Який він – типовий європеєць? (Інформаційно-аналітична газета КОНТРАСТ)

 

http://www.kontrast.org.ua/news/3059.html

Валерій ШВЕЦЬ, Одеса on Січень 07,2022    Схожі новини В цій темі нема новин Один з варіантів біологічної ідентифікації людей – це ідентифікація їх за групами крові. Розглянемо найпопулярнішу систему ідентифікації груп крові за антигенами А і В та резус-фактором. Для першої групи крові характерна відсутність обох антигенів. Для другої характерна наявність на поверхні еритроцита антигену А, третьої – В, четвертої – обох антигенів А і В. З урахуванням наявності або відсутності у кожної групи крові резус-фактора маємо вісім груп крові. Частоти – частки населення з даною групою крові у відсотках, з якими зустрічаються різні групи крові у різних народів, різні. Для споріднених народів ці частки ближчі. Для неспоріднених народів вони відрізняються більше. За цим показником можна з’ясувати ступінь спорідненості різних народів. Але нас цікавитиме образ абстрактного європейського народу з усередненими значеннями частот різних груп крові. В якості такого середнього не можна брати середнє арифметичне для кожної з груп крові. Європейські країни суттєво відрізняються за чисельністю, а середнє арифметичне не враховує цю відмінність. Теорія ймовірностей пропонує вирішення проблеми знаходження такого середнього за допомогою формули повної ймовірності [3], де кожна країна дає внесок, пропорційний долі її населення в населенні цілої Європи. Дані щодо частот груп крові серед населення різних країн ми взяли з англійського варіанту Вікіпедії [1]. Від українського варіанту Вікіпедії [2] ці дані відрізняються більшою кількістю країн (125 проти 105). Зокрема, в них присутня Білорусь, відсутня в українському варіанті. Для переважної більшості країн наявні в обох статтях дані щодо частот груп крові збігаються. Для невеликої частини є невеликі відмінності, пов’язані з дещо різною часовою прив’язкою цих даних. Лише для однієї країни ці відмінності суттєві – для Російської федерації. До квітня 2021 року вони також були ідентичними в обох статтях. Далі в англійському варіанті Вікіпедії вони суттєво змінились, тому ми використовуємо їх старі значення, ідентичні українському варіанту Вікіпедії. На жаль, іншими мовами аналогів цих статей автору знайти не вдалося. Є ще одна обставина, взята автором до уваги. Переважна більшість європейських країн – це мононаціональні країни, хоча приплив емігрантів в останні роки почав цю ситуацію в деяких країнах дещо змінювати. Проте суттєва неоднорідність етнічного складу спостерігається лише у двох великих європейських країнах – це Російська федерація і Україна. Тому для цих двох країн ми провели розрахунки у двох варіантах. Перший варіант – взяли до уваги все населення країн. Другий варіант – взяли населення України без росіян, що складають 20% населення України, і населення Російської федерації без українців. Останні за нашими оцінками складаю до 15% населення Російської федерації. Мовна ідентифікація тут ролі не грає. Використання формули повної ймовірності дає нам наступні результати для груп крові середньостатистичної європейської країни – другий рядок таблиці. Такі ж розрахунки, виконані для 125 країн світу містяться у третьому рядку таблиці. Для зручності ми наводимо результати у відсотках. Із порівняння цих даних видно, що для європейців характерне при позитивному резус-факторі суттєве перевищення долі другої групи крові порівняно зі світовим рівнем, суттєво менша частка першої групи крові та майже удвічі менша частки третьої групи. Ще однією характерною рисою європейців є у рази більша частка різних груп крові з негативним резус-фактором. У четвертому рядку таблиці міститься інформація щодо українців. Частки різних груп крові для них мало відрізняються від відповідних часток для середньостатистичної європейської країни. Можна звернути увагу хіба що на помітно більшу частку другої групи крові з позитивним резус-фактором.     0+ А+ В+ АВ+ 0- А- В- АВ- Європа 33.804 33.888 12.203 4.584 6.292 6.189 2.170 0.862 Світ 37.57 27.154 22.766 6.223 2.678 2.087 1.153 0.366 Україна 33.231 35.231 13.462 4.385 5.031 6.062 1.631 0.969   Значний інтерес становить з’ясування питання: наскільки суттєві відмінності у значеннях часток різних груп крові для різних європейських країн відносно середньоєвропейських даних. Математика дозволяє безпосередньо порівнювати між собою лише дійсні числа. Які дійсні числа – по одному для кожної країни – слід взяти до уваги для такого порівняння? Ми пропонуємо розглядати частки, що відповідають восьми групам крові для конкретної країни, як координати точки у восьмивимірному просторі. Тоді кожній країні відповідає одна така точка. Ступінь близькості країн або народів за групами крові можна виміряти як відстань між відповідними точками. Якщо частки груп крові однієї з країн замінити на середньоєвропейські значення цих часток, то ми отримаємо відстань відповідної країни від середньоєвропейського рівня. Розрахунки, виконані для всіх європейських країн, наведені у наступній таблиці. Одиниці вимірювання відстані можна обрати довільно. Проте, оскільки координатами точки є частки груп крові, виміряні у відсотках, то ми залишили саме це мірило відстані. З таблиці видно, що середньоєвропейські значення часток груп крові не відповідають жодній з 41 європейської країни, що цілком очікувано для невеликої сукупності порівнюваних об’єктів. Проте ступінь близькості часток їх груп крові до зазначених середніх даних часто відрізняється у рази. На першому місті за близькістю до середньоєвропейських стандартів виявились українці. Це не суперечить поширеній ще в 19 столітті гіпотезою про те, що колискою індоєвропейських народів була територія України між Дніпром і Доном. На сьогодні так вважає більшість дослідників. Далі йдуть серби, словени і литовці. Зазначимо, що близькість до певного стандарту означає і взаємну близькість. Найдалі від середньоєвропейських значень часток знаходяться Російська федерація (без українців), Велика Британія, Ісландія і Ірландія. Проте однакова віддаленість від середніх значень не означає взаємну близькість (всі точки сфери знаходяться на однаковій відстані від її центру, проте відстань між ними змінюється в широких межах). У даному разі причинами віддаленості перерахованих країн різні. Мешканці Британських островів найменше зазнали змішування з народами Азії, що сотнями років хвилями накочувались на Європу. Російська федерація такі впливи зазначала у найбільшій мірі через своє відкрите з боку Азії географічне положення. Кількісний аналіз фактора змішування вимагає окремого дослідження на основі аналізу такої фізичної характеристики як ентропія. Другий варіант наших розрахунків стосувався населення Україні, а не лише українців, так само як і всього населення Російської федерації. Тут Україна відразу віддалилась від початку таблиці на 5 позицій, а Російська федерація віддалилась від кінця таблиці на 9 позицій. На першу позицію таблиці вийшла Сербія. Проти і у цьому разі Україна залишається серед лідерів близькості до середньоєвропейських значень часток груп крові. До кола європейських народів ми долучили також і Туреччину. З таблиць видно, що вона за формулою крові є типовим європейським народом. Основа цієї єдності, очевидно, була закладена ще у часи Римської імперії. Висновки: 1.Наші розрахунки підтверджують гіпотезу про прабатьківщину індоєвропейських народів, локалізовану на території України. 2.Українці і на тепер у Європі найкраще відповідають середньоєвропейським показникам формули крові. 3.Населення України і на тепер у Європі є одним з найближчих до середньоєвропейських показників формули крові. 4.Наш шлях до політичної, економічної і військової інтеграції до Європи є поверненням в родину братніх нам народів. Література: 1.Wikipedia: Blood type distribution by country https://en.wikipedia.org/wiki/Blood_type_distribution_by_country. 2.Wikipedia:Розподіл популяції за групами крові за країною https://uk.wikipedia.org/wiki 3.В.Т. Швець. Теорія ймовірностей і математична статистика.- ВМВ. – Одеса, 2014. – 200 с. https://card-file.onaft.edu.ua/bitstream/123456789/17874/3/000804A.pdf   № Країна Відстань 1 Україна 1.892 2 Сербія 2.055 3 Словенія 3.397 4 Литва 3.455 5 Боснія і Герцеговина 3.506 6 Ліхтенштейн 3.819 7 Албанія 3.873 8 Швеція 4.019 9 Австрія 4.509 10 Північна Македонія 4.66 11 Німеччина 4.719 12 Люксембург 4.719 13 Польща 4.736 14 Греція 5.168 15 Білорусь 5.289 16 Данія 5.567 17 Хорватія 5.578 18 Бельгія 5.593 19 Швейцарія 6.218 20 Іспанія 6.331 21 Туреччина 6.401 22 Латвія 6.507 23 Болгарія 6.676 24 Румунія 6.712 25 Фінляндія 6.965 26 Франція 7.353 27 Словаччина 7.411 28 Кіпр 7.420 29 Чеська республіка 7.575 30 Молдова 7.992 31 Італія 8.071 32 Угорщина 8.274 33 Португалія 8.802 34 Нідерланди 8.911 35 Норвегія 9.485 36 Мальта 10.185 37 Естонія 10.228 38 Російська федерація 12.412 39 Велика Британія 13.700 40 Ісландія 15.988 41 Ірландія 16.665     № Країна Відстань   Україна 1.892   Сербія 2.055   Словенія 3.397   Литва 3.455   Боснія і Герцеговина 3.506   Ліхтенштейн 3.819   Албанія 3.873   Швеція 4.019   Австрія 4.509 110 Північна Македонія 4.66 11 Німеччина 4.719 12 Люксембург 4.719 13 Польща 4.736 14 Греція 5.168 15 Білорусь 5.289 16 Данія 5.567 17 Хорватія 5.578 18 Бельгія 5.593 19 Швейцарія 6.218 20 Іспанія 6.331 21 Туреччина 6.401 22 Латвія 6.507 23 Болгарія 6.676 24 Румунія 6.712 25 Фінляндія 6.965 26 Франція 7.353 27 Словаччина 7.411 28 Кіпр 7.420 29 Чеська республіка 7.575 30 Молдова 7.992 31 Італія 8.071 32 Угорщина 8.274 33 Португалія 8.802 34 Нідерланди 8.911 35 Норвегія 9.485 36 Мальта 10.185 37 Естонія 10.228 38 Російська федерація 12.412 39 Велика Британія 13.700 40 Ісландія 15.988 41 Ірландія 16.665   17403 раз прочитано

Виклики і дороговкази (Чорноморські новини - 2015 рік / № 65-66 (21637-21638) субота 22 серпня 2015 року)

https://chornomorka.com/archive/21637-21638/a-6161.html

     Зараз Україна стоїть перед історичними викликами, що ставлять під сумнів сам факт її існування як політичної одиниці, як цілісного біологічного організму і як духовної субстанції. Цих викликів три: російсько-українська війна, подальша русифікація і вимирання. Кожен з цих викликів окремо може бути смертельним, але маємо їх усі три одночасно.

    За такого комплексного страхітливого діагнозу алгоритм лікування повинен бути радикальним. Його чітко визначена стратегія не тільки полегшить шлях до одужання, а й узагалі зробить його можливим. На мою думку, дороговкази мають бути такими:

    1. Україна є єдиною правонаступницею Давньої Русі. Біла (Західна) Русь уже давно перестала бути її складовою частиною, а Чорна (Північна) Русь була фізично знищена Московією ще в часи прав-ління царя Івана Грозного, що позбавляє сучасну Московію найменших претензій на спадок Русі. Коротка назва нашої країни і надалі має бути Україна, скорочена — Україна-Русь, повна — Україна-Русь-Сарматія-Скифія-Арата. Ми повинні наголошувати на неперервності існування нашого етносу на нашій землі впродовж щонайменше останніх семи тисяч років і наступності, фактичній неперервності, державних утворень наших етнічних предків. Щодо назви нашого північного сусіда, то не варто переривати традицію нашого народу і продовжити використання назви держави «Московія» і назви народу «московити» або «москалі».

    2. Військове протистояння України і Московії має історичний характер. Воно виникло практично відразу після входження до складу Русі неслов’янського етнічного елементу, що населяв корінні землі Московії, триває досі і триватиме надалі. Слово «братній» у жодному сенсі не може вживатися щодо москалів. За Дмитром Донцовим — провідним ідеологом українського націоналізму: «Москалі — чужі люди, чужа нам нація і по культурі, і по духу, і навіть по крові». Але при цьому слід розуміти, що москалі не є етнічним монолітом. Крім неслов’янського етнічного ядра, вони мають значний прошарок слов’янського етнічного елементу, який потрапив до них як внаслідок загарбницької імперської політики щодо слов’янських земель, так і внаслідок культурної асиміляції радянських часів.

    3. Україна є батьківщиною найдавнішої цивілізації світу — Арати (Трипілля). Україна є тим Великим Арійським простором, з якого індоєвропейські (арійські) племена розійшлися по всьому світу. Більшість народів Центральної і Західної Європи є нашими нащадками, тому прагнення до єднання з Європою — це наше прагнення до повернення у свою родину після століть жалюгідного існування в межах ворожої нам азійської імперії — Московії.

    4. Нашою прадавньою мовою є санскрит, від якого розвинулися мови інших індоєвропейських народів, включно з українською. Але остання і тепер найближча до санскриту. Зазначимо, що мовна приналежність до певної спільноти народів не тотожна етнічній приналежності. У світі багато таких невідповідностей. Одна з них — Московія, яка отримала до вжитку слов’янську мову лише як результат культурної експансії Давньої Русі на землі, заселені угро-фінськими племенами.

    5. Повернення у родинне коло братніх європейських народів є історичною місією нашого покоління. Це повернення також і в світову родину цивілізованих народів. Ми маємо інтегруватися в економічне і політичне життя сучасної світової цивілізації, але не втратити при цьому своєї національної ідентичності. Економічна і військова інтеграція в Європу — це лише один крок у правильному напрямку, що допоможе нам вистояти у воєнному протистоянні з Московією. Крапку у цій війні може поставити лише парад українських військ на Червоній площі у Москві. Ми повинні перемогти Московію військово не для того, щоб надалі тихенько померти, а для того, щоб жити повноцінним національним життям.

Трипільська культура

    Найбільшою загрозою, після військової, для нас є вимирання нації. З кожним роком нас дедалі меншає. Невдовзі і без війни ми звільнимо нашу землю для нового заселення іншими народами. Вимирання — це не проблема добробуту. Це — проблема світогляду. Оскільки вимирання властиве майже всім європейським народам, так само як і москалям, то нам слід замислитися, який саме європейський досвід потрібно запозичити, а де зупинитись. Очевидно, ми маємо здолати вимирання самостійно, ставши дороговказом для інших братніх європейських народів.

    6. Формування власного світогляду неможливе без переважаючого контролю над власним інформаційним простором. Без експансії в інформаційний простір інших держав неможливе блокування їх загрозливих впливів у нашому інформаційному просторі. Отже, без перемоги в інформаційній війні важко сподіватися на перемогу у війні з Московією та війні з вимиранням. В інформаційній війні слід взяти до уваги слова Дмитра Донцова: «Беручи участь в українськім революційнім русі до першої моєї еміграції (1908 р.), я розумів, і від М. Міхновського навчився розуміти, цей рух як протиросійський взагалі, не тільки протирежимний».

    7. Майже всі кордони України проходять територією України. Найбільша розбіжність між сучасними політичним та етнічним кордонами України — з боку Московії. Це єдина країна, яка не є для нас братньою і щодо якої питання кордонів слід залишити відкритим, особливо з огляду на її неповагу до існуючих тепер кордонів інших держав. За словами провідного ідеолога українського націоналізму ХХ сторіччя Юрія Липи: «Не може бути й мови про компроміси щодо сучасної російської державності. Єдиним рятунком для існування української державності є цілковите знищення російської великодержавності. Вільна Україна буде не після звільнення Києва, а після знищення Москви як столиці російської наддержави».

    8. Питання релігії слід залишити на розсуд громадян. Але потрібно переглянути юридичні та економічні підстави функціонування на нашій землі церкви ворожої нам держави — УПЦ Московського патріархату. Варто зазначити, що перевагу має країна з єдиною церквою — наприклад, Польща. Глобальну перевагу має країна з унікальною церквою — як-от Ізраїль.

    9. Нам не обійтися без впливових союзників на міжнародній арені. Найбільша наша подяка Сполученим Штатам Америки за їхню досить серйозну підтримку України в часи теперішньої найбільшої загрози існуванню української держави й українського народу. Але, на мою думку, слід взяти до уваги, що США не зацікавлені у повній дезінтеграції Московської імперії. Остання їм потрібна в якості світової потуги для складної глобальної політичної гри. Це Сполучені Штати підтримали більшовицький режим у Московії, коли він ледве тримався на ногах, і модернізували економіку Радянського Союзу напередодні Другої світової війни, дозволивши йому створити найдосконалішого на той час озброєння значно більше, ніж його існувало у решті світу разом з Німеччиною. Це Сполучені Штати визнали Радянський Союз саме в тому році, коли внаслідок геноциду були знищені мільйони українців. Це Сполучені Штати позбавили нас ядерного статусу, зробивши агресію Московії неминучою. При цьому треба розуміти, що Сполучені Штати, як і кожна демократична країна світу, не є монолітом. Це арена гри різних політичних та економічних сил. Усе ХХ століття ця гра була проти наших інтересів. Тепер ситуація радикально міняється. Сьогодні саме Сполучені Штати об’єктивно є гарантом існування нашої держави, хоча млява реакція президента цієї країни на агресію Москви залишає простір для сумнівів щодо надійності нашого головного стратегічного союзника у дальшій перспективі.

    10. Головною потугою Європи є Німеччина. Разом з Австрією це єдині країни Європи, які у ХХ сторіччі двічі воювали з Московією. Це єдині країни Європи, які весь цей час були на боці української незалежності. Майже всі переділи європейських кордонів у висліді поразки цих країн у Другій світо-вій війні здійснені за їх рахунок. Навіть Радянський Союз, який ніколи не мав спільного кордону з Німеччиною, отримав чималий шмат її території.

    Щодо Німеччини висловлю припущення, що ця країна й досі зацікавлена в дезінтеграції Московії. Про це може свідчити мапа Китаю, подарована німецьким канцлером китайському прем’єру під час його останнього візиту до Німеччини. На ній усі життєво важливі області Сибіру і весь Далекий Схід позначені як приналежні Китаю. Але було б нерозважливо покладатися і тепер на послідовну підтримку Німеччиною української незалежності, хоча саме зараз вона нам найбільше потрібна. Німці все ще деморалізовані останньою глобальною військовою поразкою. Їх політичні лідери ведуть обережну зовнішню політику і не схильні до втягування країни у будь-яке серйозне протистояння.

    Взагалі, складається враження, що нинішня політична еліта Європи не здатна на будь-які рішучі дії. До речі, так було і перед початком Другої світової війни. Європа старіє, і думки про теплий унітаз не дозволяють їй адекватно зрозуміти всю небезпечність нинішнього військового виклику з боку Московії. Метою Московії є не тільки Крим або Україна. Метою Московії є весь світ, згідно із заповітом Чингісхана — дійти до останнього моря.

    11. Нам не слід соромитися співпраці з німцями частини нашого націоналістичного табору у часи Другої світової війни. Ця співпраця, на мою думку, відповідала національним інтересам українців. Співпраця ж іншої частини націоналістів з противниками Німеччини себе не виправдала. Саме через цю співпрацю ми завдали важко загойних ран у наших стосунках з братнім польським народом, який, щоправда, прагнув зробити нас поляками, але, на відміну від москалів, ніколи не намагався нас знищити. Ця співпраця різко ускладнила стратегічні перспективи в українсько-німецьких взаєминах. Вона була вигідна, фактично, лише Москві.

Допомога Німеччини Україні

    12. Ми не вижили б в останній війні з Московією без моральної, а часом і матеріальної підтримки іншими країнами Західної Європи та Північної Америки, зокрема Канади і Великобританії. Але відмова цих країн постачати нам зброю свідчить про існування певної червоної риски у наших стосунках, яку вони не збираються переходити.

    Україна є найбільшою за територією країною Європи. Вона має стати найчисельнішою за населенням і найсильнішою військовою потугою. Але останнє неможливе без глобальної економічної модернізації країни, без чіткого усвідомлення своїх провідних духовних цінностей. Головний чинник, що заважає цій модернізації і духовному відродженню, — прорадянська і промосковська еліта, яка все ще панує на наших кресах, яка ще за радянських часів навчилася виконувати лише дві арифметичні дії: віднімати і ділити. Для перемоги нам потрібна патріотична еліта, яка вміє додавати і множити. І пам’ятаймо настанову одного з провідників українського націоналізму Степана Бандери: «Як визвольна, так і оборонна самостійність України може в основі спиратись тільки на власні українські сили, на власну боротьбу і постійну готовність до самооборони».

