Незалежна Україна існує всупереч США "Борисфен Інтел"

Часопис Бінтел: Україна залишатиметься незалежною всупереч усім ненависникам - Борисфен Інтел

газета Контекст Причорномор`я: Незалежна Україна існує всупереч США

газета Чорноморські новини: Незалежна Україна існує всупереч США - № 12 (22539) четвер 27 березня 2025 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини»

            Виникнення незалежної України – це восьме чудо світу, яке явилось світу аж наприкінці двадцятого сторіччя. Україна ще була частиною Радянського союзу, коли  вперше за всю історію Сполучених штатів Америки її відвідав американський президент. Це був республіканець Джордж Буш-старший, що прибув до української столиці 1 серпня 1991 року за кілька місяців до проголошення незалежності України. Він виступив у Верховній Раді УРСР зі знаменитою промовою, яку згодом нарекли "Chicken Kyiv speech" (Куряча київська промова). У ній Буш застеріг українців від "самовбивчого націоналізму" та закликав залишатися у складі Радянського Союзу. Українські депутати не сприйняли серйозно це застереження і згодом проголосували за незалежність України. Але даремно їх не насторожила ця промова. Ні, за незалежність України вони проголосували абсолютно правильно, але не зауважили небезпеку подальших кроків Сполучених штатів супроти нової незалежної держави.

            А Сполучені штати почали реалізацію глобальної програми підготовки реінтеграції України до колишнього Радянського союзу. Оскільки Україна мала третій за потужністю ядерний потенціал світу, то про повернення України до складу Радянського союзу шляхом прямої військової агресії не могло бути і мови. Спочатку Україну слід було позбавити цієї ядерної парасольки. Для цього Сполучені штати, Велика Британія і Російська федерація змусили Україну підписати Будапештський меморандум (5 грудня 1994 року) про без`ядерний статус України. Цей документ надавав гарантії безпеки України в обмін на відмову від ядерної зброї. Згодом один з підписантів – Російська федерація напала на Україну, а два інші підписанти: Сполучені штати і Велика Британія висловили глибоку стурбованість. Надалі певний час вони спостерігали за розвитком подій і коли зрозуміли, що швидка перемога Російській федерації не світить, почали надавати військову і економічну допомогу Україні у розмірах достатніх для затягування військового конфлікту, але не достатніх для перемоги України. Стало очевидно, що нинішній стан свідомості українців не дозволить Російській федерації навіть у разі її швидкої військової перемоги так само швидко ідеологічно перетравити великий українській народ. Війна, якщо не дати Україні її виграти, призведе до втрати більшості національно свідомого українського елементу, а тоді вже можна повести мову і про капітуляцію України.

            Але повернімось до часів підписання Будапештського меморандуму. Коштом Сполучених штатів 1900 ядерних боєголовок були передані Україною Російській федерації. Це було свідченням того, що Російська федерація зовсім не розглядалась Сполученими штатами як загроза їх національній безпеці. Загрозу чомусь вони бачили у маленькій незалежній Україні.     Але навіть і попри втрату ядерних боєголовок Україна все ще залишалась потужною військовою державою. Вона мала 100 міжконтинентальних балістичних ракет. Якби ці ракети зараз були у України, то навіть при використанні звичайної вибухівки в разі військової агресії Російської федерації за лічені години Москва перестала б існувати. Ці ракети коштом Сполучених штатів були просто знищені. Підірвані були і шахтні пускові установки їх базування. А це для чого? Я особисто, через свою допитливість, відвідав дві такі руїни. Враження якогось апокаліптичного безумства. Щоб Україна не дай бог не відновила свій ракетний потенціал?

            країна мала 130 стратегічних бомбардувальника ТУ-160 і ТУ-95МС, які всі були передані Російській федерації. Тепер ця авіаційна армада ефективно руйнує інфраструктуру України і забирає життя у десятків тисяч українців. А 1000 крилатих ракет повітряного базування, переданих Російській федерації? Їх використання у війні проти України вже забрало десятки тисяч життів українців і ще забере не менше.  А вони могли б служити безпеці України. Могли, але тепер служать для України фактором її колосальної небезпеки.

            Саме це стратегічне роззброєння України і стало вирішальним фактором, що спровокував Російську федерацію на збройну агресію проти України. І це роззброєння відбулось коштом Сполучених штатів, під постійним тиском Сполучених штатів і з метою поразки України у майбутній війні з Російською федерацією. Так само, як Версальський «мирний» договір запрограмував через 20 років Другу світову війну, так само Будапештський меморандум і його послідовне і комплексне виконання запрограмували через 20 років нинішню російсько-українську війну з варіантом переростання її у Третю світову. Моральна відповідальність за цю війну повністю лежить на Сполучених штатах. А Російська федерація? Моральні оцінки для цієї країни не застосовні. Це, за влучним висловом Рональда Рейгана, – імперія зла, я б сказав абсолютного зла. Вона такою була завжди, такою є нині і такою завжди буде, поки світ не зрозуміє, у першу чергу це стосується Сполучених штатів, що світ став би набагато кращим без цього всесвітнього джерела зла. Найбезпечніший варіант зменшити це зло – це повна дезінтеграція того, що називається Російською федерацією.

            Після 1994 року Сполучені Штати брали активну участь не лише в ядерному роззброєнні України, а й у скороченні її звичайних озброєнь. У 1990 роках знищено понад 4000 танків, бронемашин та артилерійських систем. Демонтована величезна кількість військових баз  і складів боєприпасів. Тепер ми по всьому світу вишукуємо і це озброєння, і ці боєприпаси. У ті ж роки була, фактично, знищена протиповітряна оборона України. За фінансування Сполучених штатів були демонтовані зенітно-ракетні комплекси С-200 та М-75. Українці, коли десь поряд ви чуєте вибухи ворожих ракет, не забувайте дякувати кожного разу дядька Сема. Він добряче попрацював, щоб ми залишились беззахисні. Цікаво, що кількість озброєнь у Російській федерації дядька Сема не хвилювала. Московити тоді нічого свого не знищували, а лише нарощували свій військовий потенціал і зараз, під час війни, продовжують знімати із зберігання раніше законсервоване озброєння. Все-таки, чим пояснити такий підвищений інтерес Сполучених штатів до роззброєння України? Були знищені навіть 1.5 млн. одиниць стрілецької зброї та мільйони одиниць мін і снарядів.

            Які збройні сили мала Україна перед російським вторгненням? 1.Сухопутні війська – 57 тисяч осіб. 2.Танки Т-64, Т-72, Т-80 – 700 штук. 3.Бронетранспортери – 200 штук. 4.Артилерійські системи – 1500 штук.             5.Бойові літаки (переважно винищувачі)  160 штук. Таку армію поряд з військовим монстром-Російською федерацією можна було б назвати хіба що оперетковою. Все це подавалось українцям як реформування української армії і ключову роль у цьому «реформуванні» відігравали Сполучені штати. Да, недооцінили українські депутати у 1991 році факту приїзду до Києва американського президента. Не сприйняли його заклик до збереження Радянського союзу, як реальну загрозу українській незалежності у наступні роки. Чомусь Сполучені штати боялись незалежної України і тому почали її активно роззброювати, паралельно доозброюючи Російську федерацію. Якою ж тоді була їхня справжня мета? Відповідь проста – знищення незалежної української держави.

            Що сталося б з людиною, яка при зустрічі з серійним убивцею  демонстративно відкинула від себе зброю самозахисту? Якраз це ми і бачимо тепер, щодня втрачаючи сотні українців – справжніх українців, найкращих українців. Як на таке демонстративне роззброєння могли піти очільники нашої держави? Я думаю, що їм не уникнути суду українського народу, який тепер сотнями тисяч життів сплачує їх національну зраду. Суд має відбутись навіть попри відсутність цих очільників з природних причин серед живих. Їх пам`ять має бути проклята у віках.

            На момент проголошення незалежності Україна мала лише половину того населення, яке могла б мати, якби українська незалежність стала фактом новітньої історії людства ще на початку двадцятого сторіччя. Так дорого коштувало українцям зволікання із становленням власної незалежної держави. Версальська мирна конференція (1919–1920) відіграла ключову роль у післявоєнному врегулюванні після Першої світової війни, але вона вороже поставилась до створення незалежної української держави.

            Перша світова війна закінчилася 11 листопада 1918 року підписанням Комп’єнського перемир’я між Німеччиною та країнами Антанти. Після розпаду Російської та Австро-Угорської імперій на території України у 1918 році утворилися Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Уряд УНР намагався добитися свого міжнародного визнання саме на Версальській конференції. Делегацію очолював голова Директорії Симон Петлюра, але українських представників навіть не допустили до перемовин.

          Хоча Сполучені штати приєднались о Антанти лише у 1917 році і втратили на завершальному етапі війни лише 117 тисяч солдат із приблизно 10 мільйонів втрат воюючих сторін, їх голос у післявоєнному врегулюванні у Європі і світі вже тоді був вирішальним. Президент США - демократ Вудро Вільсон 8 січня 1918 року запропонував свою Програму з 14 пунктів як основу для мирного врегулювання. Всебічне послаблення позицій Німеччини у післявоєнній Європі було не єдиною метою цієї програми. Практично ніхто не звернув увагу на те, що ще однією метою програми було всебічне послаблення України. З метою реалізації першої ідеї за рахунок колишніх територій Німецької, Австро-Угорської і частково Російської імперій на європейському континенті була створена низка нових незалежних держав: Польща, Чехословаччина, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Югославія. Про незалежність України чомусь мова не йшла. Більше того, для ускладнення її шляху до незалежності у майбутньому, її територія була поділена між сусідніми з нею державами. За рішенням конференції, Східна Галичина, Волинь, Лемківщина, Надсяння і Холмщина були передані Польщі. Буковина відійшла до Румунії, Закарпаття відійшло до Чехословаччини, а більша частина України відійшла до страхітливої нової держави на європейському континенті – більшовицької Росії. Як з`ясувалось згодом, саме з моменту становлення цієї оновленої імперії зла і до тепер вона стала  незмінним пріоритетом зовнішньополітичної діяльності Сполучених штатів. Так німецький народ – народ найпотужнішої до початку Першої світової війни європейської держави і український народ, який лише мріяв про свою незалежну державу, опинились на одному сміттєзвалищі. 8 місяців ці два народи були союзниками під час Першої світової війні (часи гетьмана  Павла Скоропадського). Цей союз міг радикально вплинути на підсумки війни на користь Німеччини і України, але вчасно спровокована дітьми диявола революція в Німеччині зруйнувала зсередини і Німеччину, і цей союз. 

            Але найтрагічніше в американо-українських стосунках було попереду. Це була Друга світова війна, підготовка якої почалась вже на Версальській мирній конференції. Німеччину потрібно було змусити до реваншу, зробивши умови мирної угоди для неї максимально принизливими і нестерпними. Для того, щоб Німеччина наважилась на реванш, її потрібно було допомогти відродити у певних межах економіку і військовий потенціал. Щоб наступна війна була ще жорстокішою і кривавішою за Першу світову, для Німеччини потрібно було підібрати противника, який би прагнув перемоги не рахуючись із втратами. Цій війні потрібно було дати розгорітись на повну силу, а у вирішальний момент при загальному ослабленні сторін, можна було б утрутитись у цю війну на боці однієї з сторін, не Німеччини, і нанести останній вирішальну поразку. Тобто мова йшла про повторення сценарію Першої світової війни.

              З підготовкою до війни Німеччини було все просто. Німеччина відродилась і економічно, і військово самостійно при мінімальному зовнішньому кредитуванні. З Радянським союзом справа була складнішою. Останній не мав ні належної промислової культури, ні важкої промисловості, ні інженерних кадрів, ні сучасного менеджменту. Єдине, що він мав з надлишком, - це нестримне бажання захопити весь світ тепер вже під гаслом світової революції. Це нестримне бажання експансії володіло дикою залісською ордою ще з часів Давньої Русі. Воно підсилилось у подальшому загарбницькою політикою Золотоординських ханів і їх імперських нащадків. Але тепер діти диявола підкинули московитам ідею світової революції і зробили їх флагманом цієї революції, революції, яка ніби обіцяла свободу і рівність черні всього світу, а насправді це гасло, як і всі інші гасла дітей диявола, мало прямо протилежний сенс. Цей сенс полягав у побудові світового концтабору. І Радянський союз між двома світовими війнами ідеально відповідав саме цьому сенсу і своїм щоденням, і своїм прагненням накинути цей концтабір всьому світу.

            Для перекачки колосальних ресурсів із Сполучених штатів до Радянського союзу з метою індустріалізації останнього, була штучно викликана так звана Велика депресія. Це питання ми тут не будемо детально обговорювати, зазначивши, що на американські гроші, американським обладнанням, американськими інженерами і навіть робітниками в Радянському союзу були побудовані тисячі підприємств. З точки зору промислового і військового потенціалів він був цілком підготовлений до наступної війни. За законом збереження, який діє також і в економіці, стрімке нарощування економічного потенціалу в одному місці планети було можливе лише при такому ж стрімкому економічному занепаді в іншому місці планети. Результати Другої світової війни цілком перекрили всі втрати Сполучених штатів у висліді Великої депресії. Тобто остання була цілком виправдана з економічної точки зору.

            Але слід було врахувати певний досвід Першої світової війни. Завдяки політичному союзу Німеччини і незалежної України тоді виникла реальна загроза країнам Антанти програти цю війну. Для запобігання цієї небезпеки вдруге, українську інтелігенцію слід було деморалізувати репресіями або краще знищити.Реалізований був другий варіант. Українське селянство – стихійного носія українського духу також потрібно було по-можливості фізично знищити, а залишки деморалізувати. На мою думку, штучний голод в Україні 1932-33 років служив переважно якраз цій меті. 10.5 млн. осіб втратило українське селянство за ці два роки. Ті з них, що вижили, вже і думати не могли про якусь там незалежність. За моїми підрахунками середня тривалість життя українських селян у передвоєнні роки становила 17-20 років і це поза трагічними 1932-33 роками. Побоювання дітей диявола з цього приводу були не безпідставними. Навіть винищене і деморалізоване село мої батьків на Одещині зустріло прихід німців у село хлібом-сіллю. А від бабусі своєї дружини, що з села на Кіровоградщині, в хаті якої була німецька комендатура, я не раз чув слова: «Не вірте нікому, що німці погані люди. Вони нікому, нічого поганого не зробили».

            Переполовинили московити і їх хазяї український народ перед Другою світовою війною, щоб німці не мали реальної опори на цей народ у війні із світовим злом-більшовизмом. Але і німці виявились не на висоті. Попри мізерність свого військового потенціалу проти радянського, вони все ж таки мали шанси виграти цю війну. «Дайте селянам землю і вони ваші» - сказав один із радянських генералів у німецькому полоні. Не дослухались, не дали. Через свою чесність, що межувала з дурістю, навіть не пообіцяли те, що після перемоги могли б і не виконати. Значить у них були якісь інші плани на українську землю. І від цих планів вони не відмовлялись навіть перебуваючи на краю прірви військової поразки. Так, старші німецькі офіцери, пам`ятаючи минуле, толерантно ставились до українців. У перші місяці війни вони відпустили додому з полону сотні тисяч українців. Так опинився дома влітку 1941 року мій дід по матері і мій дядько по батькові. Навіть в останні дні німецької окупації мій дід з власної ініціативи обігрів і нагодував німецького солдата, що чергував у кулеметному гнізді у нього на городі, прикриваючи відхід німців з села. Дід знав, що німці вже не повернуться, що ось-ось у село зайдуть червоні, але віддав останню шану німецькому солдату.

            Був шанс у німців виграти цю війну, але їх політичне керівництво виявилось не на висоті. Родовитий аристократ – імператор Німеччини у 1918 році в повній мірі скористався потенціалом України, що прагнула незалежності, а фюрер-простолюдин не зумів піднятись до стратегічної висоти мислення, підтримавши прагнення українців до незалежності, і програв війну, занапастивши свій народ.

            Але який стосунок мали Сполучені штати до найбільшої трагедії мирного часу і в історії України, і в історії світу – штучному голодомору 1932-33 років? В центрі Європи в мирний час в Україні були знищені 10.5 млн. осіб. Я стверджую, що без інформаційного супроводу на міжнародній арені геноцид такого масштабу був би неможливим. Жодна американська газета словом не прохопилась про цю національну трагедію українців. Можливо у американців не було інформації про ці події? Таку версію можна серйозно не розглядати. Тисячі американських інженерів і десятки тисяч американських робітників працювали тоді на будовах комунізму. Величезний потік американських ділових людей постійно відвідував Радянський союз. Жодна інша країна світу не мала такого жвавого обміну людьми з Радянським союзом як Сполучені штати. Американці не могли не бачити трупи померлих людей на центральних вулицях великих міст. Безумовно бачили, безумовно чули, безумовно розповідали про все це у себе на батьківщині. Але американська преса ніби води в рот набрала. Оце і була її справжня ціна, це і було відповіддю на запитання про свободу слова у тодішній Америці. Не свобода слова, а монопольний контроль за всіма провідними засобами масової інформації причому з одного центра. Абсолютно очевидно, що цим центром не міг бути центральний уряд і президент-демократ Теодор Рузвельт.

            Коли черговий геноцид українського народу добігав кінця і можна було підвести його попередні підсумки, 17 листопада 1933 року Сполучені штати офіційно визнали Радянський союз і встановили з ним дипломатичні стосунки. Тим самим вони зробили вигляду що з Радянським союзом все гаразд і його можна приймати до демократичного міжнародного співтовариства. Своє домашнє завдання він виконав на відмінно. Українському народу, як вони думали, був нанесений смертельний удар. Те, що справа була не в американському уряді, а у значно потужніших силах свідчить факт нагородження найвищою міжнародною нагородою у царині журналістики – Пулітцерівською премією 1932 року кореспондента газети The New Your Times Волтера Дюранті за серію статей про щасливе життя у Радянському союзі і про відсутність у ньому навіть натяку на голод.

               Єдиною державою світу (яка страшна характеристика тогочасного світу), що засудила Голодомор, була націонал-соціалістична Німеччина. Про нього в своїх промовах не раз говорили Адольф Гітлер і Йозеф Геббельс, що викликало рішучі протести офіційної Москви. Так, 1935 року, на з’їзді Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, міністр освіти та пропаганди Йозеф Геббельс виголосив славнозвісну промову «Комунізм без маски». Прочитавши її (вона є в інтернеті), кожен може пересвідчитись, що вже тоді Німеччина визнавала страшний злочин більшовицького режиму стосовно українського народу. Адольф Гітлер наказав надавати державну підтримку громадським організаціям, що збирали гроші для надання допомоги співвітчизникам, і особисто пожертвував 1000 марок до фонду допомоги німцям, які голодували в Україні. Ця допомога потрапляла і до українців, які жили поряд із німцями.

               Під час Голодомору (1932-1933 років) Папа Пій ХІ був одним з небагатьох світових лідерів, хто відкрито говорив про цю трагедію. У своїх зверненнях він називав більшовизм «смертельною небезпекою» і висловлював співчуття постраждалим.

               Українці за кордоном СРСР зверталися із протестами до Ліги Націй, до урядів різних держав. 27 вересня 1933 р. представник Уряду УНР в еміграції Олександр Шульгин звернувся до 14-ої Асамблеї Ліги Націй з листом, у якому приверталася увага світової спільноти до голоду в Україні. 29 вересня 1933 році у Женеві відбулося таємне засідання Ліги Націй за участі 14 держав. Представник українського уряду чотири рази брав слово, намагаючись переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги Україні. Проте Ліга Націй відкинула можливість допомоги голодуючим українцям через те, що СРСР не є членом Ліги Націй, і, таким чином, голод – це внутрішня проблема СРСР. «За» висловилися лише три держави (націонал-соціалістична Німеччина, фашистська Італія та Ірландія), «проти» – 11 країн, серед яких були всі провідні «демократичні» країни Європи, а вже у наступному році Московію прийняли до Ліги Націй. Тепер вже Ліга Націй схвалила внутрішню і зовнішню політику Московії. Велика гра тривала, і життя мільйонів українців у цій грі нічого не важили. Це черговий раз підтверджує історичний урок – не чекай справедливості від чужинців, а будь сильним і вмій постояти за себе.

               Я наполягаю на моральній відповідальності Сполучених штатів за голодомор в Україні. Я наполягаю на тому, що важливою метою цієї трагедії була підготовка Радянського союзу до майбутньої війни з Німеччиною. Аналогічні профілактичні заходи (голодомор) були реалізовані і проти Донського та Кубанського козацтв. Вони виявились недостатніми і під час Другої світової війни на боці німців воювали такі козацькі підрозділи: 1-а Донська казача кавалерійська дивізія; 2-а Кавказська кавалерійська дивізія; 3-а Пластунська казача дивізія; 1-а Казача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА_СС; 1-а Донська казача піша дивізія Казачого корпусу; 2-а Кавказька казача піша дивізія Казачого корпусу; 3-а Пластунська казача дивізія.  

               Але чому нині ,не зважаючи на свою явну симпатію до Московії (Сполучені штати навіть не назвали її агресором), вони економічно і військово підтримують Україну, хоча досі їх політика щодо України була відверто ворожою? Моя відповідь така: часи змінились. Якщо у ХХ сторіччі американський уряд міг практично не рахуватись з думкою американського народу щодо більшості питань зовнішньої і внутрішньої політики, то тепер це не так. Американський народ стає важливим гравцем на світовій арені і симпатії цього народу на нашому боці. Проте слід розуміти, що обсяги цієї допомоги завжди будуть недостатніми для виграшу у війні, але достатні для тривалої війни на наше етнічне виснаження. Всі розмови про припинення вогню лише сприяють затягуванню війни, оскільки не вирішують жодного питання, що лежать в її основі.  Досягти довготривалого миру для України можна лише вигравши цю війну. Вигравши попри те, що за плечима агресора стоять ті ж Сполучені штати. Ця перемога потрібна Україні, ця перемога потрібна і оновленій Європі, яка разом з Україною отримає свій другий шанс на провідне місце у світі в царині не лише культури, але і науки, і економіки, і військової справи.

Інші статті автора:

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець

      Доктор фізико-математичних наук, професор,

      академік Академії наук вищої школи України

      Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Соціальна нерівність людей. Історичні корені нерівності. Світогляд. - № 2 (112). - 2025

Надрукована:

 Світогляд. - № 2 (112). - 2025. - С. 34 - 43. (Часопис НАН України і Головної астрономічної обсерваторії НАН України)

                 Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень Борисфен Інтел:                      Нерівність людей. Звідки вона? - Борисфен Інтел

                                                                     Народний оглядач:                                                                           https://www.ar25.org/article/nerivnist-lyudey-z-poglyadu-genetyky-abo-chomu-v-susidnomu-seli-divchata-krashchi.html

            Рівність людей створює для більшості з них відчуття комфорту. Ця більшість прагне бути як всі, тобто рівними, розуміючи рівність як однаковість. Але нерівність існує попри всі спроби людства її подолати. Одні люди гарні – інші ні, одні багаті – інші ні, одні талановиті – інші ні, одні при владі – інші ні тощо. Що є причиною такої неоднаковості людських доль? Щодо зовнішніх фізичних ознак людини, то тут всі думають однаково: природа є природою і проти неї ми майже безсилі. Але зовнішні ознаки не мають вирішального впливу на долю людини. Проте більшість людей схильні і всі інші відмінності між собою пояснювати лише випадковими обставинами, у яких опинилась та або інша людина протягом життя, і які мало залежать від самої людини. Не заперечуючи роль випадку у житті людини з плином часу, ми доведемо, що головною причиною відмінностей у здібностях людей, які вирішальним чином впливають на їх життя, є випадковість самого факту народження конкретного індивідуума і, у значній мірі, випадковість її генотипу. Але ця випадковість також підлягає певним законам. Про них ми і поговоримо.

            Деяка інформація про генетику людини. Вся спадкова інформація людини зберігається у хромосомах. Організм дорослої людини складається з приблизно 37 трильйонів клітин. У ядрі кожної з них міститься набір з 46 попарно споріднених хромосом. Такий набір абсолютно ідентичний набору хромосом першої клітинки, яка виникла при зачатті людини. Хромосома – це одна надзвичайно довга молекула дезоксірибонуклеїнової кислоти. Структурними блоками хромосоми є гени, яких налічується десятки тисяч. У найпростіших випадках один ген здатен контролювати якусь одну властивість організму. Наприклад, у гороху є ген, що визначає жовтий колір його насіння, інший споріднений ген – зелений. У свою чергу, кожний ген складається з тисяч структурних цеглинок – нуклеотидів. Більшість властивостей людини – доволі складного організму, на відміну від гороху, – кодуються багатьма генами. Наприклад, така її властивість як інтелект кодується відповідною комбінацією тисяч ген. Цей факт для подальшого аналізу надзвичайно важливий, оскільки дозволяє застосувати для аналізу проблеми нерівності людей закон великих чисел.

            Кожна пара хромосом містить майже однаковий набір ген на однакових місцях. Термін «майже» означає, що відповідні гени кодують одну і ту ж властивість організму, але  можуть мати, хоча і не обовйазково, деякі відмінності. Розглянемо колір насіння гороху. Досліди з вирощування гороху ще у 19 сторіччі показали, що якщо взяти горох, що з покоління в покоління родить жовте насіння, і горох, що з покоління в покоління родить зелене насіння, і у період цвітіння їх взаємно запилити, то насіння врожаю буде жовтого кольору. Якщо тепер знову  посадити це насіння і в період цвітіння  вже самозапилити горох, то насіння, що вродить, буде і жовтого і зеленого кольорів у співвідношенні приблизно 3 до 1 на користь жовтого кольору. У наступному поколінні гороху після самозапилення з насіння зеленого кольору виросте горох, що матимем насіння зеленого кольору, а з насіння жовтого кольору виросте горох, що матиме насіння і жовтого, і зеленого кольорів знову у співвідношенні 3 до 1 на користь жовтого кольору.

            Наведена картина свідчить, що з двох генів, що відповідають за колір насіння, один, що відповідає за жовтий колір, є домінантним, а другий, за зелений - рецесивним. Тобто, якщо обидва гени, що відповідають за колір, у спорідненій парі хромосом кодують  зелений колір, то ясно, що насіння успадкує зелений колір. Якщо обидва гени, що відповідають за колір, у спорідненій парі хромосом кодують насіння жовтого кольору, то ясно, що насіння успадкує жовтий колір. Але, якщо один ген у парі споріднених хромосом дає зелений колір, а другий жовтий, то насіння завжди буде жовтого кольору. Отже, коли ви маєте насіння зеленого кольору, то можете бути абсолютно впевнені, що обидва гени у попередньому поколінні кодують зелений колір. У разі ж насіння жовтого кольору, ви не зможете визначити його геном за зовнішніми ознаками, оскільки рецесивний ген завжди ховається за домінантним.

            Розглянемо тепер людську спільноту. Якщо молода людина має вроджену серйозну фізичну ваду, то у разі, якщо ген  або група генів, що відповідають за цю ваду є домінантними, а рецесивна група генів не несе цієї вади, то ймовірність появи у нащадків першого покоління цієї вади буде ¼ . Це при умові, якщо подружня пара цієї людини має у своєму генотипі на цьому місці споріднену пару здорових генів. У разі молодої людини і домінантні, і рецесивні гени якої несуть зазначену фізичну ваду, ймовірність передачі цієї вади нащадкам вже буде дорівнювати 1, тобто така передача буде абсолютно гарантованою, незалежно від геному дружини. Саме тому молоді хлопці шукають дівчат для шлюбу з досконалою зовнішністю. Зовнішність – це те, що видно відразу, тому і цілком можлива любов з першого погляду. В природі любов – це спосіб уникнути неповноцінних нащадків. Наявність видимої вади може свідчити про велику ймовірність наявності і багатьох прихованих вад. Проте зовнішність – це лише невелика частина геному людини. Для того, щоб прожити довге і щасливе подружнє життя, потрібна не менша досконалість внутрішнього світу людини, оскільки саме він найбільше впливає на якість родинного життя. Внутрішній світ людини розкривається у процесі залицяння, тому до любові з першого погляду слід ставитись обережно.

            Розглянемо тепер протилежний випадок. Майбутнє подружжя не має видимих вад. Чи означає це, що його діти не матимуть якихось видимих вад? Ні, не означає. Якщо майбутній чоловік і дружина  мають один рецесивний ген з вадою на одній і тій самій ділянці хромосоми, то з ймовірністю 1/4, тобто у приблизно чверті дітей першого покоління буде спостерігатись ця вада. Реально мова йде про близьких родичів із схожим геномом. Тут великою є ймовірність того, що навіть більше ніж один ген з вадою розташований у чоловіка і жінки на одних і тих самих ділянках спарених хромосом. Саме таким чином природа карає малочисельні спільноти людей, які не бажають змішуватись з оточуючим їх народом, або йдуть на споріднені шлюби, не бажаючи випускати гроші і майно за межі свого роду. Це своєрідна кара за заперечення любові, як основи для щасливого подружнього життя і появи здорових нащадків. Є народна приповідка, що у сусідньому селі дівчата кращі. Так, не усвідомлюючи глибинної суті цього, молоді хлопці закладають здорову основу для своїх нащадків.

            Чи означає сказане, що чим менший ступінь спорідненості між чоловіком і жінкою, тим якіснішими будуть їх нащадки? Ні не означає. Якщо чоловік і жінка належать до різних рас або навіть до однієї раси, але не до споріднених народів, то ймовірність негативних наслідків такого шлюбу будуть практично неминучими. В межах одного народу нащадки «будуються» за приблизно однаковим планом, закладеним і у чоловіка, і у жінку. Цей план записаний у їх хромосомах. Коли набір хромосом чоловіка суттєво відрізняється від набору хромосом жінки, то майбутній організм будується відразу за двома різними планами, хаотично поєднаними між собою. Це як два рівноправних командувача військами, що одночасно керують військовою операцією. Вислід битви для такої армії очевидний. Це як гібрид віслюка і коня – мул, який вже не здатен після себе залишити нащадків. Тут до місця навести і такий приклад. З якісної цегли одного розміру можна побудувати гарний будинок. З якісної цегли суттєво іншого розміру також можна побудувати гарний будинок. Тепер уявімо, що будівельнику, який кладе цеглу, генератор випадкових чисел видає цеглу то одного, то іншого розміру. Якими будуть стіни? Відповідь очевидна. Тому у передвоєнній Німеччині міжрасові шлюби були заборонені (Нюрнберзькі закони). Але навіть в межах однієї раси на шлюб з конкретною жінкою чоловіку слід було отримати дозвіл від спеціальної комісії. Правда стосувалось це правило лише членів СС (Охоронні Загони). Але з цього видно, яку вагу надавало керівництво Німеччини народженню здорових нащадків.

            Війна закінчилась поразкою Німеччини. Всі напрацювання німецької науки у сфері демографії і генетики були викинуті за борт. Європа пішла іншим шляхом. Міжрасові шлюби не лише не засуджуються, але заохочуються. Для пришвидшення асиміляції білих аборигенів Європи стимулюється міграція в Європу з у сього світу, переважно з Африки. Особливо активно цей процес спостерігається у ще і досі окупованій Німеччині. Не буде німців, не буде більше проблем – можливо так думають ті, хто тримає долі цілих народів у своїх руках. Моя відповідь така: якраз з цього моменту і почнуться катастрофічні проблеми для Європи, оскільки тисячі років германські племена і їх нащадки були становим хребтом європейської і світової цивілізації – цивілізації білої людини. Подібна картина спостерігається і в інших країнах Європи. Багатодітні родини білих мешканців Європи не підтримуються матеріально належним чином. І що ми бачимо? Європа вимирає. Вимирання – це головний і, можливо, єдиний спосіб природи сказати у повний голос: «Панове, ви суттєво помиляєтесь у чомусь дуже важливому». Дотримуватись законів природи закликала німецька передвоєнна наука. Саме практика ігнорування законів природи, що насаджується малоосвіченими людьми у владі або високоосвіченими але зловмисними людьми, що знаходяться за кулісами цієї влади і керують нею, і призводить до нинішнього стану речей. І ще одне. Німецька довоєнна наука твердо стояла на тому, що змішування двох різних народів завжди на користь народу, що поступається у всіх сенсах тому народу, з яким змішується. При цьому народ-лідер поступово втрачає всі свої переваги. Саме це зараз і відбувається з Європою. Якщо хочете знати, що чекає Європу, якщо вона не вийде з летаргічного сну після своєї поразки у Другій світовій війні, то поспілкуйтесь з білими мешканцями Нью-Йорку, які тепер там у абсолютній меншості. Вони вам розкажуть про весь жах, який там зараз відбувається. На моє глибоке переконання у Другій світовій війні поразку отримала вся Європа, а не лише Німеччина. Свідченням цього є вимирання народів абсолютно всіх європейських країн, а Радянський союз до того ж ще і розпався. У передвоєнні роки Німеччина була єдиною країною Європи, де народжуваність зростала. За 6 передвоєнних років з 1933 – моменту приходу нацистів (скорочення від націонал-соціалістів) до влади по 1939 рік народжуваність у Німеччині зросла майже удвічі.

            Останній факт є свідченням того, що алгоритм зростання народжуваності існує. Це відповідь тим «українським фахівцям» з демографії, які бачать для українців лише таку альтернативу: вимирання або завезення в Україну емігрантів з високою народжуваністю і поступову передачу їм у володіння нашої землі. Мабуть для цього Верховна рада прийняла закон, що дозволяє купувати іноземцям українську землю.

            Варто навести ще одне висновок німецької науки. Падіння всіх великих цивілізацій давнини було зумовлене некерованим розчиненням етносу-творця таої цивілізації підкореними народами, зокрема рабами. Важко повірити, дивлячись на сучасних греків, що вони колись контролювали величезні простори ЄвроАзії. Важко повірити, дивлячись на сучасних італійців, що вони створили безпрецедентну за величиною і могутністю імперію, що охоплювала весь цивілізований давній світ. Єдина країна, що зробила правильні висновки з цього історичного досвіду – це Ізраїль. Громадянство цієї країни може отримати лише людина, мати якої єврейка. На відміну від німців, їм ніхто за це не дорікає, але, чомусь, ніхто і не наслідує.

            Але повернімось до гороху. Як було сказано вище, у першому поколінні після самозапилення гороху ймовірність появи насіння зеленого кольору буде ¼ , а жовтого ¾.  У другому поколінні після самозапилення з урахування всіх каналів передачі спадковості ця ймовірність буде для зеленого кольору 6/16, а для жовтого – 10/16, у третьому поколінні для зеленого кольору – 28/64, а для жовтого – 36/64. З кожним наступним поколінням ці ймовірності все більше наближатимуться до ½ . А якщо зняти обмеження на запилення і дозволити будь-який варіант запилення, то межове значення в ½ буде досягнуте за значно меншу кількість поколінь, оскільки перехресне запилення – це додатковий фактор хаотизації спадковості.

            Аналогічна картина відбувається із двома спорідненими генами, що відповідають за характер поверхні насіння. Один зумовлює гладеньку поверхню, інший у зморшках. Через багато поколінь поява у насіння однієї з цих поверхонь також наблизиться до ½.

            Якщо ж нас цікавить сполучення у насіння певного кольору і з певним типом поверхні, то відповідні ймовірності слід перемножити: ймовірність появи насіння зеленого кольору з гладенькою поверхнею дорівнює ймовірності появи насіння зеленого кольору із зморшкуватою поверхнею, дорівнює ймовірності появи жовтого насіння з гладенькою поверхнею, дорівнює ймовірності появи насіння жовтого кольору із зморшкуватою поверхнею і дорівнює ¼.

            Наведена вище передача спадковості нащадкам нагадує підкидання монети: герб, чи решка. Саме ця аналогія дозволяє запропонувати просту математичну модель утворення геному людини. Два споріднених гена у спарених хромосомах можна розглядати як одну сутність, що може перебувати у двох станах – домінантному і рецесивному. Оскільки генів, що відповідають за певну характеристику людини, наприклад за її інтелект, багато ймовірність будь-якого їх набору визначається розподілом Бернуллі, що описує послідовність незалежних випробувань (генів)  з двома наслідками (домінантний або рецесивний стан). Припустимо, що домінантний стан гена сприяє геніальності, а рецесивний дебільності, тоді ймовірності появи як геніїв, так і дебілів будуть надзвичайно малими і рівними. Переважна більшість нащадків буде з пересічними інтелектуальними даними. Саме ймовірність появи пересічної людини буде максимальною. Оскільки, як вже зазначалось вище, мова йде про тисячі генів, що відповідають за інтелектуальний рівень людини, то дискретний розподіл ймовірностей з високою точністю можна замінити неперервним. І тут, відповідно до локальної або інтегральної теорем Муавра-Лапласа, розподіл Бернуллі переходить у нормальний розподіл або розподіл Гауса. Графік нормального розподілу нагадує церковний дзвін або скіфський курган з максимальною висотою у середній частині – люди з пересічним інтелектом і мінімальною висотою на краях – люди з надзвичайно високим або надзвичайно низьким інтелектом.

