нагороди між ними? А розподіляються відповідно до того, у якій послідовності вони перетнули фінішну пряму. Це справедливо, але протирічить принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто доклав більше зусиль для перемоги у змаганнях, отримує і вищу винагороду.

            Збори акціонерів акціонерної компанії вирішують важливі для неї питання. Вирішують шляхом голосування. За яким принципом? Одна людина – один голос? Ні, кожний учасник зборів має кількість голосів, пропорційну його частці у капіталі компанії. І це справедливо, пле протирічить принципу рівноправності. А якби ми тут відкинули принцип справедливості на користь принципу рівноправності? То така компанія довго б не проіснувала. А у чому тут полягає принцип справедливості? У тому, що той, хто більше ризикує своїм капіталом, той пропорційно має більшу вагу при голосуванні.

            Візьмемо армію. Якби командира взводу обирали шляхом рівноправного голосування рядових цього взводу, командира дивізії шляхом рівноправного голосування солдатів і офіцерів дивізії  тощо, то чи була б така армія ефективною на полі бою? Це легко перевірити. І в історії людства такі перевірки відбувались регулярно. Ефективність підбору кадрів перевіряється у першому ж бої. Досвід нескінченої війни, яку людство веде саме з собою, свідчить, що обирати керівні кадри слід за законом справедливості, а не за законом рівноправності. А справедливість, як виявляється, на пряму повйазана з кількістю зірочок на погонах. Чим їх більше, тим більшим є вплив такого офіцера на кадрові рішення.

            Подібних прикладів можна навести багато, але і наведені приклади дозволяють зробити узагальнення – що таке справедливість. На мою думку справедливість – це право мати винагороду, пропорційну твоєму внеску у досягнутий результат.

            Кожна держава – це акціонерна компанія, акціонерами якої є громадяни цієї держави, це їх спільна справа і це їх спільна відповідальність. Одні родини мають багато дітей, забезпечуючи своєму народу і своій державі майбутнє, інші не мають дітей взагалі, що позбавляє народ і державу майбутнього. Одні воювали за свободу і незалежність своєї нації, а дехто навіть віддав своє життя в імйа існування своєї держави, інші ховались від призову в армію або навіть втекли за кордон. Одні все життя працювали за малу платню і сплачували мінімальні податки в бюджет держави, інші мали великі доходи і сплачували великі податки. А у держави практично немає інших грошей, крім тих якими діляться з нею через податки її громадяни. Цей перелік різного ставлення громадян до своєї держави і своєї нації можна продовжити. І скрізь ми бачимо неоднаковий внесок громадян у загальну справу – розбудову власної держави.

            Загальними зборами акціонерної компанії під назвою держава є вибори у її керівні органи: президентські і парламентські. Чому на зборах цієї акціонерної компанії голосування здійснюється за принципом одна людина – один голос? Чи не є це головною причиною низької ефективності державного апарату управління, причиною багатьох економічних і політичних криз? У разі звичайної акціонерної компанії таке пояснення було б абсолютно очевидним.

            Так що, принципу рівноправності немає місця в житті людства? На мою думку має. Має як стартова умова. Рівність всіх перед законом не варто відміняти.  Але зверніть увагу. Тут рівність є лише стартовою умовою. Далі йде складний процес судочинства, який передбачає змагальність обвинувачення і захисту, нагляд суддів за дотримання букви законів і, нарешті, винесення вироку на основі рішення більшості присяжних. Вся ця процедура якраз і потрібна, щоб зважити всі обставини злочину, знайти обтяжуючі і полегшуючі обставини і винести справедливе рішення. У висліді цієї складної судової процедури якраз і можливе різне покарання за формально один і той же. То чому ж суд приймає рішення за принципом справедливості, а ми обираємо керівні органи держави за принципом рівності? Невже доля однієї, звинуваченої у злочині людини, важливіша за долю нації і держави?

            Я пропоную таку процедур виборів до органів державного управління.

            1.Всі мешканці країни мають право при голосуванні на один голос, включно з дітьми. До їх повноліття це право реалізується їх батьками. Це підніме статус багатодітних родин у суспільстві і їх вплив на державну політику. Саме багатодітні родини забезпечують майбутнє нації і держави і саме вони мають максимально впливати на прийняття державних рішень.

            2.Ті, хто захищає, чи захищав Україну на полі бою, мають право на додатковий голос на всіх виборах. Голоси тих, хто загинув, переходять їх батькам або дітям. Ті, хто ховається від призову або тікає за кордон, мають позбавлятись права голосу принаймні на 10 років.

            3.Ті, хто сплачує податки, мають отримати додаткові голоси, пропорційні їх внеску у бюджет держави. Для того, щоб розрив між бідними і багатими не був надто високим, доцільно використовувати логарифмічну шкалу.

            Подібних пунктів може бути більше або менше. Суть не у конкретних пропозиціях, а у самій їх суті. Слід відступити від принципу одна людина – один голос. Те, як спритно політики всього світу користуються довірливістю і некомпетентністю своїх виборці, свідчить про хибність цього принципу. Некомпетентність конкретної людини – це її власна справа, власна біда. Некомпетентність або непорядність обраної нею влади – це біда всієї нації. Я виступаю за справедливість проти механічного, формального розуміння рівності. Збільшити роль успішних, важливих для нації людей. Від цього виграють всі.

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець