Олександр Олександрович Птащенко

Олександр Олександрович Птащенко

(10.01.1940 – 15.09.2021)

Один з найкращих професорів фізичного факультету Одеського національного університету

ПРОСТИ, РІДНА ЗЕМЛЕ

      Я хлопцем поїхав до міста

      Учитись та долі шукати.

      Стрічай же дорого терниста!

      Чи зможу тебе я здолати?

                Прощайте, криниці глибокі,

                Прощайте, три груші високі.

                Без мене тепер вам цвісти.

                Прости!

                Прости, рідна хато, прости!

      Та довго ж у місті я вчився,

      Потроху забув рідну мову,

      Приїхав в село рідне знову,

      Та тільки сльозами умився:

                Засохли криниці глибокі,

                Порубані груші високі,

                Завалена батьківська хата –

                Гірка твоя, доле, розплата!

      А ген під горою – могили

      Високії трави покрили,

      У землю вростають хрести…

      Прости!

      Прости мене, батьку, прости!

                По всій Україні могили

                Високії трави покрили,

                До неба волають хрести!

                Прости!

                Прости, рідна земле, прости!

КЛЯТВА ІВАНА МАЗЕПИ

      ......................

      Заходить Богдан до покоїв

      Тай й мовить: "Ой що ж я накоїв!

      В лиху і криваву година

      Підняв проти ляхів я всю Україну

      Здобув я і волю, і шану, і славу

      І нас поважати примусив Варшаву,

      А потім... а потім... - клену свою долю

      Віддав наш народу у московську неволю!"

      ........................

МОЯ ЖУРАВКА

      Душею приріс я до міста,

      Та сниться ночами село,

      Як біло-зелене намисто,

      По річці воно потекло.

                 Ось батьківська хата зринає

                 І тане в вечірній імлі...

                 Ніде в цілім світі немає

                 Миліше і краще землі.

      Журавка - чарівнеє слово,

      З дитинства так любе мені,

      Це - юність моя веселкова,

      Це - мрії мої весняні...

                 І степу цвітіння буяє,

                 І кличуть в політ журавлі...

                 Ніде в цілім світі немає

                 Миліше і краще землі.

      Мій друже єдиний, мій брате,

      Поїдьмо в село навесні:

      Почуєш, як треба співати

      Прості українські пісні:

                 До самого неба злітає

                 Та пісня на срібнім крилі...

                 Ніде в цілім світі немає

                 Миліше і краще землі.

Олександр Птащенко. Любов і біль. – Одеса. – Маяк. – 2003. - 62 с.