            А якщо мова йде не про інтелект, а про іншу характеристику людини? Відповідь така. Всі спадкові характеристики людини розподілені відповідно до розподілу Бернуллі. Якщо за дану характеристику людини відповідає достатньо велика кількість генів, а так є у більшості випадків, то ці характеристики також будуть описуватись нормальним законом. Саме цей закон описує агресивність людей, любов до грошей, прагнення домінування над іншими людьми тощо. От вам і пояснення того, що ми бачимо навкруги. Зокрема, що дивного у тому, що і багатство, і влада розподілені між людьми за нормальним законом?

 

Малюнок. Графік густини нормального розподілу.  Якщо по горизонтальній осі відкласти інтелектуальний рівень людини, то 68% людей матимуть середній рівень здібностей, 13.59% вище середнього, 13.59% нижче середнього, 2.14% можна назвати інтелектуалами, 2.14% можна назвати розумово відсталими.

 

            Отже нерівність за всіма характеристиками особи закладена від самого її народження. Примусити людей стати однаковими: за способом життя, манерою поведінки, за світоглядом тощо можна лише в умовах тоталітарного режиму. Це і було продемонстровано наочно в умовах Радянського союзу часів більшовизму-сталінізму. Але і тут існувала особлива категорія людей, якої більшість обмежень тоталітарної системи не стосувались. Природа дає таким режимам невеликий термін для існування. Сам факт їх існування потрібен лише для того,на мою думку, щоб показати світу, що так жити не можна. Тоталітаризм прирікає людину  на бездіяльність у сенсі її природного потенціалу, а все суспільство на смерть через недієздатність створеного устрою.

            Природа заклала неоднаковість, нерівність у все, що вона реалізує у світі живих створінь. Ця нерівність і зумовлює розвиток всього живого від найпростіших і не досконалих форм до все складніших і досконаліших. Життя є боротьбою, життя є змаганням за досягнення найкращих результатів у всіх сферах життя людини на планеті. Не боротись з нерівністю (неоднаковістю) людей, а використовувати її з користю для всієї людської спільноти – така моя думка. Одна людина не може мати переваги за всіма важливими для суспільства якостями. Шукай ту сферу діяльності, де саме ти маєш такі переваги перед іншими, і досягай найвищих і корисних для суспільства результатів. Ось до чого підштовхує природа людину – до активної життєвої позиції. А така можливість у людей зйавляється лише у суспільстві з високім рівнем особистої свободи. Такий висновок - це вирок усім лівим ідеологіям, які панують у сучасному світі і несуть смерть і недолю населенню Землі. Недолю, у першу чергу, через неможливість людей реалізувати свою активну життєву позицію, обрати свою долю, а не слідувати навйазаному згори стандарту. Суть цих ідеологій можна передати одним реченням – зробити усіх людей рівними у сенсі однаковості, правда самі проповідники цих ідеологій виносять себе за дужки і не планують розділити долю решти людства в умовах перемоги своїх ідей. Так було в Радянському союзі, так було в усьому світі. Так було і так буде. Життя у світі людей – це постійна боротьба, де програш означає смерть.

 Інші статті автора:

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

      Доктор фізико-математичних наук, професор,

      академік Академії наук вищої школи України

      Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Вибори рівноправні, чи вибори справедливі?

 

            Первісний мисливець вполював дичину і приніс її до своєї печери, де мешкали його родичі. Весь рід зібрався біля вогнища в очікуванні своєї долі здобичи. Кому найкращий шматочок мйаса? Ну, зрозуміло, мисливцю. І це справедливо. Тут члени роду не є рівноправними учасниками бенкету. Кожний отримаємо свою долю відповідно до свого статусу і це справедливо, хоча і не відповідає принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто ризикував своїм життям при полюванні, отримуває кращу частину здобичі.

            Бігуни під час змагань за різний час досягають фінішу. Як розподіляються нагороди між ними? А розподіляються відповідно до того, у якій послідовності вони перетнули фінішну пряму. Це справедливо, але протирічить принципу рівноправності. А у чому тут полягає принцип справедливості? А у тому, що той, хто доклав більше зусиль для перемоги у змаганнях, отримує і вищу винагороду.

            Збори акціонерів акціонерної компанії вирішують важливі для неї питання. Вирішують шляхом голосування. За яким принципом? Одна людина – один голос? Ні, кожний учасник зборів має кількість голосів, пропорційну його частці у капіталі компанії. І це справедливо, пле протирічить принципу рівноправності. А якби ми тут відкинули принцип справедливості на користь принципу рівноправності? То така компанія довго б не проіснувала. А у чому тут полягає принцип справедливості? У тому, що той, хто більше ризикує своїм капіталом, той пропорційно має більшу вагу при голосуванні.

            Візьмемо армію. Якби командира взводу обирали шляхом рівноправного голосування рядових цього взводу, командира дивізії шляхом рівноправного голосування солдатів і офіцерів дивізії  тощо, то чи була б така армія ефективною на полі бою? Це легко перевірити. І в історії людства такі перевірки відбувались регулярно. Ефективність підбору кадрів перевіряється у першому ж бої. Досвід нескінченої війни, яку людство веде саме з собою, свідчить, що обирати керівні кадри слід за законом справедливості, а не за законом рівноправності. А справедливість, як виявляється, на пряму повйазана з кількістю зірочок на погонах. Чим їх більше, тим більшим є вплив такого офіцера на кадрові рішення.

            Подібних прикладів можна навести багато, але і наведені приклади дозволяють зробити узагальнення – що таке справедливість. На мою думку справедливість – це право мати винагороду, пропорційну твоєму внеску у досягнутий результат.

            Кожна держава – це акціонерна компанія, акціонерами якої є громадяни цієї держави, це їх спільна справа і це їх спільна відповідальність. Одні родини мають багато дітей, забезпечуючи своєму народу і своій державі майбутнє, інші не мають дітей взагалі, що позбавляє народ і державу майбутнього. Одні воювали за свободу і незалежність своєї нації, а дехто навіть віддав своє життя в імйа існування своєї держави, інші ховались від призову в армію або навіть втекли за кордон. Одні все життя працювали за малу платню і сплачували мінімальні податки в бюджет держави, інші мали великі доходи і сплачували великі податки. А у держави практично немає інших грошей, крім тих якими діляться з нею через податки її громадяни. Цей перелік різного ставлення громадян до своєї держави і своєї нації можна продовжити. І скрізь ми бачимо неоднаковий внесок громадян у загальну справу – розбудову власної держави.

            Загальними зборами акціонерної компанії під назвою держава є вибори у її керівні органи: президентські і парламентські. Чому на зборах цієї акціонерної компанії голосування здійснюється за принципом одна людина – один голос? Чи не є це головною причиною низької ефективності державного апарату управління, причиною багатьох економічних і політичних криз? У разі звичайної акціонерної компанії таке пояснення було б абсолютно очевидним.

            Так що, принципу рівноправності немає місця в житті людства? На мою думку має. Має як стартова умова. Рівність всіх перед законом не варто відміняти.  Але зверніть увагу. Тут рівність є лише стартовою умовою. Далі йде складний процес судочинства, який передбачає змагальність обвинувачення і захисту, нагляд суддів за дотримання букви законів і, нарешті, винесення вироку на основі рішення більшості присяжних. Вся ця процедура якраз і потрібна, щоб зважити всі обставини злочину, знайти обтяжуючі і полегшуючі обставини і винести справедливе рішення. У висліді цієї складної судової процедури якраз і можливе різне покарання за формально один і той же. То чому ж суд приймає рішення за принципом справедливості, а ми обираємо керівні органи держави за принципом рівності? Невже доля однієї, звинуваченої у злочині людини, важливіша за долю нації і держави?

            Я пропоную таку процедур виборів до органів державного управління.

            1.Всі мешканці країни мають право при голосуванні на один голос, включно з дітьми. До їх повноліття це право реалізується їх батьками. Це підніме статус багатодітних родин у суспільстві і їх вплив на державну політику. Саме багатодітні родини забезпечують майбутнє нації і держави і саме вони мають максимально впливати на прийняття державних рішень.

            2.Ті, хто захищає, чи захищав Україну на полі бою, мають право на додатковий голос на всіх виборах. Голоси тих, хто загинув, переходять їх батькам або дітям. Ті, хто ховається від призову або тікає за кордон, мають позбавлятись права голосу принаймні на 10 років.

            3.Ті, хто сплачує податки, мають отримати додаткові голоси, пропорційні їх внеску у бюджет держави. Для того, щоб розрив між бідними і багатими не був надто високим, доцільно використовувати логарифмічну шкалу.

            Подібних пунктів може бути більше або менше. Суть не у конкретних пропозиціях, а у самій їх суті. Слід відступити від принципу одна людина – один голос. Те, як спритно політики всього світу користуються довірливістю і некомпетентністю своїх виборці, свідчить про хибність цього принципу. Некомпетентність конкретної людини – це її власна справа, власна біда. Некомпетентність або непорядність обраної нею влади – це біда всієї нації. Я виступаю за справедливість проти механічного, формального розуміння рівності. Збільшити роль успішних, важливих для нації людей. Від цього виграють всі.