    13. Якщо глянути на мапу етнічної спорідненості народів світу, то простір між Віслою і Дніпром залитий одним кольором. Відмінності спостерігаються на заході Польщі, при наближенні до німецького кордону, і на сході України, при наближенні до кордону з Московією. Висновок: українці, білоруси і поляки — це один народ, розділений усередині себе історичними обставинами, закріпленими цілеспрямованою провокативною політикою Москви, що тривала століттями. Наша інтеграція в Європу має йти паралельно з тотальним відновленням зв’язків між цими частинами одного народу. Поляки, як і білоруси, як і литовці, зацікавлені у дезінтеграції Московії. Разом вони могли б створити в межах об’єднаної Європи самодостатню світову потугу, спроможну на рівних протистояти Московії. Ця єдність уже існувала в минулому під назвою Річ Посполита (Справа Загальна). Її доцільно відродити і в теперішньому часі з урахуванням усіх минулих помилок, з можливим залученням й інших центральноєвропейських країн.

Українці і поляки один народ

    14. Кожна європейська країна живе насиченим культурним життям. Що про це знає пересічний українець, який формує свій світо-гляд за допомогою телебачення? Ми перебуваємо у стані війни з Росією, про що пошепки повідомляє наша влада. Зовні все виглядає, як і раніше. На теренах України діють російські банки і підприємства. Можна вільно перетинати українсько-російський кордон, багатокілометрові черги вантажівок з продовольством шикуються з нашого боку при в’їзді до окупованого Криму, на телевізійних екранах переважає московський контент і практично відсутній європейський. Звідки можна здогадатися, що ми прагнемо до Європи? Де пропаганда європейських цінностей, європейської культури? Скільки польських фільмів за останні півтора року показало наше телебачення? А німецьких, італійських, румунських тощо? Насправді у нас нема нашого телебачення. По суті, всі телевізійні канали належать нашим олігархам. Їхні канали — це дзеркало їхньої душі. А душа у них часто і непроукраїнська, і непроєвропейська. Це погляд на сучасний світ очима радянського минулого. Багато з них балансують на тій позиції, з якої далі можна рухатися і в бік Європи, і в бік Московії, залежно від тимчасового зиску. Без справді українського і проєвропейського телебачення думати про поступ до Європи — марна справа.

    15. Культ військових — це умова нашого виживання. Країна повинна знати імена всіх своїх героїв. Ними мають називатися школи, вулиці, сквери, площі. На їх будинках мають висіти меморіальні дошки. Вони мають бути бажаними гостями у школах і вишах. Ми вже доволі втратили наших найкращих людей, щоб почати створювати меморіали загиблим героям у центрах населених пунктів, де присутні лише меморіали радянських часів.

    16. Матеріальна забезпеченість людей — підґрунтя їхньої особистої свободи. У неї багато й інших зовнішніх ознак. Однією з них є вільне володіння особистою вогнепальною зброєю — не всіма і не відразу, під високу особисту відповідальність, але володіння зброєю. Нам не уникнути високої мілітаризації суспільства. Теперішня війна — це тільки загострення нашого тривалого протистояння з Московією. Навіть по її закінченні завжди існуватиме загроза її поновлення. Громадяни, які мають вогнепальну зброю, повинні бути охоплені різними воєнізованими структурами, керованими державою. У світі достатньо успішних країн, де наведені вище принципи реалізовані.

    17. А що далі? А далі — якісна освіта, базована на наукових дослідженнях, — єдиній підставі вважати її якісною. Це сприяння розвитку точних наук, а на їх основі — інноваційної промисловості, яка залучала б нашу талановиту й освічену молодь, вмотивовуючи її до отримання реальної, а не формальної освіти. Це всебічний розвиток гуманітарних наук, який допоможе нам позбутися прищепленого сторіччями неволі комплексу культурної меншовартості. Європа потрібна нам не для того, щоб поставляти туди гарних жінок і розумних чоловіків, незворотно втрачаючи їх для власного народу. Нам потрібна Європа для того, щоб, використовуючи її культуру, її науку, її технології, відродити у себе сучасну науку, яка є основою сучасної культури, передові технології, які є основою добробуту людей, для того, щоб стати справді великим народом серед інших великих народів світу. Для того, щоб пишатися не тільки своїм власним й унікальним минулим, але й своїм сьогоденням, бути впевненими у своєму щасливому майбутньому.

    Карфаген має бути зруйнованим.

    Велика Україна може постати лише як держава українського народу у спілці з іншими братніми народами, що мешкають також і на теренах України.

Валерій ШВЕЦЬ,
академік Академії наук вищої школи України,
доктор фізико-математичних наук, професор.
м. Одеса.