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/

Свобода, рівність і влада. Співвідношення невизначеності Гайзенберга

 

Надрукована:

Народний оглядач. щоденна газета неофіційної інформації, настроїв і громадської думки. - sd.org.ua. -2015.-15 лютого.

https://www.ar25.org/article/svoboda-rivnist-i-vlada-spivvidnoshennya-nevyznachenosti-gayzenberga.html

Свобода

                 Математика претендує на створення математичної моделі будь-якого явища чи об`єкта в оточуючому нас світ. При цьому вона дає можливість знайти кількісні співвідношення між різноманітними характеристикам, що описують явище або об`єкт. Теоретична фізика за допомогою математичних моделей описує і процеси всередині зірок, і процеси в середині атомів та їх ядер. Проте життя суспільства все ще залишається поза увагою і фізиків-теоретиків, і математиків. Життєво важливі для суспільства рішення приймаютья без участі математиків, але волею політиків, які можуть мати математичні  знання у межах початкової школи. «Карл Марк дуже любив арифметику, але був не сильним в алгебрі». – так писав про свого друга Фрідріх Енгельс. Тим не менше Маркс і досі вважається неспростовним авторитетом у царині економіки для всіх лівих рухів планети.

Як описати свободу, рівність і владу у суспільстві в термінах математики і теоретичної фізики і знайти співвідношення між ними? Дана стаття містить одну таку спробу. Ми тут проводимо аналогію між описом мікрочастинки в рамках квантової механіки і описом окремої людини. Канонічними змінними, що описують рух мікрочастинки є координати і імпульси (швидкості). Між ними існує зв`язок, що визначається співвідношенням невизначеності Гайзенберга: чим меншою є ділянка простору, де знаходиться мікрочастинка, тим ширшим є діапазон можливих значень її імпульсу, і навпаки. Автор пропонує такий же зв`язок між особистою свободою людини і владою різного походження, що обмежує цю свободу. Почнемо з деякої інформації про поведінку мікрочастинки.

       Нехай координата x мікрочастинки описується розподілом Гауса

 

P(x) = [(2 π)^1/2 σ]^-1 exp(- x² / 2 σ²).

Це означає, що частинка локалізована на відрізку числової осі довжиною σ в околі точки x=0, де σ – середнє квадратичне відхилення для нормального розподілу. Спряженою з координатою характеристикою частинки є хвильовий вектор k. Сукупність координати і хвильового вектора повністю визначає стан мікрочастинки у її фазовому просторі. Для квантових частинок спряженість означає, що знаючи закон розподілу координати частинки, ми маємо можливість отримати і закон розподілу її хвильового вектора. Для цього потрібно лише виконати перетворення Фур`є густини розподілу ймовірності за координатою і нормувати отриманий результат. Тоді ми матимемо наступний вираз вже для густини розподілу ймовірності для хвильового вектора

Жан Батиста Жозеф Фур'є

 P(k) = σ (2 π)^-1/2 exp(-σ² k² / 2).

Це суперважливий результат означає, що закон розподілу ймовірності для хвильового вектора частинки також є нормальним, як і вихідний закон розподілу ймовірності для її координати. Різниця полягає у тому, що середнє квадратичне відхилення для цього закону є 1/σ, на відміну від вихідного закону, де воно було σ. Тобто область значень хвильового вектора частинки лежить в межах відрізку числової осі довжиною 1/σ.

            Отже добуток двох середніх квадратичних відхилень дорівнює 1

 Dx Dk = σ (1 / σ) = 1.

Геніальний німецький фізик-теоретик Макс Планк (1958  - 1947)

Це означає, що чим ширшою є область значень координати частинки, тим вужчою є область значень її хвильового вектору, і навпаки. Також це означає, що задати одночасно фіксоване значення координати і хвильового вектору мікрочастинки неможливо. У квантовій механіці це співвідношення називається співвідношенням невизначеності Гайзенберга. У класичній механіці ніщо не забороняє одночасному заданню координати і імпульсу частинки (тут доцільніше говорити про імпульс, оскільки хвильовий вектор, за означенням, характеризує певний хвильовий процес. Це зауваження не змінює суті явища, оскільки імпульс отримується множенням хвильового вектору на сталу Планка).

Геніальний німецьки фізик-теоретик Вернер Гайзенберг (1901 - 1976)

            Це означає, що чим ширшою є область значень координати частинки, тим вужчою є область значень її хвильового вектора, і навпаки. Також це означає, що задати одночасно вузький діапазон для значень координати і хвильового вектора мікрочастинки неможливо. Так само неможливо задати одночасно широкий діапазон для значень координати і хвильового вектора. У квантовій механіці це співвідношення називається співвідношенням невизначеності Гайзенберга. У класичній механіці ніщо не забороняє одночасному заданню координати і імпульсу частинки (тут доцільніше говорити про імпульс, оскільки хвильовий вектор, за означенням, характеризує певний хвильовий процес. Це зауваження не змінює суті явища, оскільки імпульс отримується множенням хвильового вектора на сталу Планка). Але чому автор бере за основу квантові мікрочастинки, а не класичні. Відповідь така. Рух класичної частинки можна описати формально як завгодно точно на основі рівняння руху мікрочастинки. Рух квантової мікрочастинки можна описати лише мовою ймовірності. Але ж поведінку людини можна описати лише мовою ймовірності. Більше того, центральну роль у математичній статистиці відіграє нормальний закон розподілу ймовірності. В окремому дослідженні автор покаже, що і людської спільноти центральну роль відіграє цей же нормальний закон.

            Ми вже не раз обговорювали запропоновану нами формулу для кількісної оцінки свободи у людській спільноті. Для цієї мети ідеально підходить вираз для ентропії фізичної системи, що пов`язує ентропію з густиною розподілу ймовірності. В якості випадкової величини, поведінку якої описує цей закон, ми взяли майновий стан окремої людини

 svoboda = - ∫ P(x) ln[P(x)] dx.

Тут x є кількість майна в грошову еквіваленті, що є у володінні довільної людини. В якості параметра цей закон розподілу. Подальша наша пропозиція полягає у тому, щоб аналогічним чином вимірювати і владу над людиною з тою лише різницею, що середнє квадратичне відхилення у цьому разі буде оберненим щодо випадку свободи

vlada = - ∫ P(k) ln[P(k)] dk. 

Тут k є сумарною кількістю зобовйазань довільної людини перед державою або іншою владною інстанцією у грошовому еквіваленті, а також вартість роботи, яку людина виконує за наказом, а не за гроші. Останнє означає, що владна інстанція може вимагати від людини безоплатно певних дій, що можна купити на вільному ринку за гроші. Так, за життя Сталіна, рільники становили більшість населення Радянського союзу. На колгоспному полі вони працювали безкоштовно від світання до смеркання. Крім того існували мільйонні так звані армії праці, де люди також працювали на різноманітних будівництвах без оплати їх праці. Здебільшого цих людей перед залученням до праці арештовували за надуману провину. Таких прикладів для тих часів можна навести багато. У сучасному українському суспільстві таких форм насилля над людьми вже немає. Тепер проявами влади над людьми є тисячі законів, за порушення яких людині загрожує грошовий штраф або увйазнення. Наприклад, водій автівки має пам`ятати і дотримуватись сотень правил, за порушення кожного з яких призначається штраф. У даному разі це необхідне насилля для блага всього суспільства, але воно існує, і воно обмежує особисту свободу людини, а отже його слід враховувати як важливий і необхідний чинних життя кожної людини. Таких прикладів також можна навести багато.

Ми пропонуємо вважати свободу і владу спряженими величинами, так само як спряженими величинами є координата і хвильовий вектор мікрочастинки у квантовій механіці. З цієї аналогії випливають наступні наслідки: чим більшою є влада над суспільством, тим меншою є його свобода, і навпаки. Кількісне ж співвідношення влади і свободи закладене у вище наведених формулах.

        Приклад. Нехай майновий стан людей у суспільстві описується нормальним законом розподілу ймовірності

Малюнок. Густина нормального розподілу або розподілу Гауса. Загальна площа під кривою дорівнює 1. Площа кожного прямокутника – доля людей, що мають відповідне значення якоїсь ознаки: грошей, свободи, влади тощо

Малюнок 2. Нормальний розподіл ймовірності

Якщо вздовж горизонтальної осі відкласти сукупні матеріальні ресурси 

громадян, то площа відповідної криволінійної трапеції, обмеженої графіком, 

вертикальними лініями і горизонтальним відрізком числової осі, 

визначатиме долю в населенні громадян з відповідним доходом. 

68% громадян можна на даному графіку віднести до середнього класу, 

2.1 праворуч до олігархів, 2.1% ліворуч до бомжів. Тут середнє 

значення доходу не істотне. Для простоти і симетрії 

графіку воно дорівнює нулю.

     P(x) = (2 π σ ²)^-1/2 exp[-(x – μ)² / 2 σ²).

Тут x – майно, яким володіє людина, μ – середнє значення майна у даній спільноті, σ - середнє квадратичне відхилення значення майна конкретної людини від цього середнього значення. Рівень свободи людини у даному суспільстві визначатиметься формулою

svoboda = - ∫ P(x) ln[P(x)] dx = ln(2 π σ²) / 2 + 1 / 2.

Цей рівень тим вищий, чим багатшим є суспільство – величина σ. Рівень влади (тоталітарності) у суспільстві визначатиметься аналогічною формулою, але з заміною σ на 1/σ. Отже,

vlada = - ln(2 π / σ²) + 1 / 2. 

Видно, що сума влади і свободи для даного суспільства і даного закону розподілу є сталою величиною 

svoboda + vlada = 1.

            

Рівність?

Рівність?

        Тепер обговоримо питання рівності. Рівність щодо певної характеристики суспільства наступає тоді, коли всім членам суспільства відповідає її однакове значення. В основі і влади, і свободи лежить матеріальний фактор. Саме неоднаковість матеріальних статків окремих людей породжує неоднаковий ресурс особистої свободи, яким вони володіють, та неоднаковий тягар влади, який вони відчувають. Але, одночасно, нерівність матеріальних статків породжує і нерівність між людьми практично у всіх проявах життя. Нерівність тим більша, чим більшим є середнє квадратичне відхилення матеріальних статків окремої людини від їх середнього значення для всієї спільноти. Отже, бачимо такий ланцюжок зв`язків між свободою, рівністю і владою. Чим більшою у середньому є нерівність у суспільстві, тим більшою у середньому є і особиста свобода людини. Одночасно, тим меншою є у середньому влада режиму, суспільства, працедавця тощо над такою людиною. І навпаки, чим меншою є майнова нерівність між людьми, тим меншою є їх особиста свобода, і тим більшою є влада над ними.

Фізична система має лише одну характеристику, що визначає напрямок її еволюції – ентропію. За законом фізики будь-яка замкнута система прагне перейти до стану рівноваги. Перехід до стану рівноваги замкнутої системи завжди супроводжується зростанням її ентропії. У людської спільноти таких характеристик дві: ентропія-свобода і антиентропія-влада. Якщо людська спільнота опиняється у збуреному стані, згадайте час закінчення Першої світової війни у Російській імперії, то вона також прагне перейти до стану рівноваги. Проте цей стан формується вже двома чинниками – свободою і владою. Стан свободи реалізується швидше, оскільки він полягає лише у деструктивному перерубуванню ланцюгів, які будь-яка влада накидає на суспільство. Стан тоталітаризму вимагає більшого часу, оскільки це творчий процес створення нових ланцюгів для суспільства і їх уміле використання. Свобода, як аналог ентропії фізичної системи, прагне до свого максимального значення, згадайте махновщину в Україні протягом декількох років після завершення Першої світової війни. Проте конкуруюча характеристика – влада також прагне до свого максимального значення. Але ці дві характеристики – свобода і влада взаємно виключають одна одну – їх сума є сталою величиною. Рівновага тут означає компроміс між їх значеннями. Точка рівноваги – точка компромісу визначається культурним рівнем людської спільноти, її переважаючими прагненнями.

           Якщо спільнота людей має низький культурний рівень, то визначальним мотивом її дій стає прагнення рівності, а насправді однаковості. Із проаналізованого вище зв`язку випливає, що максимальна рівність можлива лише при максимальній владі і мінімальній свободі. Згадайте чим закінчилась політична нестабільність у Російській імперії після закінчення Першої світової війни. Нагадаю – різаниною носіїв культури, інтелекту, знань, словом інтелігенції. Також різаниною всіх носіїв багатства суспільства, у тодішній термінології експлуататорів. Проте саме існування цих експлуататорів уможливлювало потребу в культурі, інтелекті і знаннях, а, відповідно, і у їх носіях, тобто інтелігенції. Більшовики не знали формули влади. Більшість з них мала або початкову освіту, або і взагалі до школи не ходила. Це була воістину народна влада. Вони інтуїтивно зрозуміли, що максимальна влада можлива лише над максимально бідними людьми і швидко досягли своєї мети. Не слід вважати більшовиків інопланетянами. Вони плоть від плоті найнеосвіченіших прошарків населення – його ідеальні представники і провідники його потаємних прагнень.

        Для успішної тоталіризації влади потрібна величезна кількість людей, для яких влада є найвищою цінністю їх життя, людей з винятково сильним інстинктом домінування. Такі люди існують у кожному суспільстві. Їх можна навіть клінічно виділити серед решти громадян - це психопати. Однозначно приналежність конкретної особи до цієї категорії людей визначається енцефалограмою її головного мозку. Серед народів що пройшли багато тисячолітній період цивілізаційного розвитку, більшість європейських народів належать саме до цієї категорії, клінічні психопати становлять 1% - 2%. І переважна частина цієї категорії людей є невідйемною частиною кримінального світу, але і у політиці, і у владі їх відсоток у рази перевищує середній по людській спільноті. Такі люди становлять небезпеку для категорії нормальних людей, але ця небезпека поки що не є критичною у більшості європейських країн через малий відсоток психопатів серед населення. Дослідження на предмет виявлення психопатів найбільш ґрунтовні у цивілізованих країнах. В країнах третього світу таких досліджень проведено ще досить мало. Проте попередні результати досліджень у цих країнах свідчать, що чим менший шлях цивілізованого розвитку пройшла дана країна, тим більший у ній відсоток психопатів. Не виключено, що первісні люди на землі були переважно психопатами, і лише тисячі років цивілізаційного розвитку створили сприятливі умови для розмноження саме нормальних людей і тепер вже психопати становлять очевидну меншість. 

                       назвати цивілізованим. Достатньо почитати російських літературних класиків, щоб зрозуміти, що головний носій імперської ідеї - російський етнос у переважній своїй масі мало відрізнявся від первісної людини за сукупністю людських якостей. Наше припущення про наявність у російському суспільстві тих часів, а що могло змінитись за останні 100 років, у рази більшого відсотку психопатів, ніж у інших європейських країнах, цілком логічне. Саме цей фактор створив сприятливі умови для формування у новітній. Російській імперії - Радянському союзі тоталітарної влади. Мільйони людей пішли у владу і якими жорсткими вони були. Знищувати десятки мільйонів людей можна було лише руками паталогічно жорстоких людей. Надмірна жорстокість - це одна з характерних зовнішніх ознак психопата.

Вперше в історії людства на теренах колишньої Російської імперії була досягнута безпрецедентна концентрація влади у руках ніким не обраних людей на чолі з диктатором. Більшість населення країни тоді складали рільники. Для збільшення влади тоталітарного режиму у рільників забрали землю – їх головне майно, змусили працювати безкоштовно на колгоспному полі і заборонили залишати місце проживання навіть на добу без письмового дозволу начальства. Тобто більшість людей країни були перетворені у рабів. Ще менше повезло тим, хто був мобілізований у мільйонні армії праці – насправді під надуманими звинуваченнями до концтаборів. Їм довелось у складних кліматичних і побутових умовах працювати на будовах комунізму лише за їжу і дах над головою – дах табірного бараку. Період напіввимирання табірного населення складав у середньому п`ять років, а середній термін ув`язнення був 10 років. Метою таких умов утримання в`язнів було бажання, щоб мінімальна їх кількість вийшла на свободу і змогла розповісти про щасливу працю з побудови світлого майбутнього людства – комунізму.

Характерним прикладом реалізації влади як насилля може бути наступний приклад. На початку весни 1944 року німці залишили територію Одеської області і сюди повернулась радянська влада. Дороги були завалені снігом, що танув, і майже непрохідні. Моїй матері тоді було 17 років. За наказом влади вона змушена була носити на руках снаряди з Балти за 25 кілометрів до Подільська. Ще 10 кілометрів потрібно було пройти з рідного села до Балти, щоб отримати снаряд. Дорогою з Балти до Подільська брели тисячі людей із снарядами. Брудні, мокрі і промерзлі люди не роздягаючись покотом спали на підлозі якихось неопалюваних приміщень, а вранці вирушали в дорогу до Балти за новим снарядом. Німцям для такого знущання над людьми просто не вистачило фантазії. Вони використовували гужовий транспорт. Дехто з носіїв снарядів важко застуджувався і як наслідок помирав, але кому то було цікаво? Все для фронту, все для перемоги. Але перемоги заради чого? Заради повернення нелюдської радянської влади. Як я смію таке писати, адже німці хотіли перетворити українців на рабів. Українці вже були рабами і німці лише послабили зашморг рабства на їх шиї. Але ж німці планували виселити всіх українців до Сибіру, щоб заселити Україну німецькими колоністами! Про такі плани німців нічого невідомо з надійних джерел, зате відомо, що після війни саме радянська влада планувала переселення всіх українців до Сибіру. Завадили цьому дві обставини: за словами Микити Сергійовича Хрущова - наступника Сталіна на посаді генерального секретаря, українців виявилось занадто багато. Кримських татар було відносно мало і їх виселили до Сибіру за декілька днів, українців спасла їх велика чисельність. Другою обставиною була збройна боротьба українського народу в лавах ОУН-УПА проти російських окупантів. Московити боялись, що до партизан масово приєднаються і мешканці Східної та Центральної України.

Ще один приклад гуманності радянської влади. Моя бабуся по матері все своє коротке життя - померла у 57 років - важко хворіла. Лікарі і ліки для простих людей у ті роки були не доступні, тому її діагноз я зрозумів лише зі слів батька. У бабусі була важка форма гіпертонії невідомої етіології. Працювати на колгоспному полі від світання до смеркання під палючим сонце вона фізично не могла - втрачала свідомість. Під час румунської окупації їй дозволяли не виходити в поле. Але повернулась радянська влада. Їй сказали або ти, або хтось з твоїх дітей мають працювати в полі. Бабуся змушена була віддати владі свою 12 літню дочку. Так для неї у 12 років закінчилась і школа, і дитинство і почалось важке доросле життя на колгоспному полі.

Тим, хто залишився дома, повезло значно більше. Тут середня тривалість життя була, проти таборів, захмарною – 17-20 років. Суттєво зросла вона лише в умовах окупації під час Другої світової війни. Я мав можливість прослідкувати в Одеському архіві лише стан справ у зоні румунської окупації. Тут середня тривалість життя зросла приблизно до 35 років.

Друга світова війна запустила механізм знищення Радянського союзу. Жодної національної ідеї у радянських людей не було. Та легкість, з якою радянські люди у солдатській формі здавались німцям у полон, а в перші місяці війни це було близько 4 мільйонів осіб, говорить про те, що великої любові до «рідної» радянської влади робочих і селян у них також не було. Радянських людей тримала разом лише заздрість до цивілізованого світу і ненависть до нього. Коли в останні роки війни радянські солдати відчули свою силу і безкарність, то нормою їх поведінки стало знущання над полоненими німцями, масове сексуальне насилля щодо німецьких жінок, повальний грабіж майна німецьких родин, яке можна було винести з їх обійсть. З окупованих радянською армією територій Німеччини централізовано було вивезені до Радянського союзу тисячі підприємств.

У українців ставлення до німців було дещо іншим. Вони пережили геноцид 1932-1933 років, що забрав життя 10.5 мільйонів осіб. Більшість з них бачили у німцях визволителів . У рідному селі моїх батьків їх зустріли хлібом і сіллю. Я розпитав всіх родичів і із свого боку, і з боку дружини про їх ставлення до німців і тих, хто пережив німецьку окупацію, і тих, хто змушений був воювати з німцями у лавах радянської армії. Ніхто з них не сказав жодного поганого слова про них. Найкращі слова про німців я почув від бабусі моєї дружини, у хаті якої була німецька комендатура: «Не вірте нікому, що німці погані люди. Вони нікому і нічого поганого не зробили».

Не дивлячись на брутальність радянських солдат на окупованих ними територіях, вони побачили там зовсім інший спосіб життя, незрівнянно вищий, комфортніший і людяніший. Додому повернулись мільйони молодих людей, що були вивезені до Німеччини на різноманітні роботи, потрібні німецькому тилу. Ставлення до них там було набагато кращим, ніж у «рідній» країні. Їм навіть сплачували платню, про яку вони і мріяти не могли, працюючи безкоштовно на колгоспному полі. Більшості молодих хлопців робота в Німеччині спасла життя, оскільки завдяки цьому вони уникнули мобілізації у чорну піхоту, яка гинула повністю вже у перший місяць після відправки на фронт. Після повернення додому всіх цих людей їх вже важко було загнати знову у радянське стійло. Влада змушена була йти на поступки. Але, відповідно до отриманих нами формул, вимушене підвищення рівня життя радянських людей автоматично означало зменшення ресурсу тоталітарної влади. Хоч і помалу, але рівень життя людей почав зростати. Після смерті Сталіна нова влада під орудою Хрущова - першого не психопата на верхівці владної піраміди фактично розпустила армії праці і почала навіть сплачувати колгоспникам платню, незрівнянно меншу, ніж вони отримували на аналогічних роботах у націонал-соціалістичній Німеччині, але це вже було щось. Добробут радянських людей зростав, відповідно ресурс влади зменшувався. У якийсь момент центральна влада захиталась і у 1991 році впала разом із Радянським союзом.

На теренах колишнього Радянського союзу настав тривалий період смути. Знову дві сили – свобода і влада почали свій вічний танок взаємного поборювання. В новоутвореній Російський федерації, відповідно до культурного рівня її громадян, цей танок закінчився поверненням до дещо оновленого видання колишнього Радянського союзу. В Україні, відповідно до культурного рівня її громадян, він призвів до революції Гідності. Поряд почали існувати оновлена Україна, що активно розбудовувала своє національне життя, і безнаціональний Радянський союз № 2. Мирне існування між такими країнами було неможливим, таким самим неможливим, як і одночасне існування поряд комуністичного Радянського союзу і націонал-соціалістичної Німеччини. Тоді почалась Друга світова війна. Тепер, я боюсь навіть написати ці слова, – Третя світова війна. І почалась вона нападом прокомуністичної Московії на пронаціонал-соціалістичну Україну. Слова національний і соціалізм і порядок розташування, скорочено нацизм, ідеально передають суть цієї ідеології. Націоналізм - тому що нація є найвищою цінністю в світі з точки зору цього світогляду. Соціалізм, тому що створення могутньої процвітаючої нації вимагає розбудови сильної держави. Те, що першим словом у назві є націоналізм, означає, що сильна держава існує в інтересах нації, а не нація існує в інтересах держави. В Московії від моменту її створення держава була самодостатньою цінністю і підкорені народи існували лише для забезпечення її існування і поширення на все більші обшири Євроазії. Проте нація в Московії так і не сформувалась. Правильною назвою відповідної ідеології для московитів було б слово соціалістична - тобто тотальна держава. Населення Російської імперії століттями йшло до легалізації цього свого прагнення і у двадцяті роки двадцятого сторіччя це слово нарешті закріпилось у назві їх держави.  Обидва зазначені вище первні є актуальними для нинішньої України. Ми сотні років чекали того історичного моменту, коли зможемо розбудувати власну націю, поставивши на її захист потужну державу.

Чи не багато я на себе беру, називаючи нинішню Україну націонал-соціалістичною. Спробую пояснити свою точку зору. Революція черні завжди є комуністичною. Такою була не лише революція у Російській імперії у 1917 році. Такими були багато революцій за багато тисячолітню історію людства. Таким, зокрема, було і повстання Богдана Хмельницького. Це повстання було спровоковане не надмірним визиском центральної влади Речі Посполитої, а її слабкістю. Але закінчилось це повстання закономірно. Україна впала до ніг азійської деспотії з столицею у Москві. Українці боролись нібито за волю, а вибороли незрівнянно більшу неволю. Чи варто було заради цього руйнувати Річ Посполиту – цивілізовану європейську державу, перетворювати у Дике поле половину території України і у двічі зменшувати її населення? Революції черні завжди закінчуються однаково. Але наша націонал соціалістична революція  є лише на самому початку, оскільки її головна мета ще не досягнута.

На сьогодні найкращим пам`ятником у Києві є пам`ятник Богдану Хмельницькому. Цей пам`ятник зроблений з розмахом і смаком, але поставлений він на гроші Російської імперії Не пошкодувала вона великих грошей на цю ідеологічну зарубку у свідомості всіх українців. Так що, знести цей пам`ятник нашому поневоленню? У жодному раз. Але це має бути пам`ятник славному гетьману України Івану Мазепі. Кінь той самий, булава та сама, але обличчя Івана Мазепи. Таким я бачу цей памйатник, який має стати символом оновленої України, що скинула з себе багатосотлітнє імперське ярмо.

Але чому все-таки саме націонал-соціалістична революція відбувається в Україні? Носієм національної ідеї в кожній державі є середній клас, зокрема інтелігенція. Чернь занадто бідна, щоб перейматись такою абстрактною ідеєю, а олігархі занадто багаті, щоб обмежувати свої статки національними кордонами – вони люди планети Земля. Вони можуть побудувати свою хату у будь-якій точці земної кулі і забезпечити собі комфортне існування у будь-якій країні. Відповідь така: революція, здійснювана середнім класом завжди націонал-соціалістична. Націонал-соціалізм відповідає світогляду представників середнього класу, навіть якщо вони цього чітко не усвідомлюють. Головною цінністю, головною засадою ідеології націонал-соціалізму є нація, як самодостатня сутність, як ідея, як жива істота, клітинками якої є окремі люди. Життя окремої людини має бути підпорядкованим досягненню величі своєї нації, готовності віддати за неї навіть своє життя. Революції середнього класу у 20 сторіччя ввійшли в історію під різними назвами. Найбільш відомими є дві: фашизм і націонал-соціалізм. Такі революції відбуваються у той момент, коли даній конкретній нації загрожує небезпека її руйнування, а можливо і фізичного зникнення. Але неодмінною умовою націонал-соціалістичної революції є достатньо високий культурний рівень більшості представників даної нації. Збіг обох цих умов доволі рідка подія, тому і прикладів таких революцій небагато. У 21 сторіччі єдиним прикладом такого збігу стала Україна. Смерть або перемога - такою є альтернатива для України і українців. Якщо смерть, то краще на полі бою із зброєю в руках, ніж у російському концтаборі. Але ми воюємо з вірою у нашу перемогу, навіть якщо багатьом з нас це коштуватиме життя.

Свобода громадян і влада над ним – вічні чинники, що формують стан суспільства. Яким буде 21 сторіччя для світу і України?

 Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 26

Національна асоціація дослідників Голодомору - геноциду українців | Публікація 15

Валерій Швець

 

     

     

      Інші сторінки мого блогу:

      Valeriy Shvets selected: https://valeriyshvetsselected.blogspot.com/

      Література: https://valeriyshvetsscienceliterature.blogspot.com/

      Точні науки: https://shvetsvtnew.blogspot.com/

      Народний Рух України: https://peoplemovementofukraine.blogspot.com/

      Геноцид українців: https://genotsyd.blogspot.